Справа № 22-558/2008 Головуючий в 1 інстанції: Феха Т.С.
Доповідач: Демянчук С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2008 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Григоренка М.П.
при секретарі: Іванова І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визнання заповіту недійсним та виселення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування будинком АДРЕСА_1 , виселення ОСОБА_2 з вказаного будинку та визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 17 березня 1998 року, згідно якого вона заповіла своє майно відповідачці.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визнання заповіту недійсним та виселення відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції належно не з'ясував всі обставини справи, що призвело до неправильних висновків суду.
Зазначає, що відповідно до ч. 3 п.5 ст. 71 ЖК України він не втратив права користування житловим приміщенням за місцем свого попереднього проживання; суд безпідставно відмовив йому в виселенні зі спірного будинку відповідачки; необґрунтовано суд не взяв до уваги що оспорюваний заповіт має бути визнаний недійсним за ст.1257 ЦК України.
Просив скасувати рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2008 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
В судовому засіданні ОСОБА_1. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Відповідачка апеляційну скаргу не визнала, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про усунення перешкод в користуванні спірним будинком АДРЕСА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач вибув в 1991 році на постійне місце проживання в м.Дубно, тому немає підстав для збереження за ОСОБА_1. житлового приміщення як за тимчасово відсутнім.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що власником вищевказаного спірного будинку за даними погосподарського обліку є відповідачка. Позивач не є членом сім'ї ОСОБА_2, тому його посилання на ч.3 п .5 ст.71 ЖК України відповідно до якої житлове приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї понад шість місяців в випадку влаштування непрацездатних осіб у будинку - інтернаті, та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки дана норма Закону поширюється лише на наймачів, яким не є в даному випадку позивач.
Правильним колегія суддів вважає і висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем вимог ОСОБА_1. про виселення ОСОБА_2 з будинком АДРЕСА_1 та визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 17 березня 1998 року, згідно якого вона заповіла своє майно відповідачці.
Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція, оскільки будь-яких правових підстав, які б підтверджувалися заслуговуючими на увагу доказами позивач суду не надав. Окрім того, не надано позивачем та не встановлено судом і доказів в підтвердження вимог про визнання оспорюваного заповіту недійсним, та які б стверджували про його недійсність на підставі ст. 1257 ЦК України.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих вищезазначені висновки суду та, які б підтверджували позовні вимоги останнього, ОСОБА_1. суду не надав.
Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 лютого 2008 року залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий : Буцяк З.І.
Судді : Демянчук С.В.
Григоренко М.П.