ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2025                                                                                        Справа № 914/3049/24

За позовом: Приватного підприємства «Техно-Сервіс-Плюс», с. Геронимівка, Черкаська область

до відповідача: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про визнання недійсним та скасування рішення

     Суддя Наталія Мороз                                                                             

За участю секретаря судового засідання

Надії Вашкевич

Представники:

Від позивача: не з`явився     

Від відповідача: І. Сигляк

Суть спору:

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «Техно-Сервіс-Плюс» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2024 у справі № 63/63/83-р/к.

Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.01.2025.

Ухвалою суду від 09.01.2025    продовжено підготовче провадження на 30 днів з 17.02.2025 та відкладено підготовче засідання на 25.03.2025.

Ухвалою суду від 25.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.04.2025.

15.04.2025 розгляд справи по суті відкладено на 29.04.2025, про що сторони повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 29.04.2025 представник позивача не з`явився. Через систему «Електронний суд» подав заяву від 28.04.2025, якою просить суд провести засідання по справі без участі представника ПП «Техно-сервіс-плюс».

Представник відповідача в судове засідання з`явився, дав пояснення по суті спору. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2024 у справі № 63/63/83-р/к, в частині що стосується позивача, визнано, що ТзОВ «Лиго Сервис» та ПП «Техно-Сервіс-Плюс», узгодивши свою поведінку під час участі в торгах на закупівлю «Послуги з ремонту вантажної вакуумної підмітально-прибиральної машини Johnston CN400», вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених, які стосуються спотворення результатів торгів та, зокрема, накладено на приватне підприємство «Техно-Сервіс-Плюс» штраф у розмірі 68   000,00 грн.

Вважаючи, що зазначене рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняте із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, ПП «Техно-Сервіс-Плюс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Відділення АМК від 29.08.2024 № 63/83-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 63/1-01-131-2021.

Зокрема, позивач ствердив, що наявність господарських відносин між ТзОВ «Лиго Сервис» та ПП «Техно-Сервіс-Плюс» територіальний орган АМКУ визначив безпідставно, проігнорувавши пояснення підприємства у листі від 06.09.2021 про те, що дві юридичні особи мали виключно декілька епізодів взаємовідносин як продавець і покупець. Орган АМКУ не мав у своєму розпорядженні доказів того, що вказані юридичні особи мають спільного кінцевого бенефіціара, беруть участь у спільних проектах, є учасниками спільно в інших юридичних особах, мають спільне місце розташування, спільні засоби виробництва, використовують тих же найманих працівників, один і той же засіб зв`язку чи одну й ту саму електронну поштову скриньку, користуються однією ІР-адресою; відсутні будь-які докази того, що один із учасників торгів перебував у достатньо істотній залежності від іншого в силу господарських зв`язків. Позов просить задоволити.

Позиція відповідача.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що докази, на основі яких відділенням АМКУ прийнято оскаржуване рішення слід сприймати в сукупності, а їх наявність не може бути випадковим збігом та підтверджує антиконкурентні узгоджені дії між учасниками торгів.

Вказав, що у прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений ЗУ «Про захист економічної конкуренції»; висновки, викладені у рішенні № 63/83-р/к, відповідають фактичним обставинам справи № 63/1-01-131-2021 та є обґрунтованими; Відділенням АМК надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача, як порушника, до визначеної Законом відповідальності, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог – відсутні. В позові просить відмовити.  

Обставини справи.

Листом від 03.08.2021 № 63-02/4318в Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України вимагало від ПП «Техно-Сервіс-Плюс» документи, пов`язані із його діяльністю та участю у процедурі закупівлі, що проводилась у 2021 році КП «Муніципальна дорожня компанія».

У відповідь, листом від 06.09.2021 ПП «Техно-Сервіс-Плюс» надало письмові пояснення, а також  податкові та фінансові звіти, виписки з рахунків, іншу інформацію щодо власної господарської діяльності; роз`яснило, що не залучало осіб, які би брали участь у підготовці документів тендерної пропозиції, однак враховуючи технічні вимоги, при участі в електронних публічних закупівлях на дату подання тендерної пропозиції підприємство користувалося послугами копіювання, сканування та розмноження відповідними сервісами, які є в загальнодоступному користуванні; надало відомості про раніше укладені договори на виконання схожих робіт, останнім з яких був договір від 03.04.2019; повідомило критерії, на основі яких було виконано розрахунок вартості тендерної пропозиції; повідомило про наявність господарських відносин із ТОВ «Лиго Сервис» за конкретним договором, укладеним ще до участі у вищезазначеній публічній закупівлі, але таким, що виконувався в тому числі і в період проведення спірних електронних торгів.

Рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2024 № 63/83-р/к   визнано, що ТзОВ «Лиго Сервис» та ПП «Техно-Сервіс-Плюс», узгодивши свою поведінку під час участі в торгах на закупівлю «Послуги з ремонту вантажної вакуумної підмітально-прибиральної машини Johnston CN400», вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ч.2 ст.6 та п.1 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. На підставі ст.52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТзОВ «Лиго Сервис»  штраф у розмірі 68 000 грн. На підставі ст.52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в п.1 резолютивної частини цього рішення, накладено на ПП «Техно-Сервіс-Плюс» штраф у розмірі 68 000 грн.

За змістом вказаного рішення, предметом справи були антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, які проводилися у 2021 році комунальним підприємством «Муніципальна дорожня компанія» за ідентифікатором закупівлі: UA- 2021-03-11-002336-a», предметом яких були «Послуги з ремонту вантажної вакуумної підмітально-прибиральної машини Johnston CN400».

В основу мотивування рішення покладено наступні обставини: наявність господарських відносин між учасниками електронних торгів (ТзОВ «Лиго Сервис»  та ПП «Техно-Сервіс-Плюс») у період їхнього проведення; спільні властивості файлів, завантажених у складі тендерної пропозиції відповідачами у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; наявність дефектів друку/сканування в документах тендерної пропозиції обох учасників торгів; спільні особливості формування документів тендерної пропозиції відповідачів в торгах; непониження відповідачами своїх цінових пропозицій.

09.10.2024 ПП «Техно-Сервіс-Плюс» звернулось електронним листом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з метою отримання копії рішення.

Супровідним листом від 10.10.2024 територіальний орган АМКУ надіслав на електронну поштову скриньку ПП «Техно-Сервіс-Плюс» електронну копію рішення від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі № 63/1-01-131-2021.

19.11.2024 ПП «Техно-Сервіс-Плюс» подано до Господарського суду Львівської області позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у межах справи № 914/2628/24 (за позовом ТзОВ «Лиго Сервис» до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 29.08.2024 № 63/83-р/к    у справі № 63/1-01-131-2021 в частині, що стосується ТзОВ «Лиго Сервис»), а саме про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 29.08.2024 №63/83-р/к    у справі № 63/1-01-131-2021 в частині, що стосується ПП «Техно-Сервіс-Плюс».

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви ПП «Техно-Сервіс-Плюс» про залучення до участі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі № 914/262/24. Позовну заяву ПП «Техно-Сервіс-Плюс» і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Вважаючи, що рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та протиправним, ПП «Техно-Сервіс-Плюс» звернулось до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі № 63/1-01-131-2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів» в частині визнання вчинення порушення законодавства про захисту економічної конкуренції та накладення штрафу на ПП «Техно-Сервіс-Плюс».

Оцінка суду.

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).

Суб`єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей          1,    6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»    передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Статтею 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст. ст. 1, 7 ЗУ «Про антимонопольний комітет України»).

Згідно ст.   ст. 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»,    антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим,    достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися    в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб`єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19).

За змістом    статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

При цьому, ч. 3 ст. 6    Закону України «Про захист економічної конкуренції»    не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50    Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб`єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6    Закону    повинне бути попереднє погодження (досягнення суб`єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов`язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.

З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.

Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до    Закону України «Про Антимонопольний комітет України»    та Закону України «Про захист економічної конкуренції» кваліфікація дій суб`єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Судом також не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі № 910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі № 918/390/20).

Частиною 1    ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»    передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2    статті 52 того ж Закону    встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Ознаки антиконкурентних узгоджених дій, встановлені Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у Рішенні від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі №63/1-01-131-2021 не потребують спеціальних знань.

Суд, дослідивши та проаналізувавши надані Відділенням Антимонопольного комітету України докази, дійшов висновку, що у рішенні від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі №63/1-01-131-2021 Відділенням АМК встановлено сукупність обставин які виключають можливість некоординованої поведінки, зокрема те, що ПП «Техно-Сервіс-Плюс» та ТзОВ «Лиго-Сервис» були пов`язані між собою господарськими відносинами; під час дослідження властивостей файлів, завантажених ПП «Техно-Сервіс-Плюс» та ТзОВ «Лиго-Сервис» у торгах було встановлено, що вказані юридичні особи створювали низку файлів за допомогою одного і того ж додатка виробника версії PDF, використовуючи при цьому спільний заголовок та тему; згідно з документами тендерних пропозицій ПП «Техно-Сервіс-Плюс» та ТзОВ «Лиго-Сервис», такі містять спільні дефекти друку та сканування.

Крім того, вказане рішення серед іншого, містить висновок про те, що протягом аукціону у торгах, ПП «Техно-Сервіс-Плюс» та ТзОВ «Лиго-Сервис» цінових пропозицій не змінювали, з якого слідує, що поведінка учасників під час участі в торгах є характерним проявом антиконкурентних узгоджених дій.

Цінова поведінка учасників у ході закупівель є характерною для технічного учасника, який забезпечує перемогу іншому учаснику з мінімальними втратами останнього.

Крім того, Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку ч.2  ст.86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 914/374/22).

Закон України «Про захист економічної конкуренції»  не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» не буде мати матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до  ст.86 ГПК України.

Аналізуючи аргументи позивача, суд звертає увагу на те, що рішення органів Антимонопольного комітету України, як правило, ґрунтується саме на непрямих доказах, адже прямі докази в такого роду справах здобути фактично неможливо. Саме тому, закон і надає право цим органам отримати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано. Суд також не може переймати на себе притаманні Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.

Встановлені Відділенням АМК факти у своїй сукупності, не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дій об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) Учасників своєї поведінки при підготовці до участі у торгах, зокрема, про обмін між ними інформацією.

Позивач не спростував встановлені колегією АМК обставини щодо сталого взаємозв`язку позивача та ТзОВ «Лиго Сервис» у справі, синхронності дій у часі та оформлення ними документів як учасників. Твердження позивача про те, що висновки відповідача не доведені обставинами, які мають значення для справи, спростовуються поданими у даній справі доказами та, відповідно, не приймаються судом до уваги. Суд погоджується з відповідачем, що сукупність обставин, встановлених у оскаржуваному рішенні, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без комунікації між ними з метою визнання переможця у торгах одного з них.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача про те, що рішення від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі №63/1-01-131-2021 ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ`єктивним з`ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, являються непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. При цьому, суд зазначає, що позивач, заперечуючи проти таких висновків АМКУ, не надав доказів, які могли б спростувати зазначені висновки, заперечення проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів, у зв`язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Здійснивши аналіз усіх обставин справи, суд погоджується з доводами відповідача, що встановлені у рішенні факти у своїй сукупності не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дій об`єктивних чинників.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що рішення Адміністративної колегії Західного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2024 № 63/83-р/к у справі № 63/1-01-131-2021 прийнято у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним зазначеного рішення відповідно до ст. 59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції». Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, не було порушено відповідачем.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в позові відмовлено повністю, відтак витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення складено 08.05.2025

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя                                                                                          Мороз Н.В.