АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 8ц -16 -2006р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія інші позовні Маринчук М.П.
Доповідач в апеляційній інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2006 р. Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Захарової А.Ф., Бородійчука В.Г.
при секретарі Наконечній М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали заяву, та ОСОБА_2, його представника, які заперечували на заяву ОСОБА_1, судова палата, -
встановила:
Позивач звернувся до відповідача з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Вказував, що являються з відповідачем співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 у співвідношенні 47 % до 53 %.
Дане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, фактична площа якої становить 653 м 2. Просив встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши йому 306 м 2, а відповідачу - 345 м2.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 11 листопада 2004 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою між сторонами по фактичному користуванню, з виділенням ОСОБА_2 в користування земельної ділянки, площею 182 м 2, а ОСОБА_1. - 469 м 2.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано і постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2, задоволені. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 по варіанту НОМЕР_1 судової будівельно-технічної експертизи з виділенням ОСОБА_2. в користування земельної ділянки площею 306 м 2, а ОСОБА_1. - 345 м 2, що відповідає їх ідеальним часткам в будинковолодінні.
В заяві ОСОБА_1 просе переглянути та скасувати рішення апеляційної інстанції від 20 січня 2005 року за нововиявленими обставинами.
В якості останніх ОСОБА_1 зазначає: договір купівлі-продажу від 09 червня 1959 року ( в копії наданій 27 липня 2006 року Уманським виробничим відділом БТІ ), який зберігається в архіві БТІ, і за яким попередньому власнику частини будинку, яка в даний час належить йому , належало 75 % домоволодіння, що відповідає земельній ділянці, яка з того часу знаходиться в фактичному користуванні і до даного часу не змінювалася і ніким не оспорювалася.
- Надану управлінням головного архітектора 21 липня 2006 року завірену копію генплану земельної ділянки ОСОБА_1 від 28 квітня 1977 року, яким зафіксовано обмір і відвід належної заявнику земельної ділянки в натурі (який зберігається в архіві) і який відповідає фактичному користуванню на даний час що не змінювалось і не могло змінюватись, тому що згідно ст.42 ЗК України, який діяв до введення чинного ЗКУ 01 січня 2002 року, передбачалося, що наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою зміни встановленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою.
- Лист начальника відділу земельних (ресурсів) відносин Уманської міськради від 31
липня 2006 року, згідно якого встановлено порядок користування прибудинковою
територією, був встановлений попередніми співвласниками до придбання ОСОБА_1 і
ОСОБА_2. частин даного домоволодіння і зберігався та визнавався сторонами також до
2003 року ( до підготовки технічної документації для приватизації земельних часток ). Геодезичними службами цей порядок був врахований при встановленні технічної документації і запропонований міською радою до приватизації, однак в даний час оскаржений співвласником будинку ОСОБА_2. до прийняття рішення міськрадою.
· Пояснення ОСОБА_3 від 10 липня 2006 року, адресованого апеляційному суду, яка проживала з 1972 по 1976 рік в частині будинку, яка в даний час належить заявнику, і вказує, що в їх користуванні знаходились 75 % земельної ділянки, виділеної внутрішнім забором. Після самовільної прибудови співвласником ОСОБА_4, яка була узаконена та в даний час належить ОСОБА_2, частки в домоволодінні змінилися, але земельні ділянки залишилися в старих долях - 75 % і 25 % згідно житлової площі, яка існувала до самовільної прибудови. Дана земельна ділянка і перейшла до ОСОБА_1 в користування при продажу йому будинку у 1976 році відповідно до чинного на той час законодавства.
· Лист начальника Уманської ОДПІ від 29 червня 2006 року, в якому вказано, що згідно ст. 14 Закону України "Про плату за землю" від 03 липня 1992 року з послідуючими змінами, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. Тобто сума податку згідно вказаного Закону нараховувалася незалежно від розміру земельної ділянки, яка вже півстоліття знаходиться в фактичному користування власників частини будинку, яка в даний час належить заявнику і ніколи не належала ОСОБА_2 і на яку останній не має права. В зв'язку з цим безпідставним вважає посилання в рішенні апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року на те, що ОСОБА_2 платив земельний податок відповідно його частки у будинковолодінні, - як на доказ його права на частину земельної ділянки, що в користуванні заявника.
Просив ОСОБА_1 скасувати зазначене рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення Уманського міськрайсуду від 11 листопада 2004 року, за яким за заявником визнано право в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 469 м 2, а за ОСОБА_2. - площею 182 м 2, - за фактичним користуванням.
Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що заява ОСОБА_1 про скасування рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року за нововиявленими обставинами не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Проте всі зазначені ОСОБА_1 в заяві обставини, які він вважає нововиявленими (зазначені вище), не являються такими і договір купівлі-продажу від 09.06.1959 року по даному будинковолодінню, що є в матеріалах БТІ, і генплан земельної ділянки від 28.04.1977 року існували і могли бути предметом дослідження суду. Покази ОСОБА_3 і думка керівників відділу з питань земельних відносин Уманської міськради та Уманської ОДПІ, висловлена в листах зазначених органів з'явилися вже після набрання рішенням, що оскаржується, законної сили, і є лише роз'ясненнями відповідних осіб.
Тому наведені ОСОБА_1 доводи щодо скасування рішення апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року не можуть бути визнані обгрунтовані.
Крім того, апеляційний суд, скасовуючи рішення Уманського міськрайсуду від 11 листопада 2004 року про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 за склавшимся порядком землекористування між сторонами (за ОСОБА_1 469 м 2, а за ОСОБА_2. -182 м 2), виходив з того, що визначений судом порядок користування земельною ділянкою явно ущемлює земельні інтереси позивача (тобто ОСОБА_2.) і позбавляє його можливості належно користуватися своєю земельною ділянкою. Застосоване судом положення відповідає роз'ясненням п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", з якими суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемлює законні права когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Наведене вказує теж на безпідставність заяви ОСОБА_1 в задоволенні якої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303; 304; 307; 313; 315; 361; 363; 365 ЦПК України, судова палата, -
ухвалила:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд і скасування за нововиявленими обставинами рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Ухвала може бути оскарження в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двохмісячного строку.