Справа № 2а-580/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 лютого 2008 р. Харківський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого - судді Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Макєєвої Г.О.,
за участю: представника позивача - Новікової Л.М., представника відповідача - Храпач Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом
Акціонерного товариства відкритого типу «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» (в подальшому - АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ») до Територіальної державної інспекції праці у Харківській області (в подальшому - ТДІП у Харківській області) про скасування акту перевірки та припису, -
В С Т А Н О В И В:
АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» звернулося до суду з адміністративним позовом до ТДІП у Харківській області про скасування акту перевірки та припису, в якому просить: скасувати акт перевірки № 20-32-811-609/1930 від 04 вересня 2007 р. в частині порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про відпустки», як такий, що суперечить вимогам ч. 1 п. 1, п. 4, ч. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» та ст. 82 Закону України «Про працю»; скасувати припис № 20-32-811-609/1353 від 04 вересня 2007 р. у частині виконання вимог відповідача по приведенню у відповідність наказів № 31-ВК від 01 квітня 1999 р. та № 13-ВК від 15 лютого 2000 р. до вимог ст. 9 Закону України «Про відпустки» як такий, що суперечить вимогам ч. 1 п. 1, п. 4, ч. 2 п. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» та ст. 82 Закону України «Про працю», обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
04 вересня 2007 р. відповідачем за зверненням колишнього працівника товариства ОСОБА_1 була проведена перевірка позивача на предмет додержання законодавства про працю за період 1995-2004 рр. За результатами перевірки складений акт перевірки № 20-32-811-609/1930 від 04 вересня 2007 р. та припис № 20-32-811-609/1353 від 04 вересня 2007 р.
Згідно вищезазначеного акту ТДПІ у Харківській області в ході перевірки виявлені порушення товариством вимог ст. 9 Закону України «Про відпустки», діючий на той момент, в частині надання щорічної відпустки, згідно наказів по кадрам, а саме: № 31-вк від 01 квітня 1999 р. та № 13-вк від 15 лютого 2000 р.
Згідно припису відповідач зобов'язав АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» привести у відповідність зазначені накази до вимог ст. 9 Закону України «Про відпустки».
Позивач вважає зазначені висновки неправомірними з наступних підстав.
Відповідачем ні в акті, ні в приписі не вказано, який саме пункт чи частина ст. 9 Закону України «Про відпустки» були порушені АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ».
За період 1995-2004 рр. працівнику підприємства ОСОБА_1 надавалися з дотриманням вимог, діючого на той час законодавства, відпустки: без збереження заробітної плати за сімейними обставинами за його заявою, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки»; відпустки без збереження заробітної плати, в порядку визначеному в колективному договорі в разу простою підприємства з незалежних від працівників причин, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки»; згідно графіку відпусток, відповідно до ст. ст. 74, 76 Закону України «Про відпустки».
Позивач вважає, що при винесені наказу № 31-ВК від 01 квітня 1999 р. про надання водію ОСОБА_1 щорічної відпустки з 14 квітня 1999 р. по 11 травня 1999 р. за період відпрацьованого робочого року з 14 жовтня 1995 р. по 14 жовтня 1996 р. тривалістю 26 календарних днів, з розрахунку 24 календарних дні - основної щорічної відпустки та 7 календарних днів - додаткової щорічної відпустки за важкі умови праці, з якої були відраховані 5 календарних днів за 59 календарних дня використаної щорічної відпустки без збереження заробітної плати, АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» правомірно було зроблено відрахування 5 календарних днів, оскільки протягом робочого року працівник фактично не працював з власної ініціативи 59 календарних днів.
Також позивач вважає, що при винесені наказу № 13-ВК від 15 лютого 2000 р. про надання водію ОСОБА_1 щорічної відпустки з 15 лютого 2000 р. по 13 березня 2000 р. за період відпрацьованого робочого року з 14 жовтня 1998 р. по 14 жовтня 1999 р. тривалістю 27 календарних днів, з розрахунку 24 календарних дні - основної щорічної відпустки та 7 календарних днів - додаткової щорічної відпустки за важкі умови праці, з якої були відраховані 4 календарних дні за 50 календарних дня використаної щорічної відпустки без збереження заробітної плати, АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» правомірно було зроблено відрахування 4 календарних днів, оскільки протягом робочого року працівник фактично не працював з власної ініціативи 61 календарний день. При цьому зазначив, що відділ кадрів правомірно відрахував 4 календарні дні з розрахунку 50 календарних дні, використаної щорічної відпустки без збереження заробітної плати, і яку позивач вважає арифметичною помилкою, оскільки необхідно мати на увазі відрахування за 46 календарних дні щорічної відпустки без збереження заробітної плати, наданої згідно наказу № 148-ВК від 15 листопада 1998 р.
Позивач вважає, що виконання вимоги відповідача про відрахування з розрахунку 61 календарний день значно погіршить становище працівника, що є недопустимим.
У судовому засіданні представник позивача - Новікова Л.М. - підтримала позовні вимоги в повному обсязі, додатково пояснивши суду, що із-за не проведення відповідачем аналізу всіх відпусток, наданих працівнику ОСОБА_1 за період 1995-2004 рр., відповідачем зроблено помилковий висновок, що відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 Закону України «Про відпустки» працівникові не надавалися, а за ч. 2 ст. 26 цього Закону в розрахунок при проведенні відрахувань не застосовувалися. Крім того, в процесі розгляду справи відповідач не зміг пояснити яким саме конкретним способом повинні бути проведені у відповідність із законом № 31-ВК від 01 квітня 1999 р. та № 13-ВК від 15 лютого 2000 р.
Представник відповідача - Храпач Н.П. - заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні, пояснивши суду наступне.
04 вересня 2007 р. ТДПІ у Харківській області здійснена перевірка додержання законодавства про працю на АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» за зверненням ОСОБА_1.
Згідно з наказом від 01 квітня 1999 р. № 31-ВК (на підставі графіка відпусток) встановлено, що ОСОБА_1 з 13 квітня 1999 р. по 11 травня 1999 р. надана щорічна відпустка тривалістю 26 календарних днів за період роботи з 14 жовтня 1995 р. по 14 жовтня 1996 р. (24 календарні дні + 7 календарних днів за важкі умови праці, з яких відраховано 5 календарних днів за 59 календарних днів використаної відпустки без збереження заробітної плати (31:12-2.58*2=5). Згідно з наказом від 15 лютого 2000 р. № 13-ВК (на підставі графіку відпусток) встановлено, що ОСОБА_1 з 15 лютого 2000 р. по 13 березня 2000 р. надана щорічна відпустка тривалістю 27 календарних днів за період роботи з 14 жовтня 1998 р. по 14 жовтня 1999 р. (з розрахунку 24 календарних дні + 7 календарних днів за важкі умови праці, відраховуючи 4 календарних дня за 50 календарних днів використаної відпустки без збереження заробітної плати).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про відпустки» до обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку відноситься час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посади) і йому не виплачувалась заробітна плата у порядку, визначеному ст. 25 та частиною другою ст. 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.
Згідно з п. 2 ст. 26 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин може надаватися відпустка без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. Згідно із Законом України від 02 листопада 2000 р. № 2073-14 частину другу вищезазначеної статті 26 виключено.
Таким чином, відповідач вважає, що керівництвом АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» порушені вимоги ст. 9 Закону України «Про відпустки». За результатами перевірки керівнику товариства наданий припис від 04 вересня 2007 р. № 20-32-811-609/1930-1353.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, установив такі обставини.
Згідно акту перевірки № 20-32-811-609/1930 від 04 вересня 2007 р, ТДПІ у Харківській області за зверненням ОСОБА_1 була проведена перевірка додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ», в ході якої встановлено порушення ст. 9 Закону України «Про відпустки».
За результатами вищезазначеної перевірки, 04 вересня 2007 р. ТДПІ у Харківській області наданий АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» припис про приведення у відповідність наказів № 31-ВК від 01 квітня 1999 р., № 13-ВК від 15 лютого 2000 р. до вимог ст. 9 Закону України «Про відпустки».
Згідно наказу АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» № 31-ВК від 01 квітня 1999 р. про надання водію ОСОБА_1 щорічної відпустки з 14 квітня 1999 р. по 11 травня 1999 р. за період відпрацьованого робочого року з 14 жовтня 1995 р. по 14 жовтня 1996 р. тривалістю 26 календарних днів, з розрахунку 24 календарних дні - основної щорічної відпустки та 7 календарних днів - додаткової щорічної відпустки за важкі умови праці, з якої були відраховані 5 календарних днів за 59 календарних дня використаної щорічної відпустки без збереження заробітної плати.
Згідно наказу АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» № 13-ВК від 15 лютого 2000 р. про надання водію ОСОБА_1 щорічної відпустки з 15 лютого 2000 р. по 13 березня 2000 р. за період відпрацьованого робочого року з 14 жовтня 1998 р. по 14 жовтня 1999 р. тривалістю 27 календарних днів, з розрахунку 24 календарних дні - основної щорічної відпустки та 7 календарних днів - додаткової щорічної відпустки за важкі умови праці, з якої були відраховані 4 календарних дні за 50 календарних дня використаної щорічної відпустки без збереження заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про відпустки», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку; час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки (статті 7 та 8 цього Закону), зараховується час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.
Таким чином, суд вважає, що АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» були дотримані вищезазначені вимоги Закону України «Про відпустки» при прийнятті наказів № 31-ВК від 01 квітня 1999 р., № 13 від 15 лютого 2000 р. про надання щорічних відпусток ОСОБА_1, підприємством не була обмежена кількість обов'язкових для надання відпустки 24 календарних днів і було правомірно проведено відрахування календарних днів за дні використаної відпустки без збереження заробітної плати, оскільки, під час знаходження у відпустках без збереження заробітної плати ОСОБА_1 фактично не виконував роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, що, в свою чергу, позбавляє його права на додаткову відпустку.
Із врахуванням вищевикладених обставин, а також із врахуванням того, що в приписі ТДПІ у Харківській області не конкретизовано, у відповідність до яких саме вимог ст. 9 Закону України «Про відпустки» необхідно позивачеві привести накази № 31-ВК від 01 квітня 1999 р., № 13-ВК від 15 лютого 2000 р., суд вважає, що позовні вимоги АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» щодо скасування припису № 20-32-811-609/1353 від 04 вересня 2007 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги АТВТ «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» про скасування акту перевірки № 20-32-811-698/1930 від 04 вересня 2007 р. в частині порушення підприємством ст. 9 Закону України «Про відпустки», суд вважає необґрунтованими, оскільки цей акт не має обов'язкового характеру та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання, у зв'язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведені підстави законності та обґрунтованості прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 94 КАС України, суд стягує з державного бюджету на користь позивача, відповідно до задоволених позовних вимог, судові витрати в розмірі 01 гривня 70 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 9 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 8-14, 71, 94, 157, 159, 160-164, 167, 181, 185, 186 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Акціонерного товариства відкритого типу «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» задовольнити частково.
Скасувати припис Територіальної державної інспекції праці у Харківській області № 20-32-811-609/1353 від 04 вересня 2007 р.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства відкритого типу «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» про скасування акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у Харківській області № 20-32-811-698/1930 від 04 вересня 2007 р.
Стягнути з державного бюджету на користь Акціонерного товариства відкритого типу «ВЕСОТРА-ХАРКІВ» судові витрати в розмірі 01 (одна) гривня 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Постанову в повному обсязі виготовлено 05 березня 2008 р.
Суддя О.В. Присяжнюк