ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 40/244

26.06.06 р.

м.Київ

За позовом               Фастівського  районного споживчого товариства, м.Фастів, Київської області

до                            Київської обласної спілки споживчих товариств

про                    визнання  недійсними положень  статуту

Суддя Смірнова Л.Г

Представники:

Від позивача:              Мороз  І.В., представник   за довіреністю №117 від 22.06.2006

          Олексієнко О.К.,  представник за довіреністю №83 від 11.05.2006

Від відповідача  :      Сукманюк О.О.,  представник за довіреністю №01-139 від 10.04.2006  

          Сукманюк З.У.,  представник за довіреністю №01-140 від 10.04.2006

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Київської обласної спілки  споживчих товариств (далі облспоживспілка) про визнання недійсними положення статуту Київської облспоживспілки (п.4.5, п.5.20.1, п.5.20.4, п.5.3.8, п.5.20.15, п. 5.20.17, п.5.20.12), прийнятого XIV з”їздом Київської облспоживспілки 23 березня 2004 року, зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м.Києва в 2004 році №20389.

Заявлений позов Позивач обгрунтовує наступним. Оспорювані норми Статуту облспоживспілки суперечать ст. 36 Конституції України, порушують Закон України «Про споживчу кооперацію»та право Позивача на вільний вихід зі складу облспоживспілки.

Ухвалою від 14.04.2006 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.04.2006.

Відповідачем 21.04.2006 подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти позову з наступних підстав. Постановою Верховного Суду України від 14.03.2006 у справі №169/19-02 було лише підтверджено недійсність рішень загальних зборів пайовиків про вихід Фастівського РайСТ із складу облспоживспілки, проте, фактичного поновлення Позивача у складі облспоживспілки не відбулось. Відповідач також посилається на те, що норми Статуту облспоживспілки, які Позивач просить визнати недійсними не порушують прав Позивача та відповідають вимогам законодавства України.

25.04.2006 до канцелярії суду надійшло клопотання  Позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 11.05.2006, в порядку приписів  статті 77  Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України),    розгляд справи відкладено на  05.06.2006.

Після порушення провадження у справі представником Позивача суду  подано уточнену позовну заяву №85 від 11.05.2006, у якій  позивач просить суд  визнати недійсним  Статут  Київської обласної спілки споживчих товариств  в редакції  від 23.03.2004 року. Уточнені позовні вимоги обгрунтовано  тим, що оскаржуваний статут не відповідає вимогам цивільного, господарського та трудового законодавства.

Уточнені позовні вимоги прийнято судом до розгляду.

Ухвалою від 05.06.2006 строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на  26.06.2006.

У судовому засіданні 26.06.2006 представник Відповідача відхилив уточнені  позовні вимоги в повному обсязі з підстав,  викладених у відзиві від 26.06.2005 № 01-388 на уточнену позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та  заслухавши пояснення представників сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

XIV з’їздом Київської облспоживспілки 23.03.2004 року прийнято Статут Київської облсної спілки споживчих товариств у новій редакції,  який зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією м.Києва 30.03.2004 за реєстраційним №20389.

Відповідно до рішень загальних зборів пайовиків Фастівського районного споживчого товариства від 22.03.2002 Позивач вийшов зі складу облспоживспілки.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року у справі №169/19 –02 рішення вишого органу управління Позивача про вихід зі складу облспоживспілки визнано недійсним.

Постановою Верховного Суду  України від 14 березня 2006 року залишено в силі постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.06.2005 року у справі № 169/19 –02.

З огляду на вищенаведені судові рішення, Позивач вважає, що оскаржувані норми Статуту облспоживспілки, перешкоджають йому здійснити право вільного виходу зі складу облспоживспілки.

Так, на думку, позивача його право на вільний вихід із складу спілки  порушує п. 4.5. Статуту, яким передбачено, що член облспоживспілки має право виходу з її складу при письмовій згоді всіх членів облспоживспілки та поверненні їм коштів  витрачених з централізованих фондів на будівництво та придбання основних засобів райспоживспілки, районного споживчого товариства.  При відсутності коштів членами облспоживспілки повертаються основні засоби збудовані (придбані) за рахунок центарлізованих фондів облспоживспілки. Мотиви виходу за два місяці повідомляються Раді облспоживспілки. Питання про вихід  розглядається вищим органом управління  при обов’язковій участі  представників облспоживспілки. Письмова заява та рішення вищого органу управління члена облспоживспілки про вихід із складу облспоживспілки подається її Раді.  Питання про вихід повинно бути розглянуто Радою облспоживспілки на протязі шести місяців з дня одержання такої заяви, а взаєморозрахунки між облспоживспілкою та її членом  проводяться в річний термін за підсумками звітного року з моменту прийняття рішення Радою  облспоживспілки про припинення членства. Членство припиняється з дня прийняття  рішення  Ради облспоживспілки.

Позивач вважає, що п. 5.20.1. Статуту, яким Раді облспоживспілки надано право вносити зміни і доповнення до статуту облспоживспілки  не відповідає вимогам закону.

Зазначене Позивач  пов’язує з тим,  що Рада облспоживспілки проводить щорічну ротацію не менше 30% свого складу (п. 5.20.4. Статуту),  і відповідно повністю змінює склад  в період між з’їздами, що, на  думку Позивача, може призводити до самоуправної зміни стауту без згоди членів облспоживспілки.  

Позивач  також ставить питання про визнання недійсним п.5.3.8.  Статуту, яким до виключної компетенції  вищого органу управління - з’їзду, віднесено вирішення питань, пов’язаних з ліквідацією та реорганізацією спілки.  При цьому позовна заява не містить будь-яких обгрунтувань щодо невідповідності цього положення статуту  нормам чинного законодавства, а також у чому полягає порушення прав Позивача в зв’язку з наявністю даного положення у Статуті відповідача.

Позивач вбачає порушення своїх прав також у тому, що п. 5.20.15  Статуту, яким  закріплено право  Ради облспоживспілки   приймати рішення  про створення (реорганізацію, ліквідацію)  для  здійснення статутуних завдань будь-яких підприємств,  установ та організацій.  

Позивач також вважає такими, що не відповідають  ст. 14 Закону України «Про споживчу кооперацію», статуту Позивача та трудовому законодавству положення п.п. 5.20.12 та 5.20.17 статуту, якими передбачено право  Ради облспоживспілки вирішувати питання про відповідальність виборних осіб споживчих товариств та районних спілок споживчих товариств  за неналежне виконання своїх обов’язків та незаконні дії  (5.20.12)   та застосовувати до них дисциплінарні стягнення, в тому числі догану  та дострокове звільнення з займаної посади                 (п. 5.20.17).

В обгрунтування позовних вимог  Позивач посилається на невідповідність оскарженого статуту ст. 111 Господарського кодексу України, оскільки вважає, що  виключення облспоживспілки із складу центральної спілки споживчих товариств  позбавляє її   статутусу  кооперативного об’єднення.

Також Позивач посилається на невідповідність оскаржуваного Статуту Київської облспоживспілки вимогам ст. 57 ГК України та ст. 87, 88 Цивільного кодексу України, з тих підстав, що у ньому відсутні відомості про засновників Київської облспоживспілки.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному  розгляді  у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що відповідно до приписів  статті 33 ГПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Господарський суд міста Києва  вважає, що позов  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для визнання акта недійсним  є невідповідність його  вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом  компетенції органу  який видав цей акт.  При цьому  обов’язковою умовою  визнання акта недійсним  є також порушення  у зв’язку з його прийняттям  прав та охоронюваних законом  інтересів  підприємства або організації –позивача у справі.

Під час розгляду справи Позивачем не надано належних доказів та не наведено належного нормативного обгрунтовання позовних вимог про визнання  недійсним Статуту Відповідача.

Статутом Відповідача  врегульовано правовідносини  між облспоживспілкою та  Фастівським районним споживчим товариством  лише на рівні членства останнього у складі спілки, тому  статут облспоживспілки  не порушує прав  Позивача   на власну  господарську, організаційну та іншу статутну діяльність.

Крім того, чинним законодавством, яке регулює діяльність споживчої кооперації в України чітко не обумовлено переліку прав та обов’язків, якими наділяються споживчі товариства при вступі до спілки споживчих товариств, а визначено, що взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах (абз. 2 ч.1 ст. 8 Закону України “Про споживчу кооперацію”). Таким чином, набуття прав та обов’язків для члена спілки споживчих товариств настає виключно після підписання обома сторонами відповідного договору, який регулює взаємовідносини сторін. Позивачем такого договору не надано, а також, не наведено жодних посилань на існування такого договору та порушення відповідачем закріплених таким договором взаємних прав та обов’язків.

На думку суду, позивач  не  обгрунтував  належним чином позовні вимоги про визнання недійсними статуту відповідача в цілому. Подані  Позивачем докази, а також усні і письмові пояснення  не містять  належних обгрунтувань того, що всі норми оскаржуваного статуту не відповідають вимогам чинного законодавства, або порушують права позивача. Із обгрунтувань, наведених в уточненій позовній заяві, вбачається, що підстави позовних вимог зводяться до  невідповідності окремих норм статуту вимогам чинного законодавства, а також, що на думку позивача, статут не містить тих відомостей, які повинен містити.  

Таким чином,  суд вважає що позовні вимоги позивача не є співмірними з їх  обгрунтуванням.  

