Справа № 22-517/2008                       Головуючий в 1 інстанції: Мельник В.Я.

                                                  Доповідач: Демянчук С.В. 

У   Х   В   А   Л   А

        І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

17 квітня  2008 року                                                                                   м.Рівне

         Колегія суддів судової палати  в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:

                                                  Головуючого судді: Буцяка З.І.

                                               суддів: Демянчук С.В., Григоренка М.П.

                                                        при секретарі: Івановій І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування нікчемним.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

                                               в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2007 року ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_3. про визнання договору дарування нікчемним відмовлено.

            Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення неповно з”ясував обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

           Вказує, що суперечливим є висновок суду щодо застосування   ч. І ст. 722 ЦК України про встановлення моменту виконання нікчемного правочину;  посилання суду на ч. 1 ст. 206 ЦК України, оскільки дана норма не стосується правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

         Зазначає, що висновок суду про те, що момент прийняття дарунку мав місце при «відвіданні будівельного майданчика» ніякими доказами не підтверджено, тобто є припущенням на основі якого не може ґрунтуватися рішення суду. Жодних дій, які б свідчили про його наміри передати батьку відповідача чи самому відповідачу фундаментні блоки він не вчиняв. (ч.4 ст. 722 ЦК України).

         Крім того вказує, що необгрунтованим є і посилання на ч. З ст. 61 ЦПК України при відмові у його клопотанні про долучення в якості доказу диску із записом весілля його дочки, який повністю спростовує факт дарування фундаментних блоків. Даний речовий доказ не був предметом дослідження в судовому засіданні при винесенні Березнівським районним судом рішення від 04 липня 2007 року, що, в свою чергу, не дало йому права належним чином заперечувати факт вчинення договору дарування в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 218 ЦК України.

         Просив скасувати рішення Березнівського районного суду від 16 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позову про визнання договору дарування нікчемним та стягнення моральної шкоди.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_2 вказує на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

         Зазначає, що фундаментні блоки, подаровані на весіллі молодому подружжю продані по узгодженню з ОСОБА_1 по ціні 2400 грн. за всі блоки, виручені кошти використані на будівництво наземної частини фундаменту, а після розірвання шлюбу частка у майні колишнього подружжя, яке хоче отримати позивач ОСОБА_1, відшкодована його дочці, відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Березнівського районного суду 15.03.2007 року.

         Крім того вказує, що право власності позивача на фундаментні блоки ним не порушено, майно перейшло у володіння подружжя на законних підставах, тому і не могло бути факту заподіяння моральної шкоди позивачу з приводу отримання у подарунок подружжям нього майна.

            Просив постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 за безпідставністю, а рішення Березнівського районного суду від 16 листопада 2007 року залишити без змін.

           В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

            Представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

         Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

         Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що договір дарування 24 фундаментних блоки мав місце, передача цих блоків відбулася, оскільки ці обставини, встановлені рішенням Березнівського районного суду від 04 липня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3. про витребування майна з чужого незаконного володіння. Таким чином, відповідно до положень ст.61 ЦПК України, зазначенні обставини  не підлягають доказуванню у цій справі.

         Окрім того, обгрунтовуючи рішення суд дійшов висновку, що позивач не надав суду доказів того, що договір дарування блоків укладався з обов”язком передати їх у майбутньому.

         Щодо даних висновків, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція , оскільки спірний договір визнано укладеним, майно було передано, про що не заперечував позивач ; відповідач спірним майном  розпорядився.

Згідно принципу диспозитивності  цивільного судочинства  / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі. Обов"язок  доказування і подання доказів  процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони. Однак , будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих висновки суду ОСОБА_1 суду не надав.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з"ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням  вимог матеріального і процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування  оскаржуваного рішення.

         На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                            у х в а л и л а :

         Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

         Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 16 листопада 2007 року залишити без зміни.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.

Головуючий :                                                               Буцяк З.І.

         Судді :                                                                           Демянчук С.В.

                                                                                                Григоренко М.П.