У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        30 листопада 2011 року                                                                             м. Рівне

   Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних  справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

   Головуючого судді    Собіни І.М.

   Суддів:   Ковалевича С.П.,    Ковальчук Н.М.

   При секретарі судових засідань   Сеньків Т.Б.

   З участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ливарно-механічний завод „Ісполін” про визнання недійсними договорів про зворотню безвідсоткову позику,

                                      в с т а н о в и л а:

    Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

    В апеляційній скарзі представник позивача –ОСОБА_3 не погоджуючись з рішенням суду вказує на його передчасність, ухвалення його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

    Доводив, що ОСОБА_2 грошових коштів у відповідача в сумі 160000 гривень за договорами позики від 11 травня та 14 травня 2009 року не отримував та не підписував видаткових касових ордерів.

    Факт виконання підпису в графі „Одержав” видаткових касових ордерів виконано не ОСОБА_2, а сторонньою особою підтверджується висновком спеціаліста № 24 від 31 березня 2011року.

    Справа № 22-2099                                         Головуючий у 1інст.Ралець Р.В.

      Категорія 19.27                                              Суддя-доповідач  Собіна І.М.

    Вважає, оскільки ОСОБА_2 не підписував ордерів на отримання готівкових коштів та фактично не отримував їх то договори про зворотню безготівкову позику № 1 від 11травня 2009 року та № 2 від 14 травня 2009 року не можуть вважатися дійсними та повинні бути визнані судом недійсними.

    Суд першої інстанції повинен був призначити у справі почеркознавчу експертизу відповідно до вимог ч. 1 ст. 143 ЦПК України.

    Посилаючись на наведене просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

      В запереченні на апеляційну скаргу представник ТзОВ "Ливарно-механічний завод "Ісполін" вказує на те, що укладені з позивачем договори відповідають встановленій формі та вимогам закону, просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

    Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах поданої апеляційної скарги дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

    Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ливарно-механічний завод „Ісполін” до ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 160000 гривень вимоги позивача задоволено повністю (а.с.29,30).

    Вказане рішення суду набрало законної сили.

    Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України  обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

     Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 отримав від підприємства за двома договорами № 1 від 11 травня 2009 року та № 2 від 14 травня 2009 року позику у загальній сумі 160000 гривень і зобов”язувався вказану суму повернути до травня 2010 року проте, взятого на себе зобов”язання не виконав.

     Виходячи з наведеного, обставини щодо отримання ОСОБА_2 160000 гривень від товариства мають преюдиційний характер і не підлягали доведенню у  справі, що розглядається судом.

    Посилання апеляційної скарги на те, що суд повинен був призначити у цій справі почеркознавчу експертизу, є необґрунтованими оскільки, суд обов”язково призначає експертизу лише у випадках встановлених ст. 145 ЦПК України до яких не відносяться обставини про які просив представник позивача.

    Звернувшись до суду із вимогою про визнання договорів про зворотню безвідсоткову позику недійсними, ОСОБА_2 не вказав правових підстав визнання правочину недійсним встановлених ст. 215 ЦПК України, при цьому доводи позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду фактично зводяться до оспорювання договору позики щодо його безгрошовості.

     Колегія суддів, визнає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

     Керуючись п 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст., ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

                                            у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_3 відхилити.

    Рішення Дубенського міськрайонного суду від 21 жовтня 2011 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

    Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання цією ухвалою законної сили.

       Головуючий                                                     І.М.Собіна

       Судді:                                                                С.П.Ковалевич

                                                                                         Н.М.Ковальчук