Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-4330/11 Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.05.2009 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір позики №19/05-09 від 19.05.2009 року. Згідно умов укладеного договору позивачка зобов’язалася надати відповідачу позику під 30% річних (з розрахунку 360 днів у році), а останній зобов’язується повернути позику та проценти за позику. В разі не повернення позики та процентів за користування в термін, встановлений договором, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 60% річних ( з розрахунку 360 днів у році) від суми яка підлягає сплаті за кожен день затримки розрахунку.
Сума позики згідно договору становить 200 000,00 грн. та надається позичальнику готівкою, траншами, згідно заявки Позичальника. Відсотки за користування позикою нараховуються по фактам видачі траншу в останній день місяця його видачі. Позичальник зобов’язався повернути позику та проценти за користування позикою не пізніше 19.08.2009 року.
Перший транш надання позики відбувся 29.05.2009 року в сумі 29 000,00 грн., другий - 01.06.2009 року на суму 4 000,00 грн., третій –09.06.2009 року на суму 24 500,00 грн., четвертий –07.07.2009 року на суму 25 000,00 грн., п’ятий –13.07.2009 року на суму 17 000,00 грн., шостий –15.07.2009 року на суму 24 000,00 грн., сьомий –29.07.2009 року на суму 76 500,00 грн. Загалом видача позики відбулася в сім траншів на загальну суму 200 000,00 грн.
З огляду на те, що ОСОБА_3 на час подання позову не повернув суму позики та проценти за користування позикою, просила стягнути з нього на свою користь заборгованість за договором позики на загальну суму 289 839,05 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2010 року, за заявою представника відповідача, залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики у розмірі 289 839,05 грн., 1700 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись із зазначений рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції(частина перша статті 303 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа –незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.05.2009 р. між сторонами укладено договір позики № 19/05-09, за умовами якого ОСОБА_3 надано позику в сумі 200000 грн. під 30% річних за користування позикою, на строк 19.08.2009 року. У разі не повернення позики та процентів за користування в термін, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 60% (з розрахунку 360 днів у році) від суми яка підлягає сплаті за кожен день затримки розрахунку.
Згідно до ст..ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений в зобов'язанні термін його виконання.
Встановлено, що ОСОБА_3 взяті на себе зобов’язання не виконав, в обумовлений між сторонами строк гроші не повернув.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи і дійшов вірного висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сума боргу в розмірі 200000 грн., та 30% річних за користування позикою –(200000 грн. + 32180 грн. 82 коп.(30%) = 232180 грн. 82 коп..
Проте, при визначенні розміру неустойки (штрафу) у розмірі 60% річних (з розрахунку 360 днів у році) від суми яка підлягає сплаті за кожен день затримки розрахунку, не врахував інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, це майновий стан боржника.
Загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Відповідно до частини третьої ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Санкція у вигляді штрафу спрямовується на забезпечення виконання боржником своїх зобов’язань про поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
За таких обставин, колегія суддів, діючи в межах своїх повноважень і з урахуванням фактичних обставин справи, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, дійшла висновку, що штраф необхідно обмежити сумою в 5000 грн., що є достатньою сумою, яка забезпечить задоволення інтересів позикодавця і водночас не порушить баланс між інтересами позикодавця і позичальника. Тому рішення суду першої інстанції в цій частині, відповідно до ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Доводи відповідача про те, що при укладанні договору позики його ввили в оману, тим, що відобразили в договорі поручителів –ОСОБА_5, який є фактичним власником коштів, а також те, що більшість коштів по договору позики він не бачив, а тільки писав розписки, а гроші відразу витрачалися на господарську діяльність ПП «ОСОБА_8, де він працював керівником напрямку питної бутильованої води, є безпідставними, оскільки з позовними вимогами про визнання договору позики недійсним відповідач не звертався.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на положення п.5 розділу УШ прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за яким, на його думку, позивач не має права вимагати від нього сплати процентів за користування позикою та штраф, оскільки зазначений Закон не регулює відносини між фізичними особами щодо укладання договору позики, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст.309, 313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2011 року у цій справі змінити. Зменшити розмір неустойки (штраф) за порушення боржником зобов’язання за договором позики до 5000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: