Справа № 22- 8523\ 2006р. Головуючий у 1 інстанії Шиповича В.В...
Категорія 19 Доповідач: Резникова Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Шабанової В.О... суддів: Резникової Л.В., Стратіло В.І. . при секретарі: Кошмак Т.С.. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки
на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 27 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівка про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи в вугільній промисловості біля 27 років отримав професійні захворювання - вібраційну хворобу та хронічний бронхіт. За висновком МСЕК від 14 лютого 2005 року позивача було визнано інвалідом 3 групи , йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності за сукупністю захворювань: 25% з 21.11.2002 року за вібраційною хворобою та 25 % вперше за хронічним бронхітом.
В зв'язку з отриманими профзахворюваннями він не має можливості працювати та забезпечувати свою сім"ю. У нього з"явилося відчуття неповноцінності та залежності, в наслідку чого він відчуває почуття депресії та апатії, його турбує роздратованість, що завдає йому моральних страждань, у зв"язку з чим він у відшкодування моральної шкоди просив стягнути з відповідача 70000 грн .
Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки від 27 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн..
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Калінінському районі м.Горлівка просить скасувати вказане рішення, постановити нове рішення, яким відмовити йому у задоволені позову.
В обгрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, а за висновком МСЕК наявність моральної шкоди також не встановлена ,крім того позивач пропустив строки позовної давності для звернення в суд з цього приводу. Відповідач також посилався на те, що п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дії ст..34 Закону Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" від 23.09.1999 року в частині відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню за таких підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що працюючи в вугільній промисловості біля 27 років позивач отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу та хронічний бронхіт. За висновком МСЕК від 14 лютого 2005 року позивача було визнано інвалідом 3 групи , йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності за сукупністю захворювань: 25% з 21.11.2002 року за вібраційною хворобою та 25 % вперше за хронічним бронхітом.
В зв'язку з отриманими профзахворюваннями позивач не має можливості працювати на попередньому місці роботи. У нього з"явилося відчуття неповноцінності та залежності, в наслідку чого він відчуває почуття депресії та апатії, він змушений тривалий час проводити не вдома та в кругу сім'ї, а ходити по лікарням, позбавлений можливості виконувати хатню роботу , що завдає йому моральних страждань Оскільки позивач позбавлений можливості вести активний образ життя йому було завдано моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р.„ моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров*я тощо.
Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки він отримав професійне захворювання при виконанні своїх трудових обов'язків Відповідно до вимог п,3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова' шкода, заподіяна умовами виробництва , відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст.6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на Справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи "Буров проти Росії" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначені суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.
Суд встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування 25000 грн.. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві, позивач не позбавлений можливості працювати, тому при визначені суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципом справедливості, у зв'язку з чим зменшити суму, стягнуту на користь позивача до 16000 грн.. Оскільки судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст..309 п.1 ЦПК України підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки про пропущення позивачем строку позовної давності, передбаченого трудовим законодавством є безпідставними, оскільки правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" , яким такі строки не передбачені.
Крім того, посилання відповідача на с т. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (є) п.1 чЛ ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки вони не поширюються на вищезазначені правовідносини.
Керуючись ст.ст.307, 309 ч.іп.1, 314 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Калінінському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки області від 27 липня 2006
року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівка на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 16000 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .