23.12.2011
Справа №22ц-4882/11р. Головуючий в І інстанції:
Ковальчук О.В.
Категорія 5 Доповідач: Вадзінський П.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Капітан І.А.
суддів: Вадзінського П.О.,
Колісниченка А.Г.
при секретарі Дремлюзі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання будинку особистою приватною власністю, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання будинку особистою приватною власністю, зазначаючи, що з 22 вересня 2001 року по 02 червня 2011 року він перебував в шлюбі з відповідачкою, від якого вони мають двох дітей. 29 квітня 2005 року він разом зі своїми матір’ю та братом продали належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 за 15224 грн. З грошей, отриманих за продаж квартири, мати позивача надала йому одну тисячу гривень, за які останній за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2005 року придбав будинок АДРЕСА_2. Оскільки вказане домоволодіння придбано ним власні кошти і жодної перебудови з моменту придбання в ньому не робилося, а відповідачка ОСОБА_3 ніде не працювала, хоча діти вже не потребували догляду, та відмовлялася господарювати, просив суд визнати спірний будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано по АДРЕСА_2, його особистою приватною власністю.
ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, який обґрунтовувала тим, що в період шлюбу ними було придбано будинок АДРЕСА_2. Враховуючи це, а також ту обставину, що після досягнення молодшим сином трьох років вона постійно працювала, зокрема по найму на польових роботах та в магазині, вважає, що вказане домоволодіння є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки після розлучення вона самостійно виховує двох неповнолітніх дітей та веде домашнє господарство, просила суд виділити відповідачу за зустрічним позовом 1/3 частину будинку АДРЕСА_2, а її частину у спільному майні подружжя збільшити і виділити їй 2/3 частини вказаного домоволодіння.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано будинок з господарськими спорудами та побудовами, який розташовано АДРЕСА_2, особистою приватною власністю ОСОБА_4. В задоволенні зустрічної позови заяви ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив вимоги сімейного законодавства. Просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених нею позовних вимог.
ОСОБА_4 в своїх письмових запереченнях, доводи зазначені в апеляційній скарзі не визнав. Вважає, що оскаржуване рішення суду є законне та обґрунтоване. Просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалене рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення у визначених законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що спірний будинок був придбаний ОСОБА_4 за власні кошти, які надала йому його мати після реалізації спільної квартири і даний факт не заперечується позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3.
За наявності умов визначених п.3 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України, майно набуте одним із подружжя під час шлюбу, але за кошти, які належали саме тій особі, яка його придбала, є його особистою власністю.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом, оскільки відповідачка за первісним позовом і позивачка за зустрічним позовом, як в судовому засіданні суду першої інстанції так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції стверджувала, що спірний будинок був придбаний її чоловіком за кошти отримані ним від продажу квартири, яка належала на праві спільної сумісної власності його матері, йому, а також його брату.
Крім того апелянта не надала суду будь-яких доказів відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, які б підтверджували, що спірне майно було придбане за спільні кошти.
Тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
При таких обставинах доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до положень ЦПК України, та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення, відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 15 листопада 2011 року, залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: