АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1499/11
Головуючий по 1-й інстанції Гольник
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.,
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 березня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Укртелеком» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким визнати незаконною бездіяльність ВАТ «Укртелеком»в особі його Полтавської філії ТОВ «Укртелеком»з переоформлення телефонного номера, зобов?язати відповідача переоформити договір користування телефонним номером, визнати такими, що не відповідають дійсності, повідомлення відповідача, стягнути з відповідача 108 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовився переоформити на позивача номер телефону після смерті його матері у 2001 році. Лише у лютому 2006 року йому був підключений телефон за спареною схемою, який працює неякісно. Не дивлячись на численні скарги відповідач письмово повідомив про їх відсутність. Цими діями та бездіяльності позивачу завдана моральна шкода.
Рішенням Октябрського районного суду Полтавської області від 02 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалите нове про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом строків розгляду справи.
За твердженням апеляційної скарги суд не дав оцінки положенням Правил користування телефонним зв?язком на їх відповідність Конституції України та ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Висновки суду про достовірність повідомлень відповідача щодо отримання скарг суперечать наявним у справі доказам.
Окрім того, суд неправильно застосував строки позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2001 року позивач звернувся до Цеху електрозв?язку №10 ЦЕЗ №5 Полтавської філії ВАТ «Укртелеком»смт. В.Багачка із заявою про переоформлення на нього телефонного номеру НОМЕР_1, користувачем якого була його мати –ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
У переоформленні телефонного номеру відмовлено з тих підстав, що позивач звернувся по відповідача після сплину місячного строку, а також він не був зареєстрований на місцем проживання своєї матері –АДРЕСА_1.
Згідно заяви позивача від 06 лютого 2006 року за вказаною адресою встановлений за спареною схемою телефон № НОМЕР_2.
За станом на час встановлення цього телефонного номеру позивач був власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04 вересня 2002 року.
Згідно обліково-контрольних документів ВАТ «Укртелеком»позивач у період з лютого 2006 року по грудень 2010 року отримував послуги міського, міжміського і міжнародного телефонного зв?язку, за винятком листопада 2006 року; за період з 01.01.2010 року по 15.10.2010 року відсутні звернення позивача стосовно пошкодження телефонного зв?язку.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову.
При цьому суд першої інстанції виходив з правомірності відмови ВАТ «Укртелеком»переоформити номер телефону позивачу у 2001 році, а також з недоведеності фактів бездіяльності ВАТ «Укртелеком».
Посилання в апеляційній скарзі на неправильну оцінку судом положень Правил користування місцевим телефонним зв?язком є безпідставними, виходячи з наступного.
З матеріалів справи, вбачається, що на час звернення ОСОБА_2 до ВАТ «Укртелеком»із заявою про переоформлення телефонного номеру (жовтень 2001 року) були чинними Правила користування місцевим телефонним зв?язком, затверджені Постановою КМУ №385 від 22 квітня 1997 року.
Згідно п.36, п.41 Правил однією з умов переоформлення телефонного номеру була наявність прописки за місцем проживання спадкодавця.
ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»набув чинності у січні 2004 року і не містить положень про поширення дії його норм на події у минулому.
Оскільки ОСОБА_2 дійсно не був прописаний за місцем проживання своєї матері та не виконав інших умов, передбачених Правилами, ВАТ «Укртелеком»правомірно відмовив йому у переоформленні телефонного номеру.
Зазначене рішення ВАТ «Укртелеком»є одноразовою дією та не може вважатися триваючим порушенням, як на тому наполягає ОСОБА_2, отже суд правильно послався, у тому числі, і на закінчення строку давності.
Стосовно тверджень апеляційної скарги про суперечність висновку суду фактам, викладеним у листі Національної комісії з питань регулювання зв?язку України №07/124-1593/с-1426 від 14 грудня 2009 року (а.с.11), то колегія суддів зауважує, що позивач перекручує зміст вказаного листа і висновки суду першої інстанції.
Так, суд першої інстанції, перевіряючи доводи позивача про недостовірність відповідей ВАТ «Укртелеком»щодо фіксації його скарг на роботу лінії зв?язку, встановив, що згідно даних оборотної сторони карточки НОМЕР_2 відсутні звернення позивача до бюро ремонту у період з 01 січня 2010 року по 15 жовтня 2010 року.
Цей висновок суду не суперечить інформації у листі Національної комісії з питань регулювання зв?язку України, оскільки у ньому повідомляється про скарги позивача у 2009 році.
Оцінка доказів проведена судом першої інстанції у чіткій відповідності до вимог ст.212 ЦПК України.
Порушення строків розгляду справи не було суттєвим та не призвело до неправильного вирішення спору.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду є законним та обгрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.П. Пікуль
Копія