Справа № 22а-450/2006            Головуючий у першій інстанції - Корзюк Т.П.

Категорія - адміністративна    Доповідач - Редька А.Г.

ПОСТАНОВА Іменем України

28 серпня 2006 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді               Євстафіїва O.K.

суддів                Мельниченка Ю. В., Редьки А.Г.

при секретарі Гавриленко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Чернігівського обласного військового комісаріату на постанову Коропського районного суду від 09 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсащї,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату 2539,61 грн. компенсації за речове майно, яке йому не було видано за період військової служби у Коропському районному військовому комісаріаті, а також 719,06 грн. компенсації витрат на службові відрядження у період служби.

Постановою Коропського районного суду від 09 червня 2006 року стягнуто з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 вартість недоотриманих предметів речового забезпечення у розмірі 2539,61 грн. та компенсацію витрат на службові відрядження у розмірі 719,06 грн.

В апеляційній скарзі Чернігівський обласний військовий комісаріат просить скасувати зазначену постанову суду та повернути справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що суд не врахував тієї обставини, що позивач мав право отримувати грошову компенсацію за речове забезпечення тільки до 11 березня 2000 року. Крім того, позивач проходив службу у Коропському районному військовому комісаріаті, тому витрати на відрядження повинен відшкодувати райвійськкомат.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки Чернігівського обласного військового комісаріату ОСОБА_1 недоотримав речове майно на суму 2539 грн. 61 коп., що Чернігівський обласний військовий комісаріат порушив вимогу про виплату при звільненні всіх сум, що належать працівнику від підприємства, оскільки не виплатив позивачу витрати на відрядження в сумі 719 грн. 06 коп. З таким висновком частково не може погодитись апеляційний суд, оскільки він суперечить нормам матеріального права.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Коропському районному військовому комісаріаті на посаді прапорщика з 18.11.1991 року по 21.05.2004 року. За період до 11.03.2000 року ОСОБА_1 не був забезпечений речовим майном на суму 532 грн. 30 коп., з 12.03.2000 року - на суму 2007 грн. 31 коп. Викладене жодною із сторін не заперечується. Крім того, це підтверджується копією трудової книжки (а.с.З-5), довідкою НОМЕР_1, що видана Коропським районним військовим комісаріатом (а.с.6), довідкою НОМЕР_2, що видана Чернігівським обласним військовим комісаріатом (а.с.7).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно або за їх бажанням грошову компенсацію замість нього. Однак, Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" була призупинена дія частини 2 ст.9 зазначеного Закону в частині одержання за бажанням військовослужбовців саме грошової компенсації замість речового майна. Тому військовослужбовці на час призупинення дії вищевказаної правової норми з 11.03.2000 року мають право тільки на отримання речового майна у натурі. Суд же, порушуючи положення цього Закону, стягнув на користь ОСОБА_1 компенсацію за речове майно і за період з 12.03.2000 року у сумі 2539 грн. 61 коп.

Таким чином, оскаржувана постанова в частині вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за речове майно підлягає зміні у наступний спосіб: з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 слід стягнути компенсацію за неотримане речове майно за період до 11.03.2000 року в сумі 532 грн. ЗО коп., а за період з 12.03.2000 року по момент звільнення необхідно зобов'язати відповідача видати майно у натурі згідно з довідкою НОМЕР_2, що видана Чернігівським обласним військовим комісаріатом (а.с.7), а саме: шапка-вушанка (1 шт.), вартістю 50,99 грн., пальто зимове (1 шт.), вартістю 245,94 грн., джемпер (1 шт)., вартістю 65,30 грн., кітель шерстяний (2 шт.), вартістю 122,10 грн., брюки шерстяні (3 шт.), вартістю 57,00 грн., куртка і брюки шерстяні (2 шт.), вартістю 163,84 грн., сорочка (2 шт.), вартістю 27,60 грн., краватка (6 шт), вартістю 3,30 грн., кашне (2 шт.), вартістю 8,70 грн., кашкет польовий бавовняний (1 шт.), вартістю 6,66 грн., комплект польовий бавовняний (1 шт.), вартістю 78,00 грн., куртка польова бавовняна утеплена (1 шт.), вартістю 116,00 грн., напівчоботи утеплені (2 пари), вартістю 104,00 грн., напівчеревики (1 пара), вартістю 88,50 грн., черевики (1 пара), вартістю 97,00 грн., білизна натільна (8 шт.), вартістю 18,00 грн., білизна тепла (2 шт.), вартістю 27,98 грн., шкарпетки бавовняні (8 пар), вартістю 1,39 грн., шкарпетки шерстяні (2 пари), вартістю 2,20 грн. Одночасно в порядку абз.5 п.4 ч.1 ст. 163 КАС України апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в разі неможливості видання речового майна в натурі на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню його вартість.

