АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-2140/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Матвієнко В.М.                                                        

Суддя-доповідач:  Лобов О. А.          

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

22 червня 2011 року                                                                                           м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Акопян В.І., Пікуля В.П.

при секретарі Колодюк О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Полтавської області на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2011 року в справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до прокуратури Полтавської області про звільнення майна з-під арешту.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,          

В С Т А Н О В И Л А:

          У серпні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту, накладеного постановою слідчого прокуратури Полтавської області, автомобіль Suzuki G/V 2.7 L AT 2007 року випуску, мотивуючи заявлені вимоги тим, що на час винесення слідчим прокуратури постанови про накладення арешту спірне майно вже перебувало у заставі банку.   

          Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2011 року позов задоволений у повному обсязі: знятий арешт, накладений слідчим СВ прокуратури Полтавської області, з автомобіля Suzuki G/V 2.7 L AT 2007 року випуску, кузов №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований у ВРЕР м.Лубни Полтавської області на ім?я ОСОБА_3

          В апеляційній скарзі прокуратура Полтавської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розглянутий спір не підвідомчий суду загальної юрисдикції, оскільки виник між двома юридичними особами.

          Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

          З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2007 року у забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_3 укладений договір застави рухомого майна –автомобіля Suzuki G/V 2.7 L AT 2007 року випуску, кузов №НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (надалі –«Автомобіль»), який належить на праві власності ОСОБА_3 –боржнику за кредитним договором.                

          03 квітня 2007 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №4748 зареєстроване обтяження на Автомобіль.

          Постановою слідчого з особливо важливих справ прокуратури Полтавської області від 06 жовтня 2009 року у межах розгляду кримінальної справи №-09640040 накладений арешт на Автомобіль.

          Станом на 19 липня 2010 року у зв?язку з неналежним виконанням договірних зобов?язань у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед Банком у сумі 114 090 грн. 86 коп.

            Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що накладений слідчим арешт на Автомобіль перешкоджає Банку реалізувати свої права заставодержателя щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету застави.

          З висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права та є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, у зв?язку з чим колегія суддів вважає за необхідне у порядку ч.3 ст.303 ЦПК України вийти за межі доводів апеляційної скарги.

          Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду є законним і обґрунтованим, якщо суд виконав усі вимоги цивільного судочинства та вирішив спір відповідно до закону на підставі всебічно і повно досліджених обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.

          Як роз?яснено у пункті 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27 серпня 1976 року, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

          Таким чином, спір про виключення майна з опису або звільнення його з-під арешту за своєю правовою природою є віндикаційним спором, у якому власник  майна (ст.387 ЦК України) або титульний володілець майна (ст.396 ЦК України)  реалізовує своє право на витребування майна з чужого незаконного володіння.

          Системний аналіз норм параграфу шостого глави 49 ЦК України і ЗУ «Про заставу»дає підстави обгрунтовано стверджувати, що кредитор (заставодержатель) не набуває права власності на предмет застави, а право володіння предметом застави виникає у нього лише у випадках, прямо встановлених договором (ч.4 ст.586 ЦК України). Право розпорядження предметом застави виникає у кредитора (заставодержателя) на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.590 ЦК України).

Зі змісту договору застави транспортного засобу № 014/0061/173/79028 від 30 березня 2007 року (п.2.5, п.2.6, п.2.11) слідує, що Автомобіль залишається у володінні заставодавця, а право розпорядження Автомобілем виникає у заставодержателя на підставі виконавчого напису нотаріуса (а.с.12 зворот).

          Таким чином, згідно наявних у справі доказів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»як кредитор (заставодержатель) на час звернення до суду з позовом не мав ні права власності, ні права володіння автомобілем, у зв?язку з чим його вимоги про звільнення з-під арешту заставленого Автомобіля є безпідставними.

          Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.   

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 п.4, ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

          Апеляційну скаргу прокуратури Полтавської області задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

          Головуючий                                                 О.А. Лобов   

          Судді                                                             В.П. Пікуль

                                                                                              В.І. Акопян

          Копія