Справа №: 2-826/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          30 листопада 2011 року                                                                м. Волочиськ

                                                  Волочиський районний суд

                                                     Хмельницької області в складі:

                                                     головуючого судді Ніколової С.В.

                                                     при секретарі          Ковальчук Т.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Цапіва І.М, Міщука А.В., представника третьої особи Новака Б.І.,  

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиську справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю “Робімакс-Агро”, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору —Зеленівська сільська рада Волочиського району Хмельницької області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації,

встановив:

          У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ “Робімакс-Агро” про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації. Позивач вказував, що у вересні 2011 року йому стало відомо про те, що договір оренди землі, укладений між ним та відповідачем ТОВ “Робімакс-агро”, та зареєстрований у Зеленівській сільській раді, за формою і змістом не відповідає Наказу Державного комітету по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції 23.02.2000 року за № 101/4322. Відповідачем замість договору оренди земельної частки (паю) укладено договір оренди землі, хоча він, позивач, не отримував Державний акт на землю, а земельна частка (пай) йому належала на підставі сертифікату, який залишився у відповідача після укладення даного договору оренди. Позивач обгрунтовує свої вимоги також тим, що земельна частка (пай) йому не була виділена в натурі на місцевості і оскільки відсутня згода сторін оскаржуваного договору за всіма умовами договору, необхідними для його укладення, а саме: не передано майно, стосовно якого передбачено його передачу, не дотримано 11-ти істотних умов договору оренди, передбачених ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, не здійснено його державну реєстрацію, тому, на думку позивача, такий правочин (договір) відповідно до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним. Також позивач, посилаючись на ст. 17 Закону України “Про оренду землі”, вказує, що оскільки ним не був вчинений підпис на акті приймання-передачі землі під час укладення договору оренди, відповідач не вправі був приступати до її використання.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, посилається на те, що визначений у договорі розмір орендної плати не відповідає вимогам чинного законодавства, реєстрація договору проведена з порушенням порядку реєстрації таких правочинів, визначеного постановою КМУ від 24.01.2000 року № 119. Оскільки в журналі реєстрації договорів оренди термін дії договору зазначено 2 роки, тому позивач вважав, що строк дії даного договору становить два роки, а не 10 як вказано у договорі. Представник позивача в судовому засіданні також пояснив, що упродовж 2007-2011 років позивач не звертався до відповідача з заявою про зміну розміру орендної плати чи з вимогою щодо обробітку землі.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд застосувати до спірних відносин строк позовної давності. Пояснив суду, що позивачу на підставі сертифікату належало право на земельну частку (пай), тому між ним та ПП “Робімакс”, правонаступником якого є відповідач ТОВ “Робімакс-агро” 18 грудня 2004 року було укладено договір оренди земельної частки (паю), а не договір оренди землі, проте помилково назву договору вказано як “договір оренди землі”. Зазначений договір за змістом та формою відповідає Типовому договору оренди земельної частки (паю), затвердженому Державним Комітетом України по земельних ресурсах 17.01.2000 року за № 5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322. Зазначений розмір переданої в оренду земельної ділянки 2,83 га відповідав умовним кадастровим гектарам згідно сертифікату на земельну частку (пай). Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання щодо строків та розміру виплати орендної плати, а також інші обов'язки, передбачені договором.

          Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору —Зеленівської сільської ради Новак Б.І. в судовому засіданні пояснив, що сільська рада неправомірно зареєструвала спірний договір оренди, тому вважає позовні вимоги законними та обгрунтованими, такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

          Заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

          Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема ч.ч. 1,3-5 цієї норми права передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства, а також інтересам  держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання  в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Підпунктом “а” п. 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року № 1529/99 передбачено, що з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державна адміністрація мають здійснити організаційні заходи щодо: реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах; забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю); збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними  формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на  основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв; запровадження спрощеного порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування; виділення єдиним масивом земельних ділянок групі власників земельних часток (паїв), яка звернулася із заявами про відведення земельних ділянок в натурі, з метою спільного використання або надання в оренду цих ділянок.

          На виконання зазначеного Указу Президента України, наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року за № 5 затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю), що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322.

          Судом встановлено, що позивачу на підставі сертифікату, виданого 10 квітня 1997 року головою Волочиської районної державної адміністрації згідно рішення Волочиської районної державної адміністрації від 07.04.1997 року № 100, належало право на земельну частку (пай) в розмірі 2,83 умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності КСП “Урожай” с. Зелена Волочиського району Хмельницької області.

