Справа № 22-8139-2006 р. Категорія 21
Головуючий в 1 інстанції Добінчак О.П. Доповідач Азевич В.Б.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2006 р.
Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Новікової Г.В.
суддів Єлгазіної Л.П.,Азевича В.Б.
при секретарі Писаревій Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка Донецької області
на рішення Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від 3 липня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Позивач посилався на те, що працюючи на шахті ім. Ю.О. Гагаріна він отримав трудові травми: 30 квітня 2001 року, 29 жовтня 2001 року та 15 травня 2003 року. Висновком МСЕК від 06.08.2001 р. йому встановлена стійка втрата працездатності по першій травмі - 25%. По другій травмі висновком МСЕК від 25.04.2002 - 5%, що за сукупністю з попередньою склало ЗО %. При огляді МСЕК від 12.09.2003 року за останньою травмою встановлено 30% втрати працездатності, а за сукупністю 60% та третя група інвалідності з наступним переоглядом.
Внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку з виробничим травмами йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, негативних наслідках, які потребують від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що викликає у нього моральні страждання. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в сумі 70 000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівка Донецької області від З липня 2006 року позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача на відшкодування моральної шкоди стягнуто 25 000 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому відповідач посилається на те, що судом при винесені рішення порушені норми матеріального права, а позивач не надав суду доказів того, що йому
2
заподіяна моральна шкода, а саме довідки МСЕК. Сам факт втрати працездатності не може буди підтвердженням заподіяння моральної шкоди. Моральну шкоду повинно відшкодовувати підприємство працюючи на якому позивач ушкодив здоров'я. Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, зупинено на 2006 рік дію статей Закону України І, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині стягнення сум моральної шкоди з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Представник фонду підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Згідно зі п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (з наступними змінами).
Згідно з п. п "є" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
По справі встановлено, що під час роботи на шахті ім. Ю.О. Гагаріна позивач отримав трудові травми: 30 квітня 2001 року, 29 жовтня 2001 року та 15 травня 2003 року. Висновком МСЕК від 06.08.2001 р. йому встановлена стійка втрата працездатності по перші травмі - 25%, По другій травмі висновком МСЕК від
2002 - 5%, що за сукупністю з попередньою склало 30 %. При огляді МСЕК від
2003 року за останньою травмою встановлено 30% втрати працездатності, а за сукупністю 60% та третя група інвалідності з наступним переоглядом.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок трудового каліцтва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Даний висновок суду відповідає роз'ясненням ц. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 положення частини 3 статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
В зв'язку з чим, суд не може погодитися з доводами апелянта про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Зупинення на 2006 рік дію статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які регулюють виплату Фондом застрахованим особам моральної шкоди не звільняє відповідача від обов'язку щодо її відшкодування.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст. 21 та ст. 28 даного Закону та дійшов висновку про наявність факту заподіяння моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва, в зв'язку з чим стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 60 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, бо він не відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнала позивач. Як вбачається з матеріалів справи, процент втрати працездатності позивачу встановлений з наступним переоглядом. Враховуючи ці обставини, а також характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки отриманих травм, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 18 000 грн.
При цьому суд керується засадами розумності та справедливості.
Рішення суду першої інстанції відповідає нормам процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, і підлягає зміні лише в частині визначення розміру заподіяної моральної шкоди.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка Донецької області задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівка суду Донецької рбласті від 3 липня 2006 р. змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівка Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, 18 000 ( вісімнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий :