АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1206/11
Головуючий по 1-й інстанції Харлан
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Акопян В.І., Пікуля В.П.
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу від 08 липня 2010 року та рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»про повернення строкового банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 200 000 грн. депозитного вкладу, 22 828 грн. 78 коп. та нарахованих відсотків, 17 098 грн. 22 коп. упущеної вигоди, 12 604 грн. 47 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення виконання зобов?язання і 3% річних у сумі 3 285 грн. 36 коп., 24 388 грн. 29 коп. пені в розмірі подвійної ставки НБУ за час прострочення виконання зобов?язань, 5 000 грн. моральної шкоди, зобов?язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці упущену вигоду, індекс інфляції, 3% річних та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ до повного фактичного розрахунку.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач після закінчення терміну дії договору банківського вкладу безпідставно відмовляється повернути належні позивачці грошові кошти та нараховані за договором проценти.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2010 року відмовлено у клопотанні ОСОБА_2 про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2010 року позов задоволений частково: стягнуто з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 200 000 грн. вкладу, 83 грн. 10 коп. відсотків за користування коштами, 3% річних за порушення грошового зобов?язання за період з 15 лютого 2010 року по 31 травня 2010 року у сумі 1 750 грн. 72 коп., у задоволенні інших позовних відмовлено, вирішене питання про судові витрати.
ОСОБА_2 апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу і рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні чим порушив право позивачки на збереження банківської таємниці.
Обгрунтування висновків суду положеннями ЗУ «про банки та банківську діяльність»у частині застосування наслідків введення мораторію суперечать положенням ЦК України.
Рішення суду у частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам ст.88 ЦПК України
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вправі змінити рішення в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 уклала з ВАТ КБ «Надра»договір банківського вкладу №709060, згідно якого вона передала Банку 200 000 грн. строком до 28 лютого 2009 року зі сплатою 18,75% річних.
Постановою Правління НБУ №59 від 10 лютого 2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»строком до 10 серпня 2009 року.
Після закінчення строку дії договору банківського вкладу ОСОБА_2 звернулася до Банку з вимогою про видачу їй вкладених грошових коштів і нарахованих відсотків.
Банк, посилаючись на введення мораторію, фактично відмовив ОСОБА_2 у поверненні коштів.
31 березня 2009 року між ОСОБА_2 і Банком укладена додаткова угода №1 до раніше укладеного договору банківського вкладу, згідно якого строк дії договору продовжений на дев?ять місяців, розмір процентної ставки знижений до 15,05% річних.
Нараховані за період з 01 грудня 2008 року по 02 березня 2009 року відсотки за договором банківського вкладу у сумі 9 135 грн. 41 коп., а також за період з 02 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року у сумі 22 828 грн. 78 коп. перераховані на поточний рахунок ОСОБА_2
Позивачка не надала суду належних доказів відмови Банку видати їй ці кошти.
Залишок несплачених відсотків за договором банківського вкладу складає 83 грн. 01 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з Банку суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд першої інстанції послався на норми ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»і зробив висновок, що дія його норм не поширюється на відносини банківського вкладу.
Задовольнивши частково позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов?язання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка після припинення дії мораторію вперше звернулася до Банку з вимогою про повернення грошового вкладу лише 15 лютого 2010 року, отже 3% річних підлягають стягненню за період з 15 лютого до дня звернення до суду з позовом.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.
Вимога про стягнення з Банку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 12 604 грн. 47 коп., а також 3% річних у сумі 3 285 грн. 36 коп. заявлена ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст.625 ЦК України.
Згідно наведеної норми закону боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що дія норм ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»не поширюється на правовідносини, врегульовані нормами параграфу 3 глави 71 ЦК України, проте не визначився з питанням щодо вирішення спору з підстав, передбачених ст.625 ЦК України, з урахуванням положень ЗУ «Про банки і банківську діяльність»щодо введення мораторію у банківській установі.
За змістом ст.2, ст.85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»введення мораторію у діяльності банківської установи означає заборону здійснення стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України, а також ненарахування неустойки (штраф, пеня), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, протягом дії мораторію не нараховується неустойка, до якої відноситься штраф і пеня, яка є формою цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору. Проте грошове зобов'язання –це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника (ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - іншого законодавчого визначення поняття «грошове зобов?язання»не існує) не зараховуються неустойка (пеня, штраф).
Таким чином, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.
