АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1978/11
Головуючий по 1-й інстанції Лободенко
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.
суддів Акопян В.І., Пікуля В.П.
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 08 лютого 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради, Автозаводської районної ради м.Кременчука, ОСОБА_3 про усунення порушення прав на земельну ділянку, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким усунути порушення її права на земельну ділянку площею 5 032 м.кв., розташовану по АДРЕСА_1, визнати недійсним рішення Кременчуцької міської ради від 28 серпня 2007 року про надання дозволу ОСОБА_3 на складення проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2; визнати недійсним рішення Автозаводської районної ради м.Кременчука від 27 січня 2010 року про безоплатну передачу ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2 у м.Кременчуці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржуваними рішеннями органів місцевого самоврядування позивачку безпідставно позбавлено права користування та подальшого набуття у власність частини земельної ділянки, яке вона правомірно набула внаслідок придбання частини садиби АДРЕСА_1 у м.Кременчуці.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 08 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд дав неправильну оцінку встановленим фактичним обставинам, а також неправильно витлумачив і застосував норми земельного законодавства у частині набуття громадянами права користування і права власності на землю.
Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Великокохнівської селищної ради від 28 квітня 1959 року ОСОБА_4 надано дозвіл на будівництво нового будинку замість існуючого старого на земельній ділянці площею 6 100 м.кв. по АДРЕСА_3 (у подальшому адреса змінена –АДРЕСА_1, м.Кременчук).
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 11 жовтня 1968 року після смерті ОСОБА_5 власником будинку стала ОСОБА_6.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 серпня 1987 року спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 стали ОСОБА_7 (2/3 частини спадкового майна) і ОСОБА_8 (1/3 частина спадкового майна). Свідоцтво про право на спадщину видане на спадкове майно –садиба АДРЕСА_1 у м.Кременчуці, яка розташована на землях державного фонду площею 5 032 м.кв.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 квітня 1996 року після смерті ОСОБА_7 власниками 2/3 частини садиби АДРЕСА_1 м.Кременчуці, яка розташована на землях державного фонду площею 5 032 м.кв., стали у рівних частках ОСОБА_5 і ОСОБА_9.
На підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 713 від 10 липня 1997 року ОСОБА_5 і ОСОБА_9 отримали у власність земельні ділянки площею по 1 677 м.кв. кожний для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 у м.Кременчуці.
Рішенням Кременчуцької міської ради від 28 серпня 2007 року ОСОБА_3 наданий дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 1 000 м.кв. для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2 у м.Кременчуці.
Згідно свідоцтва про право на спадщину від 26 травня 2008 року після смерті ОСОБА_8 власником 1/3 частини садиби АДРЕСА_1 у м.Кременчуці, яка розташована на землях державного фонду площею 5 032 м.кв., стала ОСОБА_10.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29 липня 2008 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_10 1/3 частини садиби АДРЕСА_1 у м.Кременчуці, яка розташована на землях державного фонду.
Рішенням Автозаводської районної ради м.Кременчука від 27 січня 2010 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 1 000 м.кв. для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2 у м.Кременчуці.
Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону дійшов правильного висновку про безпідставність заявленого позову.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка у встановленому порядку не набула права користування земельною ділянкою у розмірі, на який вона претендує.
Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам та ґрунтується на законі.
Суть позовних вимог ОСОБА_2 зводиться до того, що оскільки вона придбала 1/3 будинку, то автоматично набула право користування та право набуття у власність безоплатно 1/3 земельної ділянки, яка була виділена раніше у 1959 році для будівництва і обслуговування всієї садиби АДРЕСА_1 у м.Кременчуці. Органи місцевого самоврядування, ухвалюючи рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1 000 м.кв. для будівництва і обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2 у м.Кременчуці, всупереч ч.5 ст.116 ЗК України вилучили з її користування 527 м.кв.
Наведені твердження є безпідставними. Так, Законом N 997-V від 27 квітня 2007 року частина друга ст.120 ЗК України викладена у наступній редакції: «якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на
земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження
до набувача переходить право користування тією частиною земельної
ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка
необхідна для їх обслуговування".
Зазначена норма закону була чинною на момент набуття ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 у м.Кременчуці. У договорі купівлі-продажу від 29 липня 2008 року відсутня указівка про розмір земельної ділянки, яка переходить у користування покупця, отже ОСОБА_2 набула право користування земельною ділянкою, на якій розташована її частина будинку, а також –частиною земельної ділянки, необхідної для її обслуговування, згідно розмірів, встановлених ст.121 ЗК України.
Такий висновок відповідає змісту роз?яснень, викладених у п.п.г п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004р.
Посилання апеляційної скарги на п.7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України не заслуговують уваги, так як ОСОБА_10 у встановленому порядку не набула права користування на земельну ділянку розміром 1 677 м.кв.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 08 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.П. Пікуль
В.І. Акопян
Копія