АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-1687/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Мурашко А.О.                                                        

Суддя-доповідач:  Лобов О. А.          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 травня 2011 року                                                                                           м.Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,  

суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.,

при секретарі Колодюк О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»про розірвання кредитного договору.

          Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,          

В С Т А Н О В И Л А:

          У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила, з урахуванням зміни предмету позову, ухвалити рішення, яким розірвати кредитний договір, укладений 26 вересня 2008 року між нею і відповідачем, розстрочити на вісім років з дати набрання чинності рішенням суду сплату заборгованості за кредитним договором, зменшити нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту і сплату процентів до 100 доларів США.

          Заявлені вимоги мотивовані істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору.

          Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно оцінив надані докази, неправильно витлумачив норми закону, якими врегульовані спірні правовідносини.

          Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 укладений кредитний договір, згідно умов якого остання отримала від Банку 19 411,11 доларів США кредитних коштів строком до 26 вересня 2028 року зі сплатою 15% річних.

          Порядок і строки повернення кредитних коштів визначені умовами кредитного договору, а також додатком №2 до нього.

          У забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором укладені договори іпотеки і поруки.

          ОСОБА_2 своїх зобов?язань за кредитним довогором належним чином не виконує, у зв?язку з чим за станом на 02 липня 2010 року її заборгованість перед Банком склала 20 346,83 доларів США.      

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку відмову у задоволенні позову.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела належними і допустими доказами виникнення та існування умов, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.

          Як вбачається з позову та апеляційної скарги, основним доводом на обгрунтування заявленої вимоги про розірвання кредитного договору є те, що позивачка об?єктивно не могла передбачити настання фінансової кризи, внаслідок якої стрімко змінився у сторону збільшення курс долара США по відношенню до гривні.

          При цьому позивачка стверджує, що кредитний договір не містить умов, згідно яких валютні ризики покладаються на позичальника.

          Таке твердження суперечить змісту кредитного договору. Згідно п.8.9 кредитного договору його невід?ємними частинами є додаток №1 і додаток №2. У додатку №1 «Загальна вартість кредиту»зазначено, що валютні ризики під час виконання зобов?язань за кредитним договором несе позичальник (а.с.16).

          Отже, відповідно до кредитного договору ризик зміни суттєвої обставини –валютні ризики, несе ОСОБА_2 (п.4 ч.2 ст.652 ЦК України).

          У такому випадку наявність інших обставин, на які посилається ОСОБА_2, відповідно до змісту ч.2 ст.652 ЦК України не має правового значення.

          Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

          Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 24 березня 2011 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

          Головуючий                                                        О.А. Лобов

          Судді                                                                    В.І. Акопян          

                                                                                       В.П. Пікуль

          Копія