1
Справа № 22/1588 Категорія - 48
Головуючий у 1 інстанції: Гансецька І.А. Доповідач: Головчук С.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі
головуючого Головчук С.В.
суддів Невмержицької Т.І., Худякова A.M.
при секретарі Прищепі О.А.
з участю адвоката ОСОБА_1 заявника та ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання недієздатним ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 червня 2006 року, -
встановив :
в листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про визнання недієздатним свого батька ОСОБА_2 Він зазначав, що його батько страждає психоневрологічним захворюванням, в 1980 році перебував на лікуванні у Київському психоневрологічному диспансері. В 2003 році стан його здоров'я погіршився, поведінка стала неадекватною. В зв'язку з цим він потребує сторонньої допомоги та опіки. Просив призначити стаціонарну психіатричну експертизу та визнати ОСОБА_2 недієздатним.
Рішенням Корольвського районного суду м. Житомира від 7 червня 2006 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення заяви. Зазначає, що суд не призначив стаціонарної експертизи для перевірки психічного стану ОСОБА_2, не допитав свідків, які могли підтвердити обставини поведінки останнього.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій (ст.39 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 добровільно звертався за допомогою лікаря психіатра та проходив курс лікування. Проте на обліку в психіатричному диспансері не перебуває, про що свідчать листи психіатричного диспансеру Житомирської ОПЛ № 1 (а.с.61,62).
Заявником не надано доказів про те, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад. В справі містяться повідомлення психіатричних установ, з яких випливає, що в 2003 році ОСОБА_2 оглядався лікарем психіатром на підставі заяв його колишньої дружини ОСОБА_4, за її заявою 24.05.2005 року проводилась амбулаторна судово-психіатрична експертиза. ОСОБА_2 не виявляє ознак психічних розладів, необхідність його обстеження в умовах стаціонару носить рекомендаційний характер, підстав для примусового направлення ОСОБА_2 на психіатричну експертизу відповідно до ч.2 ст.23 9 ЦПК не встановлено (а.с.6-8,13) .
Обставинами справи встановлено, що між заявником, колишньою дружиною ОСОБА_4 та ОСОБА_2 існує спір з приводу користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, з приводу якого вони звертались до органів УМВС та суду (а.с.65-70).
Враховуючи викладене, суд правильно відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_3.
Суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи заявника та виніс законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.209,303, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 червня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий Судді