Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5486/11 Головуючий у 1 інстанції: Суркова В.П.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Запорізької міської ради, третя особа –П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, про виділ частки померлого із майна, що є у спільній сумісній власності в порядку спадкування за законом, визнання права власності на ѕ частини жилого будинку в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа –приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, Запорізької міської ради, третя особа – П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, про виділ частки померлого із майна, що є у спільній сумісній власності в порядку спадкування за законом, визнання права власності на ѕ частини жилого будинку в порядку спадкування за заповітом.
В позовній заяві зазначала, що 16.07.1957 року на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побудували за сумісні кошти й сумісними силами жилий будинок АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за батьком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 року її батько помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину вказаного будинку, що був сумісним майном батьків. Спадкоємцями за законом були: її мати ОСОБА_7, вона та її брат ОСОБА_4 Вона на спадщину не претендувала, а відповідач подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Мати заяву про прийняття спадщини також не подавала, так як була прописана й проживала у спірному будинку. Матері, як такій, що пережила чоловіка, передбачалося 3/4 частини, а відповідачу -1/4 спадкового майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_7 17 липня 2008 року вона заповідала їй усе належне їй майно. Після смерті матері вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. У зв'язку з тим, що право власності на спадкове майно зареєстровано за померлим батьком, а частки із майна, що є у спільній сумісній власності не визначалися, в оформленні спадщини було відмовлено. Посилаючись на ці обставини просила суд, виділити частку померлої матері ОСОБА_7, що є у спільній сумісній власності, яка складає 3/4 частини та визнати за нею право власності на 3/4 частини будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.
У червні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом, доповненим в ході судового розгляду до ОСОБА_3, третя особа –приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В позові зазначав, що 17.06.2008 року його мати заповідала усе своє майно його сестрі ОСОБА_3 Заповіт, на його думку, є недійсним тому, що 04.06.2006 року у матері стався інсульт - гостре порушення кровообігу головного мозку. Майже два роки вона не могла рухатись розмовляти, і тільки в 2008 році почала самостійно пересуватись в кімнаті впродовж ліжка. На запитання не відповідала, мова її була незрозуміла, вона була весь час сонна, в неї була прогресуюча енцефалопатія. В такому стані вона не мала змогу оцінювати обставини висловлювати свої думки, її підпис на заповіті вчинено непевною рукою, а прізвище вказано з помилкою: «ОСОБА_3»замість «ОСОБА_3». Майже через рік після складання заповіту вона померла на 81 році життя. Стан її здоров'я не покращився. Причиною смерті було порушення мозкового кровообігу.
На підставі викладеного просив суд, визнати заповіт складений і підписаний ОСОБА_7 17 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 3664 недійсним, та визначити додатковий строк для прийняття спадщини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2010 року зустрічний позов об’єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 17 липня 2008 року на користь ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за №3664.
ОСОБА_4 визначено додатковий строк на шість місяців для прийняття спадщини після померлої 17 червня 2009 року матері ОСОБА_7
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким іі позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи. що сторони є рідними сестрою і братом. Їх батько ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 за час шлюбу побудували жилий будинок АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за батьком ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Після смерті батька відкрилась спадщина на 1/2 частину вказаного будинку, що був сумісним майном батьків. Спадкоємцями за законом були: їх мати ОСОБА_7, позивачка і відповідач. Позивачка на спадщину не претендувала, а відповідач подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
17.07.2008 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким все належне їй майно заповіла своїй дочці ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_3). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_7 на момент складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому заповіт складений на користь позивачки визнав недійсним. Установивши, що строк для прийняття спадщини пропущено ОСОБА_7 з поважних причин, суд визначив додатковий строк на шість місяців.
Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
З висновку судово-психіатричної експертизи № 836 від 11.09.2010 року видно, що ОСОБА_7 в період підписання заповіту 17.07.2008 року виявляла ознаки деменції унаслідок органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз), інсульт у 2006 році), а відтак, вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с.82-88).
Висновки зазначеної експертизи були підтверджені дільничним лікарем, яка здійснювала нагляд за хворою ОСОБА_7, яка у червні 2006 року перенесла інсульт, страждала ецефалопатією, внаслідок чого не узнавала оточуючих, була неконтактна, замовлялась, був відкритий стаціонар на дому; експертом ОСОБА_9, яка пояснювала, що підставами для висновку експертів були медична документація: амбулаторна картка ОСОБА_7 та матеріали справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_5, про те, що на час підписання заповіту ОСОБА_7 була адекватна, крім цього були присутні інші свідки, яких суд не допитав, є непереконливими і такими, що спростовуються іншими доказами по справі.
При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що у разі визнання заповіту недійсним, успадкування спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_7 має здійснюватися за законом на загальних підстава. Визнання заповіту недійсним не позбавляє спадкоємця ОСОБА_3 права на спадкування за законом після померлої ОСОБА_7 окремо від цієї справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: