АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-515/11
Головуючий по 1-й інстанції Сорока
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.
при секретарі Зеленській О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ПАТ АБ «Укргазбанк»про визнання недійними договорів застави.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом, просили ухвалити рішення, яким визнати недійсними договори застави, укладені між позивачами і відповідачем 25 грудня 2007 року, посилаючись на невідповідність оспорюваних угод вимогам закону.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 15 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно витлумачив норми закону, якими врегульовані правовідносини застави.
До апеляційної скарги приєдналося ТОВ «Компанія «Укренерго», просило з тих же підстав, що і позивачі у справі, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення позову,
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали з ПАТ АБ «Укргазбанк»договори застави належних їм автомобілів у рахунок забезпечення виконання зобов?язань ТОВ «Компанія «Укренерго»за кредитним договором №64-КЛ-Б від 25 грудня 2007 року.
ТОВ «Компанія «Укренерго»свої зобов?язання за кредитним договором не виконало.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09 червня 2010 року задоволений позов ПАТ АБ «Укргазбанк»: стягнуто з ТОВ «Компанія «Укренерго»на його користь заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2007 року у сумі 668 796 грн. 33 коп., у рахунок погашення боргу звернуто стягнення на заставлені автомобілі, які належать ОСОБА_2 і ОСОБА_3
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з відсутності передбачених законом підстав для визнання укладених договорів застави недійсними.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі не отримували кредитні кошти, договори поруки між ними та Банком не укладалися, а тому позивачі не можуть нести відповідальність за невиконання кредитного договору позичальником –ТОВ «Компанія «Укренерго», колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЗУ «Про заставу», ст.583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Системний аналіз норм ЗУ «Про заставу», параграфу №3 і параграфу №6 глави 49 ЦК України дає підстави обґрунтовано стверджувати, що майнова порука не є різновидом поруки. Майновий поручитель –це особа, яка не є стороною у забезпечуваному заставою зобов?язанні, не є він і поручителем у розумінні ст.553 –559 ЦК України, саме тому його відповідальність не може перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна.
Наведеними нормами закону, а також укладеним договорами застави і кредитним договором не передбачене отримання майновим поручителем кредитних коштів у своє розпорядження.
Що стосується доводів апеляційної скарги про введення позивачів в оману, то суду не надано належних і допустимих доказів про існування на час укладення оспорюваних угод обставин, передбачених ст.229, ст.230 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Перевіряючи заяву ОСОБА_4, представника за довіреністю ОСОБА_3, про повернення надмірно сплаченого державного мита і витрат на ІТЗ за подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена вимог є безпідставною, оскільки розглянутий судом спір носить майновий характер –позивачі фактично намагаються залишити у своїй власності майно, на яке звернуте стягнення рішенням Київського районного суду м.Полтави від 09 червня 2010 року.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 листопада 2010 року залишити без змін.
У задоволенні заяви ОСОБА_4, представника за довіреністю ОСОБА_3, про повернення надмірно сплаченого державного мита і витрат на ІТЗ відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.П. Пікуль
В.І. Акопян
Копія