1

Справа № 22/1588 Категорія - 48

Головуючий у 1 інстанції: Гансецька І.А. Доповідач: Головчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі

головуючого Головчук С.В.

суддів Невмержицької Т.І., Худякова A.M.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю адвоката ОСОБА_1 заявника та ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі циві­льну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання недієздатним ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 че­рвня 2006 року, -

встановив   :

в листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з за­явою про визнання недієздатним свого батька ОСОБА_2 Він зазначав, що його батько страждає психоневрологічним захворю­ванням, в 1980 році перебував на лікуванні у Київському психо­неврологічному диспансері. В 2003 році стан його здоров'я по­гіршився, поведінка стала неадекватною. В зв'язку з цим він потребує сторонньої допомоги та опіки. Просив призначити ста­ціонарну психіатричну експертизу та визнати ОСОБА_2 недіє­здатним.

Рішенням Корольвського районного суду м. Житомира від 7 червня 2006 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про ска­сування рішення суду та ухвалення нового рішення про задово­лення заяви. Зазначає, що суд не призначив стаціонарної експе­ртизи для перевірки психічного стану ОСОБА_2, не допитав свідків, які могли підтвердити обставини поведінки останнього.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга задо­воленню не підлягає з таких підстав.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не зда­тна усвідомлювати значення своїх дій (ст.39 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 добровільно звертався за допомогою лікаря психіатра та проходив курс ліку­вання. Проте на обліку в психіатричному диспансері не перебу­ває, про що свідчать листи психіатричного диспансеру Житомир­ської ОПЛ № 1 (а.с.61,62).

Заявником не надано доказів про те, що ОСОБА_2 страждає на хронічний, стійкий психічний розлад. В справі містяться по­відомлення психіатричних установ, з яких випливає, що в 2003 році ОСОБА_2 оглядався лікарем психіатром на підставі заяв його колишньої дружини ОСОБА_4, за її заявою 24.05.2005 ро­ку проводилась амбулаторна судово-психіатрична експертиза. ОСОБА_2 не виявляє ознак психічних розладів, необхідність йо­го обстеження в умовах стаціонару носить рекомендаційний хара­ктер, підстав для примусового направлення ОСОБА_2 на пси­хіатричну експертизу відповідно до ч.2 ст.23 9 ЦПК не встанов­лено (а.с.6-8,13) .

Обставинами справи встановлено, що між заявником, колиш­ньою дружиною ОСОБА_4 та ОСОБА_2 існує спір з приводу користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, з приводу якого вони звертались до органів УМВС та суду (а.с.65-70).

Враховуючи викладене, суд правильно відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_3.

Суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи за­явника та виніс законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.209,303, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, суд, -

ухвалив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. Рі­шення Корольовського районного суду м. Житомира від 7 червня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена безпо­середньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий Судді