АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2130/11
Головуючий по 1-й інстанції Зємцов В.В.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2011 року м.Полтава
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Пікуля В.П., Акопян В.І.,
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк»на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 квітня 2011 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кременчуцького МУ УМВС України у Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернулося до суду із вказаним позовом, просило, з урахуванням уточнень, ухвалити рішення, яким у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки –житловий будинок загальною площею 91,3 м.кв., розташований на земельній ділянці площею 941 м.кв. по АДРЕСА_1, шляхом його продажу Банком з укладенням договору купівлі-продажу від імені ОСОБА_2, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням Банку повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету застави; виселити ОСОБА_2 з усіма мешканцями, які зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов?язання за кредитним договором у зв?язку з чим у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно витлумачив положення ЗУ «Про іпотеку», у зв?язку з чим дійшов хибного висновку про обов?язковість процедури письмового попередження боржника.
Висновки суду про наявність у малолітньої дитини права на предмет іпотеки суперечить вимогам закону та встановленим обставинам.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 укладений договір №PLRMGK0000000006, згідно умов якого Банк надав Позичальнику 61 941,37 доларів США кредитних коштів строком до 23 квітня 2028 року, а Позичальник зобов’язався щомісячно здійснювати погашення заборгованості зі сплатою 1,08% річних.
У забезпечення виконання вказаного договору 24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, предметом якого є будинок АДРЕСА_1 у м.Кременчуці
ОСОБА_2 належним чином свої зобов?язання за кредитним договором не виконувала.
Заборгованість ОСОБА_2 перед Банком склала 23 702,33 доларів США за станом на 25 лютого 2011 року.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Банк не виконав вимоги закону та договору іпотеки про письмове попередження боржника щодо необхідності погасити заборгованість.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким надано правильну оцінку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Наполягаючи на задоволенні заявлених вимог, ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляціній скарзі стверджує, що ненаправлення іпотекодержателем письмового повідомлення іпотекодавцю не позбавляє його права подати до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст.39 ЗУ «Про іпотеку».
Така позиція є наслідком неправильного розуміння вимог закону. За змістом положень ст.33, ст.35 ЗУ "Про іпотеку" недотримання процедури письмового повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель вправі вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч.3 ст.35 ЗУ «Про іпотеку»). Разом з тим, іпотекодержатель не позбавлений права звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч.2 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».
Аналогічні умови звернення стягнення на іпотечне майно визначені пунктом 22 іпотечного договору від 24 квітня 2008 року.
Такими, що суперечать вимогам закону та встановленим обставинам є твердження апеляційної скарги про відсутність права малолітньої дитини ОСОБА_2 на проживання і користування будинком АДРЕСА_1 у м.Кременчуці.
Відповідно до ст.29 ЦК України, ст.160 СК України місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків.
Оскільки ОСОБА_2 24 квітня 2008 року стала власником будинку АДРЕСА_1 і оселилася у ньому, то її малолітній син ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2, автоматично набув право користування цим житлом.
Направлення у травні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк»на адресу ОСОБА_2 письмової вимоги про виселення не може бути підставою для визнання незаконним рішення місцевого суду.
Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 22 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.П. Пікуль
Копія