Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     08 травня 2025 року                                                             Справа№640/27508/21

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” з ринку (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016)

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, ЄДРПОУ 34967593),

про визнання протиправною та скасування постанови

                                                       УСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” з ринку звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2021 ВП №66738355.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/27508/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19 серпня 2022 року від відповідача до суду надійшло клопотання про об`єднання справ № 640/27508/21 та № 640/30064/21 в одне провадження.

29 серпня 2022 року від відповідача до суду надійшли матеріали виконавчого провадження ВП 66738355.

13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” (далі – Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

На підставі п. 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/27508/21 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 року, справу передано на розгляд судді Кониченку Олегу Миколайовичу.

22 квітня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу № 640/27508/21; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України; розгляд справи розпочато спочатку.

02 травня 2025 року ухвалою суду витребувано у відповідача копію постанови державного виконавця, якою завершено виконавче провадження № 65116850.

06 травня 2025 року від відповідача до суду надійшла копія матеріалів виконавчого провадження ВП № 65116850.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору в порядку письмового провадження.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” з ринку (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016).

Відповідач, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34967593), місце реєстрації, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032, організаційно-правова форма: орган виконавчої влади.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що постановою Шевченківського районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.09.2021 (далі - Шевченківський РВ ДВС у м. Києві) (отримано Фондом 16.09.2021) відкрито виконавче провадження № 66738355 зі стягнення з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича (адреса: м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 35, Код за ЄДРПОУ 38619024) виконавчий збір у розмірі 24 000 грн на користь Шевченківського РВ ДВС у м. Києві.

Проте, позивач не погоджується з визначенням боржника у виконавчому провадженні та вважає, що боржником є саме банк який ліквідується покликаючись при цьому на п 1 ч. 1 ст. 48, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Позивач зазначає, що 12.07.2016 Національним банком України прийнято постанову № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування - вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12,07,2016 №1213, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування ліквідатора банку». Оголошення про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» опубліковано в газеті «Голос України» тираж № 132 (6386) від 16.07.2016.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду від 06.11.2020 № 1921 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо.

Відтак, позивач вважає, що в порушення приписів п.п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено оскаржувану постанову.

Крім того, позивач зазначає, що як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження № 66738355 було відкрито на підставі постанови Шевченківського РВ ДВС у м. Києві № 65116850 від 19.04.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 24 000 грн, строк пред`явлення якої до виконання становить 3 місяці, тож строк пред`явлення до виконання вказаної постанови закінчився 19.07.2021, а постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови Шевченківського РВ ДВС у м. Києві про стягнення виконавчого збору прийнято 08.09.2021.

Отже, позивач вважає, що відповідачем також порушено приписи п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач відзиву на адміністративний позов не надав, натомість надав до суду копію матеріалів виконавчих проваджень ВП №66738355 та ВП № 65116850.

Дослідивши доказі наявні у матеріалах справи суд встановив наступне.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2020 року у справі № 826/2925/18, 20.03.2021 року видано виконавчий лист про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський".

Боржником у виконавчому листі: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волков Олександр Юрійович.

19.04.2021 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкована Олександра Борисовича відкрито виконавче провадження ВП № 65116850 з виконання означеного виконавчого листа.

В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн.

Також, 19.04.2021 року постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкована Олександра Борисовича з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 24 000 грн.

Відповідно до п.п. 3, 4 резолютивної частини вказаної постанови, постанова є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення, строк пред`явлення постанови до виконання становить 3 місяці.

Вказана постанова може бути оскаржена у порядку та у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

31.08.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован Олександром Борисовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 65116850 на підставі п. 9 частини першої статті 39 у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

Поряд із цим, державним виконавцем констатовано несплату боржником виконавчого збору.

08 вересня 2021 року постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 66738355 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 19.04.2021 року ВП № 65116850 у розмірі 24000,00 грн.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2021 року у справі № 640/30064/21 відкрито провадження за позовною заявою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про: визнання протиправною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 66738355, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

31 березня 2025 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, прийнято до провадження адміністративну справу № 640/30064/21.

16 квітня 2025 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 640/30064/21 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з мотивів необґрунтованості доводів позовної заяви.

Згідно ст. 77  Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78  цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини справи щодо підстав винесення оскаржуваної постанови не заперечуються відповідачем, а тому вони не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Щодо клопотання відповідача про об`єднання справ № 640/27508/21 та № 640/30064/21 в одне провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: […] одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; […].

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень суд установив, що станом на момент прийняття до провадження Донецьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 640/27508/22 у справі № 640/30064/21 Харківським окружним адміністративним судом прийнято рішення, яким закінчено розгляд справи.

Ураховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання відповідача про об`єднання справ № 640/27508/21 та № 640/30064/21 в одне провадження відсутні.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі також - Закон України № 1404-VIII, Закон), визначає виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження базується на низці засад, до яких віднесено у тому числі обов`язковість виконання рішень, справедливість, неупередженість та об`єктивність.

Статтею 5 Закону України № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону України № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, […].

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Щодо доводів позивача відносно порушення відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови п.п. 2, 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2, 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», 4. виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

[…] 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; […]

[…] 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; […]

[…] 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; […].

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За частиною другою статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Згідно з пунктом 13 розділу ІХ Інструкції № 512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

За пунктом 8 розділу III Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

У виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення немайнового характеру розмір й підстави стягнення виконавчого збору не залежать від повного або часткового виконання виконавчого документа. Виконавчий збір у цьому випадку має фіксований розмір і стягується з боржника.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/31541/20.

Водночас, у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 460/2478/19 Верховний Суд навів висновок, що після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Ураховуючи викладене, при відкритті виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору приписи ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовуються.

Поряд із цим, Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року у справі №160/4481/20 підтримав висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що постанова про стягнення виконавчого збору під час здійснення основного виконавчого провадження (у спірних правовідносинах ВП № 65116850) є такою, що перебуває на виконанні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі […] пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відтак, до закінчення виконавчого провадження ВП № 65116850 оскаржувана постанова перебувала на виконанні відділу ДВС.

Перебіг 3-місячного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання розпочався від дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 65116850, тобто 31.08.2021 року та перервався 08 вересня 2021 року у день прийняття оскаржувано постанови до виконання.

Суд не може не констатувати порушення строку винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі оскаржуваної постанови, проте, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом, чого суд не встановив.

Щодо доводів позивача, що боржником у виконавчому провадженні є банківська установа, що ліквідується, а не уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відтак, як вже було встановлено судом, боржником у виконавчому листі визначено - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III, під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

Відповідно до п.п. 8, 17 ст. 2 Закону № 4452-VI, неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Водночас, відповідно до ст. 16 Закону № 4452-VI, для цілей цього Закону працівниками Фонду вважаються особи, які займають посади, передбачені штатним розписом.

Працівникам Фонду за переліком посад, що затверджується адміністративною радою Фонду, забороняється:

1) бути керівником, учасником або пов`язаною особою банку (крім перехідного банку);

3) перебувати у трудових відносинах з банками;

4) займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.

Також, згідно ч. 8 ст. 35 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Водночас, відповідно до ст. 47 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду є обов`язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Усі або частина повноважень Фонду, визначених цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду, крім організації реалізації майна банку, що ліквідується, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п`ятій та десятій статті 52 цього Закону. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає межі повноважень кожної з них.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що не зважаючи на те, що на уповноважену особу ФГВФО покладено функції з прийняття певних управлінських рішень щодо діяльності неплатоспроможного банку, які обов`язкові для виконання останнім, а також у визначених законом випадках представництво його інтересів, уповноважена особа ФГВФО не є співробітником неплатоспроможного банку, а також особою із ним пов`язаною.

Більш того, «банк», «уповноважена особа ФГВФО» та ФГВФО, виходячи з системного аналізу приписів Закону № 4452-VI є самостійними учасниками правовідносин з виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення його ліквідації.

Відтак, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2020 року у справі № 826/2925/18 зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № 620850903701 відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський".

З викладеного є очевидним, що рішенням суду покладено саме на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. зобов`язання вчинити дії у відношенні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Покликання позивача на ч. 2 ст. 52 Закону № 4452-VI, згідно якої оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом, є безпідставними, оскільки відповідно до цієї ж норми до таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

Стягнення виконавчого збору до жодного з наведених видів витрат не належить, а відтак, відповідно до ч. 8 ст. 35 Закону № 4452-VI, здійснюється за рахунок власних коштів ФГВФО, а не неплатоспроможного банку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови в межах доводів позовної заяви, суд дійшов висновку, що останній діяв в порядку та у спосіб визначений Законом України № 1404-VIII.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

                                                       ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ № 640/27508/21 та № 640/30064/21 в одне провадження.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ “БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ” з ринку (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, ЄДРПОУ 21708016) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 34967593), про визнання протиправною та скасування постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 08.09.2021 ВП №66738355.

Повний текст рішення складено та підписано 08 травня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).     

Суддя                                                                                   О.М. Кониченко