АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1377/11
Головуючий по 1-й інстанції Середа А.В.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.,
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2011 року у справі за позовом ПАТ «Кредитпромбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2010 року ПАТ «Кредитпромбанк»звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на його користь 241 421 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що 14 липня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_2 укладений договір та додаткова угода до нього, згідно яких останній отримав споживчий кредит у сумі 130 000 грн. строком до 13 липня 2023 року та мав сплачувати відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 28% річних.
У забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між ПАТ «Кредитпромбанк»на ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладений договір іпотеки, а з ОСОБА_5 –договір поруки.
Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання належним чином не виконував, в зв’язку з чим за станом на 19 жовтня 2010 року утворилася заборгованість у сумі 241 421 грн. 81 коп.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2011 року позов задоволений: стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредитпромбанк»заборгованість за кредитним договором в сумі 241 421 грн. 81 коп., вирішене питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що визначена судом заборгованість не є обґрунтованою, а укладений договір слід визнати недійсним внаслідок порушення Банком положень ЗУ «Про захист прав споживачів».
Встановлений п.3.4.9 кредитного договору розмір пені суперечить вимогам закону.
До апеляційної скарги приєдналася ОСОБА_5, яка у своїй заяві з тих же мотивів просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким визнати недійсним договір поруки.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до п.4 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі скасувати рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 липня 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк»і ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 20/33/08-Склн і додаткову угоду до нього, згідно умов яких Банк надав Позичальнику 130 000 грн. кредитних коштів на споживчі цілі строком до 13 липня 2023 року зі сплатою 28%.
У той же день з метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 укладений іпотечний договір, згідно умов якого предметом іпотеки є двокімнатна квартира, належна іпотекодавцям на праві спільної власності.
У той же день з метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_5 укладений договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов?язалася нести повну відповідальність за виконання ОСОБА_2 своїх обов?язків по кредитному договору.
ОСОБА_2 належним чином не виконував свої зобов?язання, порушував графік внесення платежів за кредитним договором.
08 вересня 2010 року Банк у відповідності до п.п. 3.1.6 кредитного договору, п.4.3. іпотечного договору, п.2.2. договору поруки направив боржнику, іпотекодавцям і поручителю письмову вимогу про дострокове повернення суми кредиту у зв?язку з порушенням останнім строків погашення кредиту.
За станом на 19 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором склала 241 421 грн. 81 коп., з яких строкова заборгованість за кредитом –110 500 грн. 06 коп., прострочена заборгованість за кредитом –16 611 грн. 06 коп., нараховані відсотки за кредитом –1 755 грн. 18 коп., прострочена заборгованість по відсоткам –68 152 грн. 06 коп., пеня –44 403 грн. 45 коп.
Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 і ОСОБА_5
При цьому суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору та правильності нарахованої суми заборгованості.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно умов кредитного договору (п.п.3.1.4, п.п.3.1.6, п.п.3.4.10) у разі порушення позичальником умов договору, зокрема, термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати плати за кредит Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів.
Факт прострочення сплати коштів за кредитним договором, а також отримання письмового повідомлення від Банку ОСОБА_2 не заперечує.
Колегія суддів вважає необґрунтованим доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку суми заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_2 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав свого контррозрахунку, не навів обґрунтованих доводів щодо того у чому саме полягає помилка розрахунку заборгованості.
Є безпідставними вимоги апеляційної скарги про недійсність кредитного договору, а також договору поруки.
Відповідно до ст.215 ЦК України договір може бути визнаний недійсним судом лише на вимогу однієї із сторін правочину. Якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний договір), визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.
Перелічені ОСОБА_2 порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які начеб-то допущені Банком, згідно вказаного Закону не мають наслідком нікчемність укладеної угоди.
Доводи ОСОБА_5 про порушення Банком умов попередження поручителя щодо порушення боржником своїх зобов?язань спростовуються наявними у справі доказами.
Відповідачі по справі у встановленому порядку вимог про визнання кредитного договору, а також договору поруки недійсними не заявляли, отже у суду відповідно до ст.11 ЦПК України не було правових підстав для дослідження питання щодо недійсності кредитного договору та ухвалення відповідного рішення.
Стосовно доводів апеляційної скарги про невідповідність вимогам закону п.3.4.9 кредитного договору щодо розміру пені за прострочення погашення заборгованості колегія суддів зауважує наступне.
Відповідно до ст.551 ЦК України розмір неустойки (пені, штрафу) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Нормами параграфів 1,2 глави 71 ЦК України, а також ЗУ «Про захист прав споживачів» обмеження розміру пені у разі порушення боржником грошового зобов?язання не встановлені.
Згідно преамбули ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та
одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених
правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно
від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -
суб'єкти підприємницької діяльності.
Таким чином, дія вказаного Закону не розповсюджується на спірні правовідносини, отже відсутні підстави вважати неправильним або таким, що суперечить закону визначення у кредитному договорі розміру пені за прострочення боржником свого зобов?язання у розмірі подвійної процентної ставки по кредиту.
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів, користуючись правом, передбаченим ч.3 ст.303 ЦПК України, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги.
За змістом ст.33 ЗУ «Про іпотеку»наслідком невиконання боржником зобов??язання за договором, забезпеченим іпотекою, є задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна шляхом звернення стягнення на це майно.
Аналогічні умови зазначені у іпотечному договорі №20/33/101/08-Склн від 14 липня 2008 року.
Отже, іпотечні правовідносини не передбачають солідарну грошову відповідальність боржника та іпотекодавця.
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції на зазначені положення закону та іпотечного договору уваги не звернув та помилково стягнув солідарно суму заборгованості також і з ОСОБА_4 та ОСОБА_3
За таких обставин, рішення суду у цій частині слід скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України підлягає зміні рішення суду у частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2011 року у частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 241 421 грн. 81 коп., а також у частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення.
ПАТ «Кредитпромбанк»відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 241 421 грн. 81 коп. з ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» по 850 грн. витрат зі сплати державного мита та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ з кожного.
В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 10 лютого 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.П. Пікуль
Копія