При цьому суд приймає до уваги посилання відповідача на ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якою  визначено, що підставою для визнання установчих документів недійсними є їх невідповідність вимогам законодавства, що не може бути усунута.

Крім того, нормативно не підтверджуються посилання позивача на невідповідність норм Статуту облспоживспілки вимогам чинного законодавства України.

Суд вважає, що Позивачем належним чином не обгрунтоване посилання на невідповідність вимогам закону п. 4.5 Статуту облспоживспілки, яким  обумовлено процедуру виходу з її складу.

Суд вважає, що  норми, закріплені даним пунктом Статуту Відповідача, не суперечать вимогам ч.1 ст.8 Закону України “Про споживчу кооперацію”. Закріплена оспорюваним пунктом статуту процедура виходу  райспоживтовариства із складу спілки обумовлена необхідністю належного  врегулювання під час виходу майнових питань, які виникають між спілкою та її членом. Суд не вважає таким, що не відповідає вимогам закону положення стауту, яким закріплено обов’язок члена повернути спілці майно,  побудоване або придбане за кошти останньої у разі виходу із її складу.   

Також необгрунтованим є  твердження Позивача, що п. 5.20.1. Статуту, яким Раді облспоживспілки надано право вносити зміни і доповнення до статуту облспоживспілки  не відповідає вимогам закону. Статтею 8 (ч.3) Закону України «Про споживчу кооперацію»передбачено, що вищим органом управління спілки є з'їзд (конференція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Взаємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та контрольних органів спілки визначається статутом.  

Виходячи з наведеного оскаржувана норма статуту цілком відповідає вимогам  ст. 8 Закону.

Позивачем  під час розгляду справи не доведено невідповідність вимогам чинного законодавства п. 5.20.4. Статуту, яким передбачена  щорічна ротація складу Ради на 30%.

Крім того,   позивачем  не обгрунтувано та не  доведено  належними засобами    яким чином зазначена норма статуту Відповідача  обмежує чи порушує права позивача, як члена спілки.

Також Позивачем  не доведено невідповідність вимогам чинного законодавства п.5.3.8. Статуту,  яким до виключної компетенції  вищого органу управління (з’їзд), віднесено вирішення питань, пов’язаних з ліквідацією та реорганізацією спілки, а також п. 5.20.15  Статуту, яким  закріплено право  Ради облспоживспілки приймати рішення  про створення (реорганізацію, ліквідацію)  для  здійснення статутуних завдань будь-яких підприємств,  установ та організацій.   Суд вважає зазначені норми Статуту такими, що  цілком відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не суперечать вимогам чинного законодавства п. 5.20.12. та п.5.20.17. Статуту облспоживспілки, згідно з якими Рада облспоживспілки приймає рішення про звільнення з роботи голів правління райспоживспілок та райспоживтовариств за власним бажанням, про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді догани або дострокового звільнення  з виборних платних посад щодо службових осіб РайСТ та РайСС.  Право Ради облспоживспілки на реалізацію таких повноважень застережене обов’язковим інформуванням про це в 30-ти денний строк органу, якому надано право на обрання такого працівника на посаду. У випадку незгоди такого органу з рішенням Ради він зберігає за собою право на остаточне прийняття власного рішення.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача про порушення конституційно закріплених прав фізичних осіб, що є членами споживчої кооперації, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про споживчу кооперацію” спілки споживчих товариств утворюються юридичними особами. Отже, фізичні особи безпосередньо  не вступають у правовідносини зі спілками споживчих товариств.

Позивач стверджує, що оскаржуваний статут не відповідає вимогам ст. 57 ГК України та ст. 87, 88 ЦК України, оскількі він не містить відомостей про засновників Київської облспоживспілки. Проте, із вищезазанчених норм Цивільного кодексу України та  Господарського кодексу України не вбачається що у статуті кооперативного об’єднання такі відомості повинні міститись.

Не може бути прийнято  судом до уваги посилання Позивача на  невідповідність оскаржуваної редакції статуту ст. 111 Господарського кодексу України.

Відповідо до ч.4 ст. 111 ГК України споживчі товариства можуть на добровільних засадах об’єднуватись в спілки, інші форми об’єднань, передбачені законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право вільного виходу з них. Із змісту зазначеної норми  не вбачається, що  припинення членства у Центральній спілці споживчих товариств  внаслідок реалізації  членом права на добровільний вихід або виключення з її складу  позбавляє його статусу кооперативної організації.

За таких обставин,   позовні вимоги щодо визнання недійсним  Статуту  Київської обласної спілки споживчих товариств  в редакції  від 23.03.2004 року  визнано судом  необгрунтованими та  такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин та керуючись  ст.ст.33,  49, 82-84, ГПК України,-

                                       В И Р І Ш И В:

У задоволенні  позову   відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.          

Суддя                                                                               Смірнова Л.Г.