У х в а л а

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах    Верховного Суду України  

               у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  10 жовтня  2006 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2005 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,        

не судимого,

засуджено за ст. 187 ч. 3 КК України  із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки обмеження волі з конфіскацією майна, крім житла.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 4 вересня 2005 року у м. Конотопі Сумської області за попередньою змовою з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, шляхом розбійного нападу з проникненням у житло  заволодів  майном потерпілого ОСОБА_2 вартістю 499 грн. 60 коп.

У касаційному поданні прокурора ставиться питання про скасування  постановленого щодо ОСОБА_3 судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

       Заслухавши доповідача, міркування  прокурора, який підтримав доводи касаційного подання і просив скасувати постановлений  у справі вирок   суду  за м'якістю призначеного засудженому покарання, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення доводів прокурора і просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно  задоволенню не підлягає.

Доводи у касаційному поданні прокурора про скасування постановленого щодо ОСОБА_3  судового рішення з тих підстав, що йому  призначено занадто м'яке покарання, є необґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.  

 Як видно із вироку суд, визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні розбою за попередньою змовою з проникненням у житло, призначаючи йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України і перейшовши до більш м'якого виду покарання - обмеження волі, врахував, що той явився з повинною, щиро розкаявся у вчиненому,  добровільно відшкодував заподіяну шкоду, раніше не судимий, позитивно характеризується, страждає захворюванням.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3,  суд не встановив.

Крім того, суд урахував думку прокурора, який в судовому засіданні в дебатах просив застосувати до ОСОБА_3  ст.  69 КК України (а.с. 118) і призначити йому 4 роки обмеження волі та думку потерпілого, який просив не позбавляти засудженого волі.  

Не вбачаючи передбачених ст.ст. 372, 398 КПК України підстав для скасування постановленого щодо ОСОБА_3 судового рішення та              керуючись  ст.ст.  394 - 396  КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Сумської області про скасування вироку Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 листопада 2005 року щодо ОСОБА_3 відмовити.

          Судді:

Міщенко С.М.                         Паневін В.О.                          Стрекалов Є.Ф.