АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  22ц-3702/11           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Любицький В.О.                                                        

Суддя-доповідач:  Лобов О. А.          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року                                                                                           м.Полтава

 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Акопян В.І., Пікуля В.П.

при секретарі Ємельяновій В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу ДВС Семенівського РУЮ про визнання права власності на майно, виключення майна з акту опису і арешту.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,          

В С Т А Н О В И Л А:

          У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, просила з урахуванням змін, ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на майно, перелічене в акті опису і арешту майна від 04 лютого 2011 року, звільнити це майно з-під арешту, зобов?язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належним їй майном.

          Заявлені вимоги мотивовані тим, що державний виконавець під час примусового  виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості зі сплати аліментів на утримання  дитини безпідставно описав та наклав арешт на майно, яке придбане за кошти позивачки.

          Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

          В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд необ?єктивно оцінив надані позивачкою докази, а тому дійшов хибного висновку про недоведеність позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

          Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2011 року державним виконавцем відділу ДВС Семенівського РУЮ у межах виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_6 (сина позивачки) на користь ОСОБА_5 (колишньої невістки позивачки) заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, описане і арештоване майно, що знаходилося за місцем помешкання боржника (АДРЕСА_1). Описане і арештоване майно передане на відповідальне зберігання боржнику ОСОБА_6

З 2004 по 2008 рік позивачка перебувала в Італії на заробітках, після повернення проживає у власному будинку по АДРЕСА_2.   

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Відповідно до правил оцінки доказів (ст.212 ЦПК України) суд аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так в їх сукупності, у взаємозв’язку, єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, якими обґрунтовуються доводи і заперечення сторін.

Враховуючи обставини справи та виходячи з положень ст.328, ст.202, ст.205, ст.237 ЦК України, предметом доказування у цьому спорі є наявність угоди між позивачкою та членами сім?ї її сина про те, що останні зобов?язуються за кошти позивачки придбати для неї певні речі, зокрема ті, що перелічені у акті опису і арешту майна.    

          Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачкою листами підтверджується лише факт пересилання нею грошей і предметів побутового вжитку своїм дітям (синові, невістці і онуці), які вони витрачали на свої потреби. Зазначені письмові докази не містять будь-якої інформації про наявність угоди між позивачкою і сім?єю її сина щодо придбання речей, перелічених у акті опису, саме для неї.

          Показаннями свідків, допитаних судом, підтверджуються аналогічні обставини.

          За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої  інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Оскільки ОСОБА_2 не сплачені витрати на ІТЗ при подачі апеляцйної скарги, то ці кошти у сумі 129 грн. підлягають стягненню з позивачки на користь Держави.  

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави 120 грн. витрат на ІТЗ за подання апеляційної скарги на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2011 року.   

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:   О. А. Лобов

         Судді:

          Копія