У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2006 року кримінальну справу  за касаційним поданням заступника прокурора Закарпатської області.

  Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20  жовтня  2004 року                    

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2, судимості не має, 

                                   ОСОБА_4,

                                     ІНФОРМАЦІЯ_3, судимості не має,

ОСОБА_5,

                                     ІНФОРМАЦІЯ_4, судимості не має,

ОСОБА_6,

                                     ІНФОРМАЦІЯ_5, судимості не має,

кожного виправдано за ч.2 ст. 364 і ч.2 ст.366 КК України за відсутністю в їх діях складів цих злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 3 лютого 2005 р. апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 обвинувачувалися у тому, що вони у період із 26.08. по 28.09.1993 р. у  м. Ужгороді Закарпатської області,   являючись членами комісії з приватизації державного майна Ужгородської текстильно-галантерейної фабрики “Дружба”, тобто службовими особами, зловживаючи службовим становищем, умисно, із корисливих мотивів та в особистих інтересах і інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, під час приватизації зазначеного вище підприємства використали своє службове становище і вчинили службове підроблення документів, що спричинило державі тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків на суму 1 596 944 грн. 71 коп.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ч.2 ст.364 і ч.2 ст.366 КК України, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення касаційного подання прокурора й просив залишити судові рішення без зміни, висновок прокурора, який підтримав касаційне подання й просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи, доводи касаційного подання й заперечення на нього виправданого ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення.

Як убачається зі справи, не погоджуючись із виправдувальним вироком, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції порушував питання про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог він наводив змістовні доводи, а саме, що суд: не вірно встановив дату  набрання чинності “Методики оцінки вартості об'єктів приватизації” затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 717 від 08.09.1993 р., яка фактично почала діяти з 08.09.1993 р., а не з 28.091993 р., а тому виправдані члени комісії з приватизації  повинні були керуватися нею, а не тією Методикою, яка втратила чинність; не взяв до уваги та належним чином не оцінив висновки судово-бухгалтерської експертизи й акти ревізії фінансово-господарської діяльності ЗАТ УТГ фабрика “Дружба” й акт перевірки зазначеного підприємства комісією з цінних паперів та фондового ринку; посилається у вироку, як на доказ на недійсний договір від 14.11.1989 р. Також він посилався й на інші обставини, які, на його думку, вказують на безпідставність виправдання ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за ч.2 ст.364 і ч.2 ст.366 КК України.

З огляду на вище викладене, апеляційний суд повинен був ретельно вивчити доводи зазначеної апеляції, проаналізувати з урахуванням наявних у справі матеріалів із тим, щоб жоден довід не залишився без відповіді в його ухвалі. Крім того, в ухвалі необхідно було навести обґрунтовані міркування, які спростовують або підтверджують викладені в апеляції доводи, і послатись на відповідні докази.

Проте, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду порушила вимоги ст.377 КПК України та не зазначила підстав, із яких доводи вказаної апеляції визнано необґрунтованими. Вона обмежилася лише загальними фразами стосовно того, що у діях ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відсутні склади злочинів, передбачених ч.2 ст.364 і ч.2 ст.366 КК України.

За таких обставин колегія суддів, погоджуючись частково з доводами касаційного подання заступника прокурора Закарпатської області, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому її слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.

            При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд має ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм, та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши, при необхідності, рішення про проведення судового слідства, перевірити доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, й касаційного подання заступника прокурора Закарпатської області, й з урахуванням усіх обставин, прийняти належне рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 лютого 2005 р. щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5  та ОСОБА_6  скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

          Судді:

КОЛЕСНИК М.А.                 ЛАВРЕНЮК М.Ю.              КИЯШКО А.Я.