АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2579/11
Головуючий по 1-й інстанції Литвиненко І. Ю.
Суддя-доповідач: Лобов О. А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 року м.Полтава
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Лобова О.А.,
суддів Петренка В.М., Акопян В.І.
при секретарі Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ТОВ «Віа Білдінг»на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Віа Білдінг»про видачу трудової книжки, зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, просив з урахуваннмя уточнень і доповнень ухвалити рішення, яким зобов?язати відповідача повернути йому трудову книжку, змінити формулювання причини звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України (прогул) на ст.38 КЗпП України (за власним бажанням), стягнути з відповідача на його користь 476 грн. 80 коп. заборгованості із заробітної плати, 401 грн. 80 коп. компенсації за невикористану відпустку, 4 023 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 5 000 грн. моральної шкоди.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно всупереч поданій заяві звільнив позивача за прогули та не виплатив усі належні суми при звільненні.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 02 червня 2011 року позов задоволений частково: зобов?язано ТОВ «Віа Білдінг»змінити формулювання причини звільнення позивача, вказавши, що він звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; стягнуто з ТОВ «Віа Білдінг»на користь позивача 919 грн. 06 коп. заборгованості із заробітної плати за лютий 2011 року, 286 грн. 74 коп. компенсації за невикористану відпустку, 476 грн. 80 коп. допомоги з тимчасової втрати працездатності, 4 023 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1 000 грн. моральної шкоди; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, вирішене питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції у частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про видачу трудової книжки та про часткове відшкодування моральної шкоди суперечать встановленим обставинам.
Стягуючи заборгованість із заробітної плати у сумі 919 грн. 06 коп., суд безпідставно вийшов за межі заявлених вимог.
Розрахунок суми компенсації за невикористану відпустку, покладений в основу рішення суду, є таким, що суперечить постанові КМУ №100 від 08 лютого 1995 року.
В апеляціній скарзі ТОВ «Віа Білдінг», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зроблено посилання на вихід суду за межі позовних вимог у частині вирішення питання про визначення розміру заборгованості із заробітної плати за лютий 2011 року.
Окрім того, за твердженням апеляційної скарги висовок суду про подання позивачем заяви про звільнення 18 лютого 2011 року суперечить встановленим обставинам і змісту ст.38 КЗпП України.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу ТОВ «Віа Білдінг»задовольнити частково з наступних підстав:
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у разі виявлення неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що наказом №4К від 18 жовтня 2010 року ОСОБА_2 прийнятий на роботу менеджером ТОВ «Віа Білдінг».
18 лютого 2011 року ОСОБА_2 під час конфлікту з директором ТОВ «Віа Білдінг»заявив останньому про свій намір звільнитися з роботи за власним бажанням.
У той же день ОСОБА_2 направив поштою на адресу підприємства письмову заяву про звільнення з роботи 04 березня 2011 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Заява отримана відповідачем 28 лютого 2011 року.
З 18 лютого 2011 року по 05 березня 2011 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному.
05 березня 2011 року ОСОБА_2 з?явився на роботі та заявив вимогу провести з ним розрахунок і видати трудову книжку, проте йому було відмовлено з тих підстав, що звільнитися він може не раніше 14 березня 2011 року, тобто через два тижні після отримання підприємством його письмової заяви про звільнення.
Після цього ОСОБА_2 залишив приміщення підприємства і у подальшому до роботи не приступав.
Наказом №3К від 08 квітня 2011 року ОСОБА_2 звільнений з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули) з 10 березня 2011 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повідомив роботодавця про намір звільнитися за власним бажанням 18 лютого 2011 року, отже він мав бути звільнений з роботи через два тижні, а саме 04 березня 2011 року.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.
За змістом наведеної норми закону початком перебігу двотижневого строку попередження роботодавця про намір звільнитися є отримання останнім саме письмової заяви працівника.
З матеріалів справи вбачається, що письмова заява ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням отримана ТОВ «Віа Білдінг»28 лютого 2011 року (а.с.5). Ця обставина сторонами у справі не заперечується.
Твердження ОСОБА_2 про те, що 18 лютого 2011 року директор ТОВ «Віа Білдінг»відмовився прийняти у нього письмову заяву про звільнення не підтверджені належними доказами. У судовому засіданні допитаний як свідок ОСОБА_3 (а.с.117) заперечував факт подання йому заяви про звільнення. Інших допустимих і належних доказів на підтвердження цієї обставини ОСОБА_2 у порядку ст.60 ЦПК України суду не надав.
Отже, з наведеного слідує, що ОСОБА_2 згідно поданої заяви та за відсутності згоди роботодавця на інші умови мав працювати на підприємстві до 14 березня 2011 року.
Факт невиходу на роботу з 05 по 14 березня 2011 року не заперечується ОСОБА_2 та підтверджений належними письмовими доказами (а.с.150 -156), а також показаннями свідків, допитаних судом першої інстанції (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5). Те, що допитані свідки є учасниками і працівниками підприємства –відповідача, не може розцінюватись як єдина і достатня умова, щоб вважати їхні показання необ?єктивними (неправдимими). Інших обставин, які вказували на протилежне колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 правомірно звільнений на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули, тобто відсутність на роботі без поважних причин, у тому числі більше трьох годин протягом робочого дня.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Пунктом 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників встановлено, що якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, то роботодавець надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України якщо працівник у день звільнення не працював, то належні при звільненні кошти мають бути сплачені йому не пізніше наступного дня після пред?явленння звільненим працівником вимоги про розрахунок.
ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду 28 березня 2011 року, звільнений з роботи 08 квітня 2011 року.
Наявними у справі належним і допустимими доказами, зокрема актами і листами (а.с. 152 –157, 158 –159), підтверджується, що ТОВ «Віа Білдінг», починаючи з 21 березня 2011 року, вживало заходів для позасудового врегулювання спору, у тому числі пропонувало позивачу отримати трудову книжку та розрахункові кошти, проте останній відмовився це зробити.
За таких обставин відсутні законні підстави для задоволення вимог про зобов?язання відповідача видати трудову книжку, а також про стягнення з нього на користь позивача заробітної плати за лютий 2011 року, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку (відсутність вини роботодавця).
Що стосується рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 476 грн. 80 коп. допомоги з тимчасової втрати працездатності, то колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та визнає, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.11 ЦПК України безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України працівник має право на відшкодування моральної шкоди лише у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв?язків, тощо.
Оскільки звільнення позивача проведене у відповідності до вимог закону, а невиплата належних йому при звільненні коштів та невручення трудової книжки сталося внаслідок неправомірної поведінки позивача, то відсутні підстави для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч.3 ст.81, ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати на користь Держави: державне мито у сумі 51 грн. + 8,50 грн. = 59,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 120 грн.
Згідно ч.4 ст.88 ЦПК України вимога апеляційної скарги ТОВ «Віа Білдінг»про стягнення з ОСОБА_2 на його користь судових витрат за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.314, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ТОВ «Віа Білдінг»»задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 02 червня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.
ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави 59, 50 грн. державного мита і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.А. Лобов
Судді В.І. Акопян
В.М. Петренко