У х в а л а

                                            ІМЕНЕМ України

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах  Верховного Суду України  

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня  2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 17 січня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено:

за ст. 191 ч. 3 КК із застосуванням ст. 69 КК України   на  3 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю,

за ст. 366 ч. 1 КК із застосуванням ст. 69 КК України   на 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю,

а за сукупністю злочинів на підставі  ст. 70 КК України йому визначено  3 роки позбавлення волі.  На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування  покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з покладенням на нього  обов'язків,  передбачених  ст. 76 п.п. 2, 3 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_2 Корсунь-Шевченківського вузла поштового зв'язку, зловживаючи службовим становищем і використовуючи свої повноваження всупереч інтересам служби, в період із березня 2003 р. по березень 2004 р. незаконно отримав в касі Корсунь-Шевченківського вузла поштового зв'язку 1474 грн., які привласнив, та вчинив службове підроблення.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на те, що отримані кошти використовувались ним  на господарські цілі, що його  діями вузлу поштового зв'язку, іншим підприємствам, організаціям та установам матеріальної чи іншої шкоди спричинено не було, просить скасувати постановлений щодо нього вирок, а справу закрити за п. 2 ст. 11  КК України - за малозначністю його  дій.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що його дії хоча формально і містять ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.3, 366 ч. 1  КК України, але не заподіяли істотної шкоди фізичним чи юридичним особам, суспільству і державі через малозначність, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 191 ч.3 КК України як привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинене повторно, та за ст. 366 ч. 1 КК України як службове підроблення. Відповідно до  ст. 12 ч. 2  КК України перший  злочин віднесено до  тяжких, а другий  - до невеликої тяжкості.

Внаслідок  злочинних дій ОСОБА_1 привласнив 1474 грн.,  що також не можна вважати малозначною сумою.

Тому твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що його дії через малозначність не становлять суспільної небезпеки, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Проте даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону чи що призначене йому покарання не відповідає тяжкості ним вчиненого та його особі,  не виявлено.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, відсутні.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                               ухвалила:

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1  відмовити.

          Судді:

Міщенко С.М.                 Паневін В.О.                       Стрекалов Є.Ф.