АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2054/11
Головуючий по 1-й інстанції Корсун
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2011 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 205 458 грн. 21 коп. матеріальної шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що 09 квітня 2010 року на 233-ому кілометрі автодороги Пирятин –Суми з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем, що належить відповідачу, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджений належний позивачу автомобіль.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року позов задоволений частково: стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району на користь ОСОБА_2 203 106 грн. 41 коп. матеріальної шкоди, вирішене питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд безпідставно відмовив у проведенні додаткових експертиз для встановлення вини позивача у дорожньо-транспортній пригоді та визначення реального розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю позивача.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення в разі неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи.
З матеріалів справи вбачається, що 09 квітня 2010 року приблизно о 16.00 на 233 кілометрі автодороги Пирятин –Суми сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_2, який керував належним йому автомобілем «Тойота Ленд Крузер», дн.з. НОМЕР_1., та ОСОБА_3, який керував автомобілем ЗАЗ-1103, д.н.з НОМЕР_2, що належить Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району.
На час дорожньо-транспрортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району і керував автомобілем на належній правовій підставі.
Постановою судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2010 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст.124 КУпАП і притягнутий до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу.
Постановою апеляційного суду Полтавської області від 30 серпня 2010 року постанова судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 23 липня 2010 року скасована, провадження в адмінстративній справі закрите у зв?язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 отримав технічні ушкодження. Згідно акту спеціаліста автотоварознавця №17 від 23 квітня 2010 року вартість відновлювального ремонту автомобіля без врахування зносу запасних частин складає 203 106 грн. 41 коп.
Відповідно до звіту спеціаліста автотоварознавця №372/10 від 28 квітня 2010 року матеріальний збиток, завданий автомобілю ОСОБА_2 складає 143 836 грн. 90 коп.
Висновком судової автотехнічної експертизи № 298 від 28 травня 2010 року встановлено, що водій ОСОБА_3 мав можливість уникнути зіткнення за обставин, що склалися під час ДТП.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно виходив з доведеності вини водія ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді.
Згідно ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах з урахуванням вини обох учасників ДТП.
Статтею 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач ОСОБА_2 надав суду належні і допустимі докази, якими підтверджена вина водія ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді та визначений розмір матеріальної шкоди, завданий автомобілю позивача внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.
Відповідач по справі всупереч вимогам процесуального закону у встановленому порядку не спростував належними і допустимими доказами обставини, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд позбавив відповідача можливості надавати докази на заперечення заявлених вимог є безпідставними. Аналіз матеріалів справи свідчить, що представники відповідача недобросовісно скористалися процесуальними правами і обов?язками сторони у справі, які передбачені ст.27, ст.31 ЦПК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині покладення на відповідача обов?язку відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду є законним і обгрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про визначення розміру відшкодування завданої матеріальної шкоди не врахував суттєвої обставини, яка має значення для правильного вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2010 року Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району у відповідності до Закону №1961 «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»уклав з НАСК «Оранта»договір страхування (поліс №ВЕ/1301616) строком до 25 лютого 2011 року. Згідно договору забезпечений транспортний засіб –Таврія ЗАЗ 110307.
Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району надали НАСК «Оранта»усі необхідні документи для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування .
Наведені обставини визнані учасниками розгляду справи.
З наданих представинком НАСК «Оранта»документів та усних пояснень вбачається, що 01 липня 2011 року Страховик відповідно до ст.36 Закону №1961 ухвалив рішення про виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у сумі 24 990 грн. (максимальний розмір згідно договору страхування) і ці кошти перераховані позивачу на його банківський рахунок.
За таких обставин рішення суду першої інстанції у частині присудженого розміру відшкодування матеріальної шкоди слід змінити, зменшивши суму відшкодування на суму виплаченого страхового платежу: 203 106, 41 –24 990 = 178 116, 41 грн.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.309, п.1 ч.1 ст.312, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району задовольнити частково.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року змінити –зменшити суму відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Пирятинського району на користь ОСОБА_2 з 203 106 грн. 41 коп. до 178 116 грн. 41 коп.
В іншій частині рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бут оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.П. Пікуль
Копія