АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1610/11
Головуючий по 1-й інстанції Литвин М.М.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.
при секретарі Колодюк О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь 2 887 грн. 19 коп. матеріальної шкоди і 5 000 грн. моральної шкоди.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що з вини відповідачки –матері неповнолітньої ОСОБА_4, яка є власницею квартири АДРЕСА_1, сталося залиття належної позивачці квартири.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
Не погодившись з рішенням суду, його оскаржила ОСОБА_2, яка, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно оцінив надані сторонами докази, а тому дійшов хибного висновку про недоведеність вини відповідача у заподіянні шкоди позивачці.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог в разі порушення норм матеріального права.
З матеріалів справи убачається, що позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_2.
Неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власницею квартири №12 у цьому ж будинку, яка розташована поверхом вище над квартирою позивачки.
20 жовтня 2008 року внаслідок не закриття вентиля холодної води у квартирі №12 сталося залиття квартири позивачки.
Згідно кошторису Лубенського комунального ЖЕУ від 21 жовтня 2008 року вартість ремонту квартири позивачки внаслідок залиття склала 444 грн.
23 серпня 2010 року з вини власника квартири №12 сталося повторне залиття квартири позивачки.
Згідно кошторису ДП ТОВ «Теплогазсервіс»від 31 серпня 2010 року вартість ремонту квартири позивачки внаслідок залиття склала 2 173 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності вини відповідача у завданні шкоди.
З такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені без всебічного та повного з?ясування суттєвих обставин та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати своє майно у належному стані, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ст.22, ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст.23, ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Наведеними нормами закону встановлена презумпція вини заподіювача шкоди, тобто обов’язок доказування відсутності вини покладається законом на особу, відносно якої заявлені вимоги про відшкодування шкоди.
За змістом ст.1178 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану малолітньою дитиною (яка не досягла 14 років), несуть її батьки як опікуни за законом.
На підтвердження заявлених вимог позивачка ОСОБА_2 надала суду акти обстеження (а.с.18,22,23), а також кошториси (а.с.20,24-28). Окрім того, судом допитані свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Оцінюючи вказані докази за правилами ст.212 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про доведеність факту залиття квартири позивачки внаслідок протікання води з квартири належної відповідачці, розмір завданої матеріальної шкоди та причинно-наслідковий зв?язок між ними.
Достовірність даних, наведених у вказаних документах, ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не спростувала.
За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 444 грн. + 2 173 грн. = 2 617 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Заявляючи вимоги про стягнення із ОСОБА_3 270 грн. 19 коп. витрат на лікування своєї доньки, ОСОБА_2 наполягала на тому, що хвороба її дитини перебуває у причинно-наслідковому зв?язку із залиттям квартири, при цьому на підтвердження цих вимог позивачка надала чеки на придбання ліків та довідку лікаря з діагнозом захворювання. Належні докази на підтвердження причинного зв?язку між хворобою доньки та залиттям квартири (лікарські висновки, тощо) позивачка не надала.
Таким чином, колегія суддів визнає недоведеним причинно-наслідковий зв?язок між залиттям квартири та хворобою доньки позивачки.
Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначенні розміру відшкодування колегія суддів враховує розмір завданої матеріальної шкоди, ступінь та характер вини відповідачки, неодноразовість порушення права власності позивачки, відмову відповідачки у добровільному порядку відшкодувати шкоду.
Виходячи з переліченого достатньою та справедливою для компенсації моральних страждань ОСОБА_2 буде сума в розмірі 1 000 грн.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_3 на її користь 2 617 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. моральної шкоди.
У відповідності до ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 з відповідачки слід стягнути підтверджені судові витрати –сплата державного мита (а.с.2,3), витрат на ІТЗ (а.с.4), витрат на правову допомогу (а.с.31), витрат на виготовлення кошторисів (а.с.32,33).
Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року скасувати, ухваливши нове рішення по суті заявлених вимог.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково –стягнути із ОСОБА_3 на її користь 2 617 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1 000 грн. моральної шкоди, 68 грн. витрат зі сплати державного мита, 120 грн. витрат на ІТЗ, 2 000 грн. витрат на правову допомогу, 111 грн. 45 коп. витрат на виготовлення кошторисів. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.П. Пікуль
В.І. Акопян
Копія