|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
№ 40/359 |
26.06.06 р. |
м.Київ
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Київ
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Київ
про визнання права власності
Суддя Смірнова Л.Г.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, свідоцтво №НОМЕР_1. видане ІНФОРМАЦІЯ_1
Від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю б/н від 01.06.2006
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернуся з позовом про визнання за ним права власності на нежилі приміщення НОМЕР_2, 3 загальною площею 130,30 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
У процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просить суд, визнаючи за ним право власності на спірні нежилі приміщення, зобов”язати відповідача передати йому їх за відповідним актом приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2006 було порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 26.06.2006.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність його вини у неспроможності виконати всі умови договору.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.09.2005 між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою - ОСОБА_1 та суб'єктом підприємницької діяльності -ОСОБА_2 було укладено договір безпроцентної цільової позики За умовами вказаного договору позивач надавав відповідачеві цільову позику у розмірі 350 000 грн. Терміном на 6 місяців для приватизації нежилих приміщень за адресою : АДРЕСА_1.
Згідно п. 6 зазначеного договору, відповідач повинен був повернути запозичені кошти у термін -6 місяців, тобто, до 01.03.2006. У випадку неповернення запозичених коштів у зазначений термін, відповідно до положень п. 20 того ж договору, відповідач зобов”язувався передати позивачеві у власність придбані за рахунок його коштів приміщення. У цьому випадку сторони домовились не застосовувати фінансові санкції, передбачені умовами договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору від 01.09.2005 протягом вересня-грудня 2005 року, перерахувавши суму позики на рахунок відповідача, про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжних доручень з відмітками банківської установи.
Відповідно до договору купівлі продажу від 10.11.05 між відповідачем та Фондом приватизації комунального майна Голосіївського р-ну м. Києва Фонд продав, а відповідач придбав нежилі приміщення НОМЕР_2, 3 загальною площею 130,30 кв.м., що знаходяться в м. Києві по АДРЕСА_1 (літера А) за ціною 319812,00грн., в тому числі 53302,00грн.- податок на додану вартість. Копію вищезазначеного договору залучено до матеріалів справи, оригінал було надано суду для огляду у судовому засіданні.
Вказаний договір посвідчений 10.11.2005 Приватним нотаріусом ОСОБА_4, за НОМЕР_4 та зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації 26.04.2006 за НОМЕР_5.
Факт передачі приміщень у власність відповідачеві підтверджується актом прийому-передачі нежилих приміщень, складеним між Голосіївською районною в м. Києві Радою, як Власником, Фондом приватизації комунального майна Голосіївського р-ну м. Києва, як Продавцем та відповідачем, як Покупцем.
Таким чином, факт придбання відповідачем спірних нежилих приміщень після отримання від позивача грошової позики в розмірі 350000,00грн. підтверджується матеріалами справи.
Заперечення відповідача стосовно того, що він неспроможний повернути запозичені кошти внаслідок неповернення йому з бюджету податку на додану вартість, не можуть прийматись судом до уваги, оскільки сторони за договором позики не обумовили у його тексті цей випадок, як підставу для звільнення від відповідальності чи невиконання прийнятих на себе зобов”язань позичальником.
Відповідно до положень ст.1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, або передати речі, визначені родовими ознаками у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 7 укладеного між позивачем та відповідачем договору було предбачено повернення позики протягом 10 днів після закінчення терміну, вказаного у пункті 6 зазначеного договору, тобто 6 місяців.
Пуктом 20 укладеного між сторонами договору у випадку неповернення позики в обумовлені договором терміни, позичальник зобов'язався передати позикодавцеві у власність придбані за рахунок його коштів приміщення. У цьому випадку сторони домовились не застосовувати фінансові санкції, передбачені умовами договору позики.
Таким чином, питання отримання та повернення позики, а також відповідальність за її несвоєчасне повернення повністю сторонами врегульовані умовами договору від 01.09.05 безпроцентної цільової позики, що повністю відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підстави своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який повинен був довести факт належного виконання умов договору позики та спростувати обставини зазначені позивачем.
За таких обставин та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-84, ГПК України,-
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за Суб”єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (свідоцтво від 14.06.2002 №НОМЕР_1, АДРЕСА_2, іден. код НОМЕР_6) право власності на нежилі приміщення НОМЕР_2, 3 ( в літер “А”) загальною площею 130,30 кв.м. розташовані за адресою: м.Київ АДРЕСА_1.
3. Зобов”язати Суб”єкт підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_2 (свідоцтво від 16.04.2003 НОМЕР_7, АДРЕСА_3, код НОМЕР_8) передати Суб”єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 (свідоцтво від 14.06.2002 №НОМЕР_1, АДРЕСА_2, іден. код НОМЕР_6) нежилі приміщення НОМЕР_2, 3 ( в літер “А”) загальною площею 130,30 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі протягом п'яти днів з моменту набрання рішенням законної сили.
4. Видати наказ.
5. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (свідоцтво від 16.04.2003 НОМЕР_7, АДРЕСА_3, код НОМЕР_8) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (свідоцтво від 14.06.2002 №НОМЕР_1, АДРЕСА_2, іден. код НОМЕР_6) 3190(три тисячі сто дев'яносто)грн.00коп.- державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн.00коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Видати наказ.
7. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (свідоцтво від 16.04.2003 НОМЕР_7, АДРЕСА_3, код НОМЕР_8) на користь Державного бюджету України 93(дев'яносто три)грн.12коп.-державного мита.
8. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Смірнова Л.Г.