Справа №  2-а-521/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06.09.2011 року.                                                                                                          м.Здолбунів          

         Здолбунівський районний суд Рівненської області в особі головуючого суді Мички І.М. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Здолбунівського міського голови про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

         ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, вказуючи, що її рідний брат, ОСОБА_3, є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. В квартирі також прописаний його син ОСОБА_4, 2010 року народження. 22 квітня 2011 року ОСОБА_3 написав заяву, в якій просив зареєструвати місце проживання позивачки в зазначеній вище квартирі. З даною заявою вона звернулася в КП «Міське будинкоуправління»з метою зареєструвати її місце проживання за адресою –АДРЕСА_1. Їй повідомили, що така реєстрація може бути проведена лише за наявності дозволу Здолбунівського міського голови. 24 травня 2011 року позивачка звернулася до Здолбунівського міського голови із заявою про надання дозволу на прописку за адресою –АДРЕСА_1. 16 червня 2011 року їй вручили лист від 07.06.2011 року № 02/12-3-449 за підписом міського голови Ольшевського І.О. В даному листі їй повідомлено, що їй відмовлено в наданні дозволу на реєстрацію місця проживання в квартирі АДРЕСА_1. Причиною відмови вказано те, що опікун малолітньої дитини ОСОБА_4 –ОСОБА_6 не дає згоди на її реєстрацію.

     Стверджує, що відмова в наданні згоди на реєстрацію її місця проживання є явно незаконною та необґрунтованою.

         А тому, просить відмову Здолбунівського міського голови у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою –АДРЕСА_1, визнати неправомірною. Зобов’язати КП «Міське будинкоуправління»зареєструвати її місце проживання за адресою –АДРЕСА_1.

            У встановлений судом строк, представник відповідача не надав суду заперечення на адміністративний позов.

      Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню по слідуючих підставах.

       Судом встановлено, що ОСОБА_3, рідний брат позивачки, є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1. В квартирі також прописаний його син ОСОБА_4, 2010 року народження.         

            Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

            Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщення, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

            22 квітня 2011 року ОСОБА_3 наймач квартири АДРЕСА_1, подав заяву Здолбунівському міському голові, в якій просив зареєструвати місце проживання у зазначеній квартирі його рідній сестрі –ОСОБА_2. Справжність підпису на даній заяві посвідчено приватним нотаріусом Здолбунівського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №420.

           ОСОБА_6 не є членом сім’ї наймача і не проживає в даній квартирі. А тому її згоди вселення в квартиру АДРЕСА_1 не потребує. Посилання на те, що вона є опікуном малолітньої дитини ОСОБА_4, 2010 року народження, не відповідає дійсності.

        У відповідності до ст.14 СК України якщо дитина не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки.

         ОСОБА_8 є батьком ОСОБА_4, 2010 року народження, а отже його законним представником і вправі здійснювати за нього його права.

          Отже, для вселення позивачки в квартиру АДРЕСА_1 необхідна згода виключно ОСОБА_3, яка і була надана.   

           У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         Дії КП «Міське будинкоуправління»суперечить вимогам ч.ч.2,3, ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», які передбачають, що для реєстрації особа подає:

          письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого у встановленому порядку;

      паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;

          квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

          два примірника талона зняття з реєстрації.

          Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

           Всупереч вимогам даної статті позивачці було повідомлено, що така реєстрація може бути проведена лише за наявності дозволу Здолбунівського міського голови.

          Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

       Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у відмові у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою –АДРЕСА_1.

          А тому суд вважає, дії КП «Міське будинкоуправління» та відмова Здолбунівського міського голови у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою – АДРЕСА_1 є неправомірними.

          Керуючись ст. ст. 6, 71, 162 КАС України та на підставі ст.19 Конституції України, ст.65 ЖК України, ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд –

ПОСТАНОВИВ:

            Позов задовольнити.                                                                                                  

           Відмову Здолбунівського міського голови у наданні дозволу на реєстрацію місця проживання за адресою –АДРЕСА_1, визнати неправомірною.

         Зобов’язати КП «Міське будинкоуправління»зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за адресою –АДРЕСА_1.

         Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

   Суддя