          18 грудня 2004 року між позивачем та ПП “Робімакс” с. Зелена Волочиського району в особі директора Міщука А.В., правонаступником якого є ТОВ “Робімакс-агро”, було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який в подальшому 17 січня 2005 року було зареєстровано у Зеленівській сільській раді за № 83.

          За формою і змістом даний договір фактично відповідав Типовому договору, затвердженому Наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 року № 5, зокрема в ньому визначено предмет договору, об'єкт оренди, строк дії договору, орендну плату, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду та її повернення, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, інші права та обов'язки сторін, ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди чи його частини, страхування об'єкта оренди, зміна умов договору і припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

          Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідачем в момент вчинення правочину не були дотримані вимоги, встановлені частинами першою, третьою, п'ятою ст. 203 ЦК України. Судом об'єктивно встановлено, що сторони уклали правочин —договір оренди земельної частки (паю), який не суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, відповідає Типовому договору оренди земельної частки (паю) при вільному волевиявленні сторін, оскільки протягом тривалого часу — з моменту його укладення в 2004 році до часу звернення до суду в 2011 році позивач погоджувався з його умовами, отримував орендну плату, а відповідач використовував земельну частку (пай) відповідно до п. 15 цього договору —для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

          Та обставина, що при укладенні договору оренди земельної частки (паю) помилково було зазначено, що укладається договір оренди землі та не вказано, що її розміри відповідають умовним кадастровим гектарам, на думку суду, не може бути підставою для визнання цього правочину недійсним, оскільки за змістом він відповідає Типовому договору та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні сертифікатом на право на земельну частку (пай), виданому на ім'я позивача ОСОБА_5 та оскаржуваного договору оренди.

          Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що земельні ділянки для надання в оренду ПП “Робімакс” на території Зеленівської сільської ради у січні 2005 року виділялися єдиним масивом. Його пояснення в цій частині також підтверджуються довідкою, виданою Зеленівською сільською радою від 24.11.2011 року № 306.

          Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому в позові слід відмовити.

          Посилання позивача на порушення при укладенні оскаржуваного договору оренди вимог ст.ст. 15, 17 Закону України “Про оренду землі”, є безпідставними, оскільки встановлено, що позивач на момент укладення даного договору був власником сертифікату на земельну частку (пай). Державний акт на право власності на землю йому не видавався, і відповідно, не могли бути дотримані наведені вимоги Закону України “Про оренду землі” щодо виділення позивачу земельної ділянки в натурі (на місцевості).

          Відповідно до п. 17 розділу 10 “Перехідних положень” Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток  (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

          Як установлено судом, позивач на час укладення даного договору оренди на земельну частку (пай) був власником сертифіката на право на земельну частку (пай), і відповідно до наведених Перехідних положень Земельного кодексу України, вправі був укласти договір оренди належної йому земельної частки (паю).

          Посилання представника позивача на те, що відповідачем не дотримані вимоги закону щодо розміру орендної плати суд також вважає безпідставними, оскільки встановлено, що позивач погодився з умовами, визначеними в договорі оренди земельної частки (паю), в тому числі з розміром орендної плати, будь-яких вимог про збільшення визначеного договором розміру орендної плати до відповідача не пред'являв.

          Згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні, відповідач не заперечує проти збільшення розміру орендної плати і згоден в цій частині погодити з позивачем новий розмір орендної плати.

          Не може вважатися суттєвою обставиною для визнання укладеного між сторонами договору оренди земельної частки (паю) і та обставина, на яку посилається представник позивача, щодо відсутності в договорі оренди даних про розмір орендної плати за 2007 рік та наступні роки. Судом встановлено, що протягом 2007-2011 років відповідач виплачував орендну плату позивачу, про що в судовому засіданні не заперечував і представник позивача.

          Оскільки в судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами договір оренди землі відповідає вимогам чинного законодавства і такий був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і відповідно, відсутні правові підстави для визнання його недійсним, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на недотримання вимог чинного законодавства щодо порядку реєстрації цього договору, зокрема посилання на відсутність на договорі підпису особи, яка провела його реєстрацію. Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач, ставлячи вимоги про скасування реєстрації оскаржуваного договору, заперечував проти залучення Зеленівської сільської ради до участі у справі в якості співвідповідача.

          Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 58-61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, п. 17 розділу 10 “Перехідних положень” Земельного кодексу України, Указом Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року № 1529/99, Типовим договором оренди земельної частки (паю), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, суд

вирішив:

          В позові ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю “Робімакс-Агро” про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його реєстрації відмовити.

          На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: