Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5260/11 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.І. ,
Суддів Осоцького І.І. ,
Мануйлова Ю.С. ,
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ»до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на навчання, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року ВАТ «Мотор Січ»до звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на навчання.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позові зазначав, що 05.04.2004 року між Харківським Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»(ВНЗ), відкритим акціонерним товариством «Мотор Січ»та ОСОБА_3 був укладений договір № Р0847/04-Д про цільову підготовку молодого фахівця, відповідно до умов якого ВНЗ зобов'язався забезпечити якісну підготовку ОСОБА_3 за фахом «Технологія виробництва авіаційних двигунів»; ВАТ «Мотор Січ»зобов'язалося оплатити навчання ОСОБА_3 в ВНЗ, при успішному навчанні ОСОБА_3 виплачувати їй стипендію, по закінченні навчання надати роботу за спеціальністю; ОСОБА_3 зобов'язалася відпрацювати у ВАТ «Мотор Січ»після закінчення ВНЗ три роки, у випадку відмови приступити до роботи - відшкодувати підприємству грошові кошти, які були витрачені на його навчання в повному обсязі, з урахуванням інфляції.
Посилаючись на те, що відповідач не приступив до роботи на підприємстві, і зобов'язання відшкодувати грошові кошти, сплачені за його навчання, не виконав, просить суд стягнути з відповідача на користь ВАТ «Мотор Січ»суму боргу в розмірі 29 605 грн. 56 коп., інфляційні витрати в сумі 2 753 грн. 32 коп., З відсотки річних в сумі 1 209 грн. 37 коп., судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року позов ВАТ «МоторСіч»задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, на користь ВАТ «МторСіч»заборгованість в сумі 29 605,56 грн., інфляційні витрати в сумі 2 753,32 грн., 3 % річних в сумі 1 209,37 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 335,70 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього стягнути 34 023,95 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що 05.04.2004 року між Харківським Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «ХАІ»(ВНЗ), відкритим акціонерним товариством «Мотор Січ»та ОСОБА_3 був укладений договір № Р0847/04-Д про цільову підготовку молодого фахівця, відповідно до умов якого ВНЗ зобов'язався забезпечити якісну підготовку ОСОБА_3 за фахом «Технологія виробництва авіаційних двигунів»; ВАТ «Мотор Січ»зобов'язалося оплатити навчання ОСОБА_3 в ВНЗ, при успішному навчанні ОСОБА_3 виплачувати їй стипендію, по закінченні навчання надати роботу за спеціальністю; ОСОБА_3 зобов'язалася відпрацювати у ВАТ «Мотор Січ»після закінчення ВНЗ три роки, у випадку відмови приступити до роботи - відшкодувати підприємству грошові кошти.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3, не приступивши до роботи на ВАТ «Мотор-Січ», та порушивши умови договору, передбачені п.п.2.2, 2.3 у відповідності з п.2.4. зобов’язана відшкодувати підприємству грошові кошти в повному обсязі, які були витрачені підприємством на її навчання, а саме вартість навчання в розмірі 15080 грн. та отримання стипендії в сумі 14525 грн. 56 коп.
Пунктами.4.5, 4.3, 4.4 договору передбачено, що підприємство зобов’язується оплатити навчання студента у ВУЗі, при успішному навчання виплачувати стипендію, по закінченні ВУЗу надати роботу по спеціальності.
У відповідності до пункту 2.2 договору, студент зобов’язується відпрацювати три роки.
Відповідно до п. 2.4 студент зобов’язується відшкодувати підприємству грошові кошти в повному обсязі, які були витрачені на його навчання.
Із матеріалів справи вбачається, що 20.11.11 р. № 38-36/1923 ВНЗ ОСОБА_3 було видане направлення на роботу за номером 2/7м. Після закінчення навчання ОСОБА_3 повинна була прибути у розпорядження замовника ВАТ «Мотор Січ»м. Запоріжжя, для роботи на посаді за фахом із місячним окладом згідно зі штатним розписом. Підтвердження про працевлаштування на роботу університет не отримав.
Яких небудь доказів на підтвердження відмови в її працевлаштуванні відповідачка суду не надала.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачка повинна нести відповідальність за порушення зобов’язань відповідно до умов договору від 05.04.2004 року та вимог чинного законодавства.
Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання та на підставі ст. 625 ЦК України задовольнив вимоги в цій частині.
Норма ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та 3% річних, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, тоді як стягнення таких збитків за спірними правовідносинами законом не передбачені.
Суд першої інстанції на зазначене положення закону уваги не звернув та помилково застосував при вирішенні цієї частини вимог положення ч.2 ст. 625 ЦК України, це відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині і ухвалення нового рішення про відмову в позові про стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних.
В іншій частині рішення слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір є нікчемним, оскільки був укладений з особою, яка не досягла віку повної цивільної дієздатності, є безпідставним. Оскільки відповідно до ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків, може бути згодом схвалений ними. При цьому схваленням є той факт, що дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця батьки не заявили про недійсність такого правочину.
Як видно із матеріалів справи, батьки відповідачки, яка досягла повноліття ще в період навчання, не ставили питання про розірвання договору чи визнання недійсними окремих його частин.
Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року у цій справі в частині стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
Відмовити ПАТ «Мотор Січ»м. Запоріжжя в задоволенні позову до ОСОБА_3 в частині стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних.
Витрати по оплаті судового збору зменшити з 335 грн. 70 коп. до 296 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: