Справа № 739/621/25

                                                                        Провадження № 2/739/247/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року                                                         м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Іващенка І.К.,

при секретарі – Шкурат О.Г., Головні І.І..,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

Представник позивачів ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 - адвокат Костюченко В.К. звернувся до суду з даною позовною заявою, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, ОСОБА_3 .

Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_4 , його дружина та позивач, ОСОБА_2 (син).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після її смерті спадщину прийняла позивачка ОСОБА_1 (донька).

Спадкодавцям, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належав будинок з господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений будинок був збудований спадкодавцями під час перебування в шлюбі (підтверджується Свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 від 19 березня 1968 року) на підставі договору про передання безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченому державним нотаріусом 24 грудня 1969 року.

Будинок не був введений в експлуатацію, внаслідок чого позивачі не мають правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавців на будинок, отже, не можуть отримати на нього свідоцтво про право на спадщину (підтверджується листом нотаріуса від 26.02.2026 року № 48/01-16. Нотаріусом позивачеві було роз`яснено, що згідно з п. 4.15. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, пунктом п 4.18 гл. 10 передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Оскільки позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, останні змушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивачі та представник позивачів не з`явилися, направивши до суду заяви про слухання справи без їх участі, вимоги позову підтримують в повному обсязі.

Відповідач - представник Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, направивши до суду заяву, в якій просить справу слухати без участі представника, позов визнають у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України  без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 08.09.2008). Після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_4 , його дружина, позивач ОСОБА_2 , його син.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 17.03.2023). Після її смерті спадщину прийняла позивачка ОСОБА_1 , її донька (лист № 48/01-16 від 26.02.2025 приватного нотаріуса Новгород-Сіверського районного нотаріального округу Чернігівської області Шик А.Л.). До складу спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Нотаріус вказує, що видати свідоцтво про право на спадщину на вказану нерухомість неможливо, оскільки вказане майно не зареєстровано за спадкодавцем.

Згідно довідки Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області № 12-09/806 від 03.12.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 по цей час; ОСОБА_1 по цей час.

У 1969 році ОСОБА_3 -Сіверською міською радою було виділено земельний ділянка під настройку індивідуального житлового будинку площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 за рахунок надлишків домоволодіння АДРЕСА_2 про що укладено договір о наданні безстрочного користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право індивідуальної власності з числом кімнат від одної до п`яти та надано дозвіл на виробництво робіт на будівництва. Будинок був з будований, але реєстрація будинку в органах місцевої влади проведена не була.

Згідно технічного паспорту загальна площа будинку складає 65,3 м.кв., жила площа 34,5 м.кв.

До складу будинку входять: комора І площею 8,5 кв.м., коридор 1-1 площею 9,6 кв.м., коридор 1-2 площею 4,2 кв.м., кухня 1-3 площею 8,5 кв.м., кімната 1-4 площею 14,4 кв.м., кімната 1-5 площею 9,9 кв.м, кімната 1-6 площею 10,2 кв.м. Господарські будівлі та споруди - сарай Б площею 47,9 кв. м., погріб В площею 6,9 кв. м., гараж Г площею 54,8 кв.м.

Оскільки позивачам відмовлено у отриманні свідоцтва про право на спадщину вони не взмозі оформити право власності на вказаний будинок, тому останні змушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об"єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Частиною 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 щодо визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (господарську будівлю) є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 206, 247, 259, 263-264, 268 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 317, 331,375, 376, 392 ЦК України, Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд

в и р і ш и в:

Позов представника позивачів ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 - адвоката Костюченка В.К. до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити в повному об`ємі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4, ОСОБА_2 право власності на 1/4 будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , який згідно з технічним паспортом, зареєстрованим в реєстрі будівельної діяльності за № ТІ01: 1399-5193-5691-2643, має загальну площу 65,3 м. кв., житлову площу 34,5 м. кв. та до складу якого входять комора І площею 8,5 кв.м., коридор 1-1 площею 9,6 кв.м., кордор 1-2 площею 4,2 кв.м., кухня 1-3 площею 8,5 кв. м., кімната 1-4 площею 14,4 м. кв, кімната 1-5 площею 9,9 кв.м., кімната 1-6 площею 10,2 кв.м., господарські будівлі та споруди - сарай Б площею 47,9 кв. м., погріб В площею 6,9 кв. м., гараж Г площею 54,8 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                          І.К. Іващенко