АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1119/11
Головуючий по 1-й інстанції Логвінова
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Акопян В.І., Пікуля В.П.
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2010 року у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на заставлене майно, виселення з квартири, що є предметом іпотеки.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ПАТ АБ «Укргазбанк»звернулося до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 34 333,70 доларів США заборгованості за кредитним договором, звернути стягненння на предмет іпотеки –однокімнату квартиру, належну відповідачці, виселити осіб, які у ній проживають.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, як боржниця за кредитним договором, не виконує договірних зобов?язань.
Оскільки у забезпечення виконання кредитних зобов?язань з боржницею укладений договір іпотеки, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити осіб, які проживають у заставленій квартриі.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2010 року позов задоволений: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк»заборгованість за кредитним договром у сумі 34 333,70 доларів США, звернуте стягнення на заставлене майно – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м.Полтаві загальною площею 28,8 м.кв., що належить ОСОБА_2, виселено ОСОБА_3 і неповнолітнього ОСОБА_4 із вказаної квартири без надання іншого житла, вирішене питання про судові витрати.
ОСОБА_2 апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції у частині звнернення стягнення на заставлену квартиру і виселення з неї ОСОБА_3 і неповнолітнього ОСОБА_4 скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновки суду в оскаржуваній частині рішення суперечать вимогам ЗУ «Про охорону дитниства»і Конвенції ООН «Про права дитини».
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає зміні в разі порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 серпня 2008 між ПАТ АБ «Укргазбанк»і ОСОБА_2 укладений кредитний договір, згідно якого ОСОБА_2 отримала 30 000 доларів США строкм до 08 липня 2016 року зі сплатою 14% річних.
У той же день між ПАТ АБ «Укргазбанк»і ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, згідно якого у забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 у м.Полтаві загальною площею 28,8 м.кв.
ОСОБА_2 взятих на себе зобов?язань за кредитним договором не виконувала, у зв?язку з чим за станом на час звернення Банку до суду заборгованість склала 34 333, 70 доларів США.
У березні 2009 року Банк на виконання процедури, передбаченої ст.33, ст.35 ЗУ «Про іпотеку», направив ОСОБА_2 поштою письмову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором і попередження про порушення процедури звернення стягнення на заставлене майно у разі невиконання вимоги про погашення заборгованості.
Письмова вимога Банку залишена ОСОБА_2 без реагування.
Рішення суду першої інстанції у частині стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором у сумі 34 333,70 доларів США ОСОБА_2 не оскаржує.
Задовольняючи позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки –однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у м.Полтаві загальною площею 28,8 м.кв., суд першої інстанції правомірно послався на ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», ст.589 ЦК України і зробив правильний висновок, що у зв?язку з порушенням ОСОБА_2 зобов?язань за кредитним договором у Банку виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.
Доводи апеляційної скарги про подвійне стягнення заборгованості суперечать положенням закону, оскільки за змістом положень ст.12, ст.33 ЗУ «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки є способом стягнення заборгованості за основним зобов?язанням.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на заставлене майно є законним і обгрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про виселення із заставленої квартири ОСОБА_3 і неповнолітнього ОСОБА_4 –дочки та онука ОСОБА_2, які проживають у цій квартирі як наймачі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Статтею 39 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.
Разом з тим, у ч.1 ст.40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.
У чч. 2 і 3 цієї ж ст.40 встановлений певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».
Таким чином, ЗУ "Про іпотеку" передбачає можливість виселення мешканців квартири, яка перебуває в іпотеці, в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця. Недотримання вищевказаної процедури є підставою для відмови в позові про виселення мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки, і на яке звертається стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що Банк ні до подачі позову до суду, ні під час розгляду справи не звертався до мешканців іпотечної квартири з письмовою вимогою про її звільнення.
За таких обставин відсутні законні підстави для задоволення вимоги Банку про виселення мешканців квартири АДРЕСА_1.
Отже, рішення суду першої інстанції у цій частині слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2010 року у частині задоволення позовної вимоги про виселення ОСОБА_3 і неповнолітнього ОСОБА_4 із квартируАДРЕСА_1 у м.Полтаві без надання іншого житла скасувати, ухваливши у цій частині нове рішення.
ПАТ АБ «Укргазбанк»відмовити за безпідставністю у задоволенні позовних вимог про виселення осіб, які мешкають у квартирі АДРЕСА_1 у м.Полтаві.
В іншій частині рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.П. Пікуль
Копія