У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України  

 у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2006 року     кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 9 вересня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2005 року,

ОСОБА_2,        

ІНФОРМАЦІЯ_1,        

судимого 16.07.1998 р. за ст.ст.140 ч. 3, 17-81 ч. 3,

17-140 ч. 2, 43   КК України на 5 років 6 місяців

позбавлення волі, звільненого 19.06.2002 р. умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 18 днів,

засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України на 4 місяці арешту. 

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_3 залишено без розгляду.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 13 січня 2005 року він, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-2106 з технічно несправною системою гальмування, на вул. Комарова у м. Жмеринці виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив  наїзд на пішоходів ОСОБА_1 і ОСОБА_3, спричинивши їм середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, зазначаючи,  що внаслідок наїзду йому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а не середньої тяжкості, як визнав суд,  тому дії ОСОБА_2 кваліфіковано неправильно, що досудове і судове слідство проведено неповно, оскільки не  призначено повторну судово-медичну експертизу,  що під час досудового і судового слідства він був у лікарні і не мав можливості ознайомитися у повному обсязі з матеріалами справи і подати цивільний позов, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення і направити справу на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Доводи у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 про необхідність повернення зазначеної справи на додаткове розслідування для вирішення питання про ступень тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень, є безпідставними.

Ці його твердження були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і спростовані наведеними у його  рішенні доказами.

       Так,  із постанови про притягнення  в якості обвинуваченого(а.с. 80) та з обвинувального висновку(а.с. 109-112) убачається, що дії ОСОБА_2 було кваліфіковано за ст. 286 ч. 1 КК України.  

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи в суді проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Тому, суд першої інстанції відповідно до цієї норми закону розглянув справу щодо ОСОБА_2  в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, а саме за ст. 286 ч. 1 КК України, оскільки, як установив суд, внаслідок порушення правил дорожнього руху і наїзду на ОСОБА_1 той отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Зокрема, до висновку про ступінь тяжкості отриманих потерпілими тілесних ушкоджень суд дійшов на підставі висновків 2-х судово-медичних експертиз,  з яких убачається, що у  ОСОБА_1 було виявлено перелом кісток лівої половини тазу, у  ОСОБА_3 - розм'ягчення м'яких тканин у нижній третині лівого стегна по задньо - зовнішній поверхні. Ці ушкодження не викликали загрозливих для життя потерпілих явищ, а спричинили тривалий розлад здоров'я (понад 21 добу) і їх віднесено до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Тому факт наявності у потерпілого ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень об'єктивно нічим не підтверджується.

Зазначені у касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_1 доводи про неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність, стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України.

Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі, оскільки законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Проте даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_2 неправильно застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, чи що призначене йому покарання не відповідає тяжкості ним вчиненого та його особі, не виявлено.

Що стосується не вирішення у справі цивільного позову, то із показань потерпілого ОСОБА_1, даних ним у судовому засіданні, убачається, що він просив залишити його  без розгляду і мав  вирішити його в порядку цивільного судочинства(а.с. 128).

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                               ухвалила:

у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень відмовити.

Судді:

Міщенко С.М.                  Паневін В.О.                       Стрекалов Є.Ф.