За матеріалами справи встановлено, що Коропський районний військовий комісаріат є окремою військовою установою з правами юридичної особи і є розпорядником коштів на службові відрядження. Тож він і є належним відповідачем по справі по вимогах ОСОБА_1 про стягнення коштів за період відрядження.

Суд не врахував цих обставин і необгрунтовано стягнув з Чернігівського обласного військового комісаріату 719,06 грн. компенсації витрат за службові відрядження.

Згідно зі ст.52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адмінстративним позовом звернулася особа не до тієї особи, яка повинна відповідати за цим позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Питання ж щодо того, чи є належним відповідачем Чернігівський обласний віськовий комісаріат по вимогах ОСОБА_1 про стягнення коштів за відрядження, місцевий суд не вирішував.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення компенсації за службові відрядження не можна визнати законним, воно підлягає скасуванню з поверненням справи в цій частині на новий судовий розгляд, під час якого суду слід вирішити питання про залучення до участі у справі належного відповідача за цими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути сплачені ним витрати на юридичну допомогу в сумі 25 грн. Тож постанова суду першої інстанції і в цій частині підлягає зміні.

Суд першої інстанції неправильно стягнув на користь позивача з Чернігівського обласного віськового комісаріату витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн., оскільки їх сплата не передбачена КАС України і вони підлягають поверненню як помилково сплачені. Також суперечить ст.94 КАС України вказівка суду про стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь держави судового збору в сумі 51 грн. Тому ці дві вказівки підлягають виключенню з резолютивної частини постанови.

Керуючись ст. 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", ст.ст. 195, 198, 201 ч.1 п.1, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Чернігівського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Коропського районного суду від 09 червня 2006 року в частині стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату 719 грн. 06 коп. скасувати, а справу у цій частині направити до Бахмацького районного суду на новий розгляд в іншому складі суддів.

Цю ж постанову в частині стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату вартості недоотриманих предметів грошового забезпечення в сумі 2539 грн. 61 коп. та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період до 11.03.2000 року в сумі 532 (п"ятсот тридцять дві) грн. ЗО коп.

Зобов"язати Чернігівський обласний комісаріат видати у натурі ОСОБА_1 речове майно за період з 12.03.2000 року по момент звільнення, а саме: шапку-вушанку (1 шт.), вартістю 50,99 грн.; пальто зимове (1 шт.), вартістю 245,94 грн.; джемпер (1 шт)., вартістю 65,30 грн.; кітель шерстяний (2 шт.), вартістю 122,10 грн.; брюки шерстяні (3 шт.), вартістю 57,00 грн.; куртку і брюки шерстяні (2 шт.), вартістю 163,84 грн.; сорочку (2 шт.), вартістю 27,60 грн.; краватку (6 шт.), вартістю 3,30 грн.; кашне (2 шт.), вартістю 8,70 грн.; кашкет польовий бавовняний (1 шт.), вартістю 6,66 грн.; комплект польовий бавовняний (1 шт.), вартістю 78,00 грн.; куртку польову бавовняну утеплену (1 шт.), вартістю 116,00 грн.; напівчоботи утеплені (2 пари), вартістю 104,00 грн.; напівчеревики (1 пара), вартістю 88,50 грн.; черевики (1 пара), вартістю 97,00 грн.; білизну натільну (8 шт.), вартістю 18,00 грн.; білизну теплу (2 шт.), вартістю 27,98 грн.; шкарпетки бавовняні (8 пар), вартістю 1,39 грн.; шкарпетки шерстяні (2 пари), вартістю 2,20 грн.; а всього на суму 1548 (одна тисяча п"ятсот сорок вісім) грн. 58 коп.

В разі неможливості видати вищевказане речове майно в натурі, стягнути з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 його вартість - в сумі 1548 (одна тисяча п"ятсот сорок вісім) грн. 58 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на юридичну допомогу в сумі 25 (двадцять п"ять) грн. 00 коп.

Виключити з резолютивної частини постанови суду вказівки про стягнення з Чернігівського обласного військового комісаріату на користь держави судового збору в сумі 51 грн. і з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Постанова набирає законної сили після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.