Справа № 22ас/3401                                  Головуючий у 1 інстанції: Сергійко В.В.

Категорія - 41                                                                        Доповідач: Головчук С.В.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 вересня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Худякова A.M., Невмержицької Т.І.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адмі­ністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату (далі обл-військомат), Черняхівського районного військового комісаріату (далі райвійськомат) про стягнення заборгованості по надбавках за безперервну службу, грошової компенсації за речове майно, проїзд до місця лікування та індексації грошового забезпечення за апеляційними скаргами Житомирського обласного військового комісаріату, Черняхівського районного військового комісаріату на постанову Черняхівського районного суду від 4 липня 2006 року, -

встановив   :

в грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позо­вом про стягнення грошової компенсації за речове майно, забор­гованості по надбавках за безперервну службу, компенсації за проїзд до місця лікування та індексації грошового забезпечен­ня. Він зазначав, що 7.04.2005 року був звільнений в запас з військової служби і виключений із списків особового складу. При звільненні йому відмовлено у виплаті грошової компенсації за речове майно в сумі 1443 грн., не виплачено кошти за відря­дження в сумі 926 грн., за проїзд до місця лікування і в зво­ротному напрямі в сумі 208,46 грн. та не виплачено індексацію грошового забезпечення за 2004 рік в розмірі 316,06 грн. Поси­лаючись на викладене та норми законодавства, якими передбачено відшкодування таких виплат, просив задовольнити позов.

Рішенням Черняхівського районного суду від 4 липня 2006 року позов задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_1 з облвійськомату 1443 грн. грошової компенсації за речове майно; З Черняхівського райвіськомату 13895,30 грн. надбавки за без­перервну службу, 92 6 грн. за відрядження, 208,46 грн. за про­їзд до місця лікування, 316 грн. індексації грошового забезпе­чення.

В апеляційній скарзі облвійськомат порушує питання про скасування рішення суду в частині задоволення вимог про стяг­нення грошової компенсації за речове майно та ухвалення нового рішення про відмову в позові. Зазначає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права. Так, суд не врахував, що Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набрав чинність з 11.03.2000 року, призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями  грошової  компенсації  замість  речового майна.

В апеляційній скарзі Черняхівський райвійськомат просить скасувати рішення в частині стягнення надбавки за безперервну службу та стягнення коштів за проїзд до місця лікування. Зок­рема, суд не звернув уваги на те, що право визначати порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу від­повідно до Указу Президенту України від 5.05.2003 року № 38 9 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Мініс­терства внутрішніх справ України, Державного комітету у спра­вах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу" надано Міністерству Оборони України. Позивачу надбавки виплачувались в повному об­сязі, передбаченому чинним законодавством в межах асигнувань. Крім того, суд не прийняв до уваги, що дія п.1 ст. 14 Закону України „Про соціальний захист військовослужбовців" в частині забезпечення безоплатного проїзду у відпустку зупинена Законом України від 17.02.2000 року № 11459-111.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, суд вважає, що вони підляга­ють задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачі в порушення вимог чинного законодавства не забезпечили ОСОБА_1 речовим майном, не оплатили його витрати до лікувального закладу і в зворотному напрямі, у відповідача була можливість для виплати надбавки за безперервну службу в розмірі 90%.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив війсь­кову службу в Черняхівському райвійськоматі та звільнений в запас в 2005 році, має вислугу понад 25 років.

Право на отримання військовослужбовцем грошової компенса­ції замість речового майна за винятком відповідних категорій військовослужбовців передбачено ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". Проте дія зазначеної норми призупинена ст.2 Закону Ук­раїни "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який набрав чинність з 11.03.2000р.

Аналогічно Законом України від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ призупинено дію абз.1 ч.І ст.14 Закону, якою передбачено право безоплатного проїзду відпустку.

Таким чином підстав для стягнення грошової компенсації за­мість речового майна за період з 2001 року по 2005 рік та ви­трат за проїзд до місця лікування у 2005 році у суду не було.

Відповідно до Указу Президенту України від 5.05.2003 року № 38 9 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління дер­жавної охорони України за безперервну службу" Міністерству Оборони України надано щомісячних надбавок у відсотках до гро­шового забезпечення залежно від стажу служби. При цьому в Указі Президента зазначається лише гранично допустимий розмір надбавок, який мав проводитись за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил. Нака­зом Міністра Оборони України № 149 від 26.05.2003 року затвер­джено Інструкцію про порядок і умови виплати вказаного виду надбавок, в п.2.4. якої зазначено, що виплата надбавки здійс­нюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.

Судом встановлено, що розмір щомісячної грошової надбавки за безперервну службу військовослужбовцям встановлювався роз­порядженнями Міністра Оборони України. Позивачу щомісячна гро­шова надбавка нараховувалась та виплачувалась на підставі цих розпоряджень у визначеному в них розмірі.

Враховуючи викладене, судове рішення в частині задоволення вимог про стягнення щомісячної надбавки за безперервну службу, компенсації за речове майно та коштів за проїзд до місця ліку­вання підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нову по­станову про відмову в позові в цій частині.

Апеляційні скарги не містять доводів щодо вирішення вимог в частині стягнення індексації грошового забезпечення та ви­трат на відрядження, тому законність постанови суду в цій час­тині не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 160,199,204,207 КАС України, суд -

постановив   :

апеляційну скаргу Житомирського обласного військового ко­місаріату та Черняхівського районного військового комісаріату задовольнити. Постанову Черняхівського районного суду від 4 липня 2006 року в частині стягнення надбавки за безперервну службу, компенсації за речове майно та коштів за проїзд до мі­сця лікування скасувати, ухваливши нову постанову.

Відмовити в позові ОСОБА_1 про стягнення надбавки за безперервну службу, компенсації за речо­ве майно та коштів за проїзд до місця лікування скасувати.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністратив­ного Суду України протягом одного місяця з дня складання пов­ного тексту постанови.

Головуючий Судді