Виходячи з наведеного, не дивлячись на дію мораторію, ОСОБА_2 відповідно до ст.625 ЦК України вправі вимагати повернути їй суму депозиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, а Банк зобов?заний сплатити ці кошти.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з Банку відповідно до ст.625 ЦК України суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання підлягають задоволенню.
Розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції:
Березень 2009 року –200 000 х 1,4/100 = 2 800 грн.
Січень –квітень 2010 року –200 083,01х 4,4/100 = 9804,47 грн.
Разом –2800 + 9 804,47 = 12 604 грн. 47 коп.
Розрахунок 3% річних:
Березень 2009 року –200 000 х 3% / 100 / 12 = 500 грн.
Січень –травень 2010 року –200 083,01 х 3% / 100 / 12 х 5 = 2785,36 грн.
Разом –2785,36 + 500 = 3285,36 грн.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення з Банку заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання слід змінити, а саме виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 1 750 грн. 72 коп. за порушення боргового зобов?язання за період з 15 лютого 2010 року по 31 травня 2010 року та доповнити рішення вказівкою про стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 12 604 грн. 47 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних у сумі 3 285 грн. 36 коп.
Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції щодо вирішення питання про судові витрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.80, ст.81, ст.88 ЦПК України стягнув з ВАТ КБ «Надра» на користь позивачки судові витрати в сумі 93 грн. 76 коп., на користь держави –1 700 грн. державного мита, а також стягнув з позивачки на користь держави 823 грн. державного мита.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_2 сплатила 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, державне мито при зверненні до суду не сплачене, інші судові витрати по справі не підтверджені належними доказами.
Отже, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, виходячи із задоволеної суми позову судові витрати слід розподілити шляхом стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, на користь держави –1 700 грн. державного мита.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині також слід змінити, виключивши з абзацу другого його резолютивної частини вказівку про стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 93 грн. 76 коп. судових витрат, виключивши з рішення абзац четвертий резолютивної частини про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави 823 грн. 76 коп., та доповнивши рішення суду вказівкою про стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 17 098 грн. 22 коп. упущеної вигоди, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ця вимога не обґрунтована належними доказами.
За змістом ст.22 ЦК України стягнення збитків у виді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв?язку між протиправною поведінкою боржника та збиткам і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Окрім того, у виді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов?язання.
З матеріалів справи вбачається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»введений 10 лютого 2009 року, тобто за вісімнадцять днів до закінчення строку дії договору банківського вкладу.
Доводи ОСОБА_2 в обґрунтування вимоги про відшкодування шкоди у виді упущеної вигоди є умовним припущенням про можливість отримання нею прибутку в результаті можливого збігу обставин.
Стосовно вимоги про відшкодування моральної шкоди слід виходити з того, що відповідно до ст.611 ЦК України відшкодування моральної шкоди за порушення зобов?язання як правова санкція може застосовуватися у випадках, встановлених договором або законом.
Договором №709060 від 01 грудня 2008 року, а також нормами параграфу 3 глави 71, глави 72 ЦК України не передбачена можливість покладення на Банк відповідальності у виді відшкодування моральної шкоди за порушення ним своїх зобов??язань за договором банківського вкладу.
Враховуючи те, що на дату закінчення дії договору банківського вкладу №709060 від 01 грудня 2008 року діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра», суд правомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з Банку пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (ст.2, ст.85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду першої інстанції від 08 липня 2010 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивачки про розгляд справи, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст.6 ЦПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться з метою запобігання розголошенню державної або іншої таємниці, що охороняється законом, відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь та гідність.
Ні у суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивачка не обґрунтувала заявлене клопотання про необхідність розгляду справи за її позовом у закритому судовому засіданні.
Зважаючи на необґрунтованість заявленого клопотання, характер спору, а також те, що у судовому засіданні приймали участь лише позивачка та її представник, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні цього клопотання.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2010 року змінити.
Виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 1 750 грн. 72 коп. за порушення боргового зобов?язання за період з 15 лютого 2010 року по 31 травня 2010 року, а також 93 грн. 76 коп.
Виключити з резолютивної частини рішення абзац четвертий.
Доповнити резолютивну частину рішення вказівкою про стягнення з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 за порушення грошових зобов?язань 12 604 грн. 47 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох відсотків річних у сумі 3 285 грн. 36 коп., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.М. Петренко
Копія