Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5792/2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Горбачова Ю.В.
Суддя-доповідач : Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф..
Суддів: Осоцького І.І
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Новомелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: сектор захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Новомелітопольського відділення Запорізької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: сектор захисту прав споживачів виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.
В позові зазначала, що 05.06.2008 р. між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»було укладено кредитний договір № 014/17-30/1940-85. Відповідно до п. 1.1 договору сума кредиту складала 12592,75 доларів США. Вважає кредитний договір недійсним оскільки його зміст суперечить нормам ЦК України, Конституції України і іншим актам цивільного законодавства. Згідно п. 1.1 договору відповідач надав позивачці кредит в іноземній валюті - в доларах США. Відповідно до п.п. 2.1, 5.1, 10.1 договору, положеннями Графіку погашення кредиту розмір процентів за договором комісійної винагороди та відповідальності за порушення зобов'язань визначено в іноземній валюті, проте згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Крім того, на момент укладення кредитного договору індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюти при здійснення платежів за вказаним кредитним договором була відсутня. З цих підстав, просила суд визнати недійсним кредитний договір № 014/17-30/1940-85 від 05.06.2008 року укладений між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 05.06.2008 року уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(в подальшому перейменований ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») кредитний договір №014/17-30/1940-85, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит на строк з 05.06.2008 року по 04.06.2014 року включно у розмірі 12592,75 доларів США зі сплатою 13,800% на місяць на суму залишку заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що між сторонами склались договірні правовідносини з надання кредиту, за яким банк надав позивачу кредит в іноземній валюті, а ОСОБА_3 отримавши їх, зобов'язалася повернути ці грошові кошти зі сплатою відповідних відсотків на умовах, зазначених у договорі. Крім того, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що банк на підставі отриманої від Національного Банку України генеральної ліцензії, здійснює законну діяльність з надання кредитів в іноземній валюті, а тому вимоги позивача про визнання кредитного договору недійсним не ґрунтуються на вимогах закону і задоволенню не підлягають.
Висновки суду по суті спору відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину за ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є суперечність змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до положень ст.ст.47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст.32, 44 Закону України "Про Національний банк України", ст.ст.2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання кредиту в іноземній валюті.
Крім того, за правилами ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте ОСОБА_3 не довела, в чому саме полягає порушення її прав внаслідок укладання кредитного договору, за умовами якого їй був наданий кредит в іноземній валюті та використаний нею на власні потреби. Позивачем не надано будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що спірний кредитний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі позивача; при отриманні кредиту позивач усвідомлювала та гарантувала, що умови кредитного договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам.
Посилання ОСОБА_3 на несправедливість умов кредитного договору в розумінні ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачі" як на підставу визнання договору недійсним судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки відповідно до положень ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаї, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в матеріалах справи генеральної ліцензії на здійснення банком валютних операцій, у зв'язку з чим висновки суду є безпідставними, не заслуговує на увагу. Оскільки, відповідно до ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 275, наданий банку Національним банком України письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом. Саме такий дозвіл і надав банк на підтвердження своїх заперечень проти позову.(а.с.18-20).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умови кредитного договору відповідають законодавству, яке було чинним на час його укладання, обставин, з якими закон пов"язує недійсність спірного договору за ст.ст.203,215 ЦК України судом не встановлено, тому позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не ґрунтуються на вимогам закону і задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам. Рішення суду відповідає вимогам статей 213,214 ЦПК України, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: