Справа 11 -613/2006 р. Головуючий І інстанції Білий В.М.
Категорія - ст. 121 ч.І КК Доповідач Шахова О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2006 року Колегія суддів палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого: судді Салая Г.А. суддів : Шахової О.Г., Антипець В.М. з участю прокурора Щербака О.В. адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, уродженець м. Глухів Сумської області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні неповнолітня донька, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий - засуджений за ст. 121 ч.І до 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 2000 грн. матеріальних збитків та 20 000 грн. моральних збитків; на користь Менської ЦРЛ 587,64 грн. - за стаціонарне лікування потерпілого.
Засуджений ОСОБА_2 скоїв злочини при наступних обставинах.
27 червня 2005 року, близько 17 години, з находячись на пляжі річки Мена, що знаходиться в м. Мена, поблизу „Червоного моста", в ході сварки з ОСОБА_3, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин та переросла в бійку, умисно наніс удари бейсбольною бітою потерпілому в область голови, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому склепіння черепу в правій скроневій ділянці, епідуральної гематоми. Дані тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до категорії тяжких ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння.
Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_2. подав апеляцію.
Засуджений вважає, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 121 ч.І КК України, так як він діяв в стані необхідної оборони. Навіть, якщо визнати, що він завдав тяжкі тілесні ушкодження потерпілому умисно, то при цьому в його діях є склад злочину, передбачений ст. 123 КК України, тобто, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання. Вважає, що суд дав неправильну оцінку обставинам справи, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, допустив істотне порушення кримінально-процесуального та цивільно-процесуального закону. Призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі винного. Крім того, вбачає незаконність в вирішенні судом цивільного позову. Суд не мав права роз'єднувати позовні вимоги позивача, частину залишати без розгляду, а частину вирішувати по суті. Суд повинен був весь позов залишити без розгляду, що не позбавляло потерпілого вирішувати це питання в цивільному порядку. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким виправдати його.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його адвоката, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів і є обгрунтованим.
Сам засуджений, не заперечуючи факту бійки між ним і потерпілим ОСОБА_3 вину свою в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень не визнав, суду показав, що в зазначений у вироку день , на пляжі річки Мена, він, його сім"я та друзі відмічали День народження його дружини. Коли йшов зі своєю неповнолітньою донькою від берегу річки до того місця, де вони розташувалися, зустрів потерпілого ОСОБА_3, останній знаходився в стані алкогольного сп'яніння та став, з незрозумілих причин, чіплятися до нього, при цьому ображаючи його. Не звертаючи уваги, він пішов до своєї компанії, сів біля своїх друзів. Але ОСОБА_3 пішов слідом за ним і наніс йому удар ногою в плече та став топтатися ногами по столу. Він відтягнув потерпілого вбік, до свого автомобіля, той підняв палку і нею наніс йому два удари по руці і нозі. Вихвативши в нього з рук палку він у відповідь наніс потерпілому два удари по руці та нозі . ОСОБА_3 почав відходити, перечепився та впав, піднявшись, пішов геть. По голові потерпілого він не бив, травму голови міг отримати, падаючи на землю. Після цього вони зібралися і поїхали додому продовжувати святкувати. Від'їжджаючи від річки він розмовляв з ОСОБА_4., бачив ОСОБА_3, тілесних ушкоджень в того видно не було. У нього самого тілесні ушкодження були незначні, за медичною допомогою він не звертався. В центр міста в цей день він не їздив, бейсбольної біти в нього не має. Спиртних напоїв в той день він не вживав.
Показання засудженого ОСОБА_2, які він давав в ході досудового слідства та в судовому засіданні, щодо деталів злочину суперечливі і свідчать про бажання засудженого уникнути відповідальності за тяжкий злочин.
Так, на а.с. 25, даючи свідчення з приводу нанесення один одному ударів засуджений зазначав, що ОСОБА_3, підійшовши вдарив його ногою по плечу, він піднявся та відштовхнув ОСОБА_3 за його автомобіль, який стояв поряд з ними. Там ОСОБА_3 знайшов палку і вдарив його по руці і замахнувшись, хотів ще вдарити, але він вихватив палку і вдарив його спочатку по нозі, а потім чи по руці, чи по туловищу. На а.с. 65 засуджений зазначає, що ОСОБА_3 наносячи перший удар ногою в плече відразу палкою, яку тут же підняв з землі знову вдарив його по плечу, чи бив потерпілий його ще він не пам'ятає, тобто, бійка відбулась біля столу. Далі, вже в своїх показаннях при відтворенні обстановки та обставин події (ас. 68), на очних ставках говорить про те, що наносили удари за машиною, десь за 2 м від столу. І при відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_2 зазначив, що вдарив ОСОБА_3 декілька разів по тулубу та по ногах. В судовому засіданні говорить, що наніс потерпілому два удари по руці і нозі, „Я палкою махнув два рази, не більше, один раз я палку тримав однією рукою, за другим разом палку тримав обома руками" (а.с.303-304).
Щодо конфлікту, який виник з потерпілим, спочатку засуджений стверджував, що коли йшов від берегу до своєї компанії і проходивши біля ОСОБА_3а, той став чіплятися до нього і між ними виникла словесна сварка (а.с.25,65,68), а в судовому засіданні стверджує, що ОСОБА_3 чіплявся, але він пішов далі, не завертаючи уваги, тобто, сварки між ними не було.
Також в своїх первинних показаннях, засуджений взагалі не говорив, що ОСОБА_3 топтався по столу, а при проведенні слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події вже говорить про те, що ОСОБА_3 вів себе зухвало - зайшов на покривало, де знаходилася їжа та поперевертав тарілки. В судовому засіданні з цього приводу показав, що ОСОБА_3 підійшов до нього ззаду, вдарив його в плече ногою, після чого ОСОБА_3 занесло на покривало, вони зчепилися, він потерпілого виштовхнув до машини (а.с.303-304). А в апеляційній скарзі засуджений посилається на ті обставини про які не говорив в суді, що потерпілий „похабно топчеться по столу та тарілках" і суд, в зв"язку з цим, не врахував його (засудженого) стану, надаючи юридичну оцінку його діям.
В своїх показаннях на досудовому слідстві засуджений стверджував, що ОСОБА_3 нічого не кажучи підійшов і наніс йому удар ногою в плече, а потім палкою. В судовому ж засіданні він вже говорить про те, що коли ОСОБА_3 до них підійшов, то кричав всілякі образи. Свідки ОСОБА_5,(а.с.26),ОСОБА_6 (а.с.31), ОСОБА_7 (а.с.32), які сиділи на простирадлі в своїх свідченнях на досудовому слідстві говорили, що ОСОБА_3 взагалі нічого не говорив коли підійшов до них і потім при бійці, тобто, за образи не згадують, тим більше за плач дітей, хоча яв вбачається з матеріалів справи з ними була одна дитина - дочка засудженого. Свідок ОСОБА_5- жінка засудженого та свідок ОСОБА_7. показували, що ОСОБА_3, який був в нетверезому стані занесло на покривало, він ступив ногою на нього, а ОСОБА_2 його з покривала виштовхнув (а.с.14, 26,32), свідок ОСОБА_6 (а.с.31, 37-39) взагалі не говорила про те, що ОСОБА_3 топтався по столу. Вже в судовому засіданні вони міняють свої свідчення і говорять про те, що потерпілий і нецензурно лаявся і топтався по продуктах. Протиріччя в їх показаннях вбачається і щодо моменту та механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 ОСОБА_3.
Доводи засудженого в апеляції, що вищезазначені свідки та свідок ОСОБА_8 давали на протязі досудового та судового слідства одні і ті ж показання, не міняючи їх і які узгоджуються з іншими матеріалами справи і крім цих свідків, очевидців більше не було - безпідставні. їх показання, навпаки, непослідовні, суперечливі між собою, в деталях не узгоджуються з показаннями самого засудженого, єдині в тому, що потерпілий падав на землю і що ОСОБА_2 по голові потерпілого не бив, ці моменти, чомусь, всі запам'ятали добре (а.с.14-15,17,18-19,26,27,31,32,37-39,40-41).
їх показання свідчать про упереджений їх характер, бажання вигородити засудженого
Свідок ОСОБА_8 на досудовому слідстві взагалі відмовлялася давати показання, на а.с. 83 в рапорті начальника СВ Менського райвідділу міліції зазначено, що ОСОБА_8 пояснила, що бачила конфлікт між засудженим та потерпілим, але згідно ст.63 Конституції відмовилася в категоричній формі давати пояснення. Свідок ОСОБА_9, показання якої були досліджені в судовому засіданні, свідчила, що про злочин вона довідалася від ОСОБА_8, яка повідомила, що бачила як ОСОБА_2 по „звірячому" бив ОСОБА_3 і що останній сильно побитий пішов з пляжу.
В судове засідання ОСОБА_8 з'явилася, підтвердила факт бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, стверджувала, що ОСОБА_3 сварився в адресу засудженого, його дружини та дитини, він першим взяв палку біля вогнища і вдарив ОСОБА_2, а у відповідь ОСОБА_2 вдарив потерпілого по нозі і тулубу. Про те, що потерпілий топтався по столу не говорила. Зазначила, що ОСОБА_2 звертався до неї, щоб вона давала показання. Тому твердження засудженого в апеляції, що показання ОСОБА_8 починаючи з першого опитування в ході досудового слідства і в судовому засіданні одні і ті ж і узгоджуються з іншими матеріалами справи - не відповідають дійсності.
Суд вірно віднісся до показань вищезазначених свідків критично, посилаючись на те, що вони знаходяться в родинних та близьких дружніх відносинах з засудженим і тому давали показання на користь засудженого.
Суд в основу обвинувачення ОСОБА_2 поклав показання потерпілого ОСОБА_3, показання свідків ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і обґрунтовано визнав їх такими, що відповідають дійсності, оскільки їх пояснення підтверджуються сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів.
Так, потерпілий пояснив, що 27.06.2005 року він разом з ОСОБА_10 відпочивали на пляжі біля річки Мена. Там він зустрів ОСОБА_2, з яким раніше підтримував добрі стосунки. Між ними виникла сварка, причини її він не пам'ятає. Засуджений йому сказав відійти з ним, він йому пояснить і пішов до свого автомобіля, він пішов за ним. ОСОБА_2 дістав з багажника автомобіля „Ауді" біту підійшов до нього і почав бити його по голові, йому стало погано, той продовжував бити, потім він вже смутно пам'ятає як дійшов до своєї машини, в наступний день він потрапив в лікарню. Бейсбольні біти він бачив по телевізору, вона була приблизно метр довжиною і 15 см шириною, кістяного кольору, рівна по всій довжині. В лікарню до нього приходив ОСОБА_15, працівник міліції і кум засудженого, який в той вечір був в компанії ОСОБА_2, і запропонував йому написати заяву, що він начебто упав з драбини, запропонував зібратися на нейтральній стороні і всі питання вияснити.
Пояснення потерпілого, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні послідовні і не змінні.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він в зазначений день відпочивав з ОСОБА_3 на березі річці. Між потерпілим та засудженим дійсно виник конфлікт, останній запропонував ОСОБА_3 відійти в сторону, сказавши „ пішли порозмовляємо, я тобі здєлаю". Він переживав з приводу того, що вони пішли битися. Через деякий час ОСОБА_3 повернувся, був весь в крові, кров була на голові, побиті губи, говорив невнятно, щось про біту. Він бачив як ОСОБА_4. про щось розмовляв з ОСОБА_2. ОСОБА_3 був в такому стані, що не міг їхати за рулем, тому він повів автомобіль. Він положив його в автомобіль та відвіз додому.
На досудовому слідстві ОСОБА_4. свідчив, що бачив, як один чоловік наносив удари в верхню частину тулуба другому, бив його бітою по голові, потім говорив - палкою, схожою на біту, цей предмет був горіхового кольору, довжиною 60-70 см. Від нього вони знаходилися на відстані 100-150 метрів (а.с.47,67).
В судовому засіданні ОСОБА_4 не згадував за біту, але в іншому свідчення не змінні, суду показав, що на пляжі річки бачив бійку двох чоловіків, як потім узнав, що це були ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Він бачив, що один з них другого бив палкою зверху вниз, потім побачив ОСОБА_3, який підійшов побитий, розбитий ніс, голова, обличчя було в крові, він не міг говорити. ОСОБА_2 під'їжджав на автомобілі до автомобіля ОСОБА_3 , де в той час знаходився і він. На його питання „ хто це зробив" з ОСОБА_3, засуджений відповів, що він. У самого ОСОБА_2 ніяких тілесних ушкоджень не було. Він відвідував ОСОБА_3а в лікарні і той йому сказав, що його ОСОБА_2 бив бітою по голові, ногам, плечам, причини бійки він не розповідав (а.с.284-285).
Суд взяв до уваги покази свідка, дані в судовому засіданні, тому доводи апелянта, що суд послався в вироку на суперечливі показання свідка безпідставні.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 27.06.2005 року він разом з ОСОБА_11 знаходився в центрі міста біля ларків, бачив там ОСОБА_2 і чув як той комусь говорив, що побився з ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що в центрі біля ларків бачив ОСОБА_2, який розмовляв з якимись чоловіками і говорив, що побив ОСОБА_3 бітою.
Свідок ОСОБА_14, лікар, яка виїжджала на виклик до ОСОБА_3 суду показала, що при зовнішньому огляді вона встановила численні тілесні ушкодження. На запитання де він їх отримав останній пояснив, що його побили вчора на пляжі.
Свідок ОСОБА_11 також суду пояснив, що ОСОБА_3 йому говорив про те, що його побив ОСОБА_2 бейсбольною бітою.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що в ніч з 27 на 28 червня 2005 року вона повернулася з роботи, чоловік спавши стогнав, коли вранці побачила його, то злякалася, голова в нього була великих розмірів, з рота йшла кров, на ікрах величезний синяк, на спині, в районі ребер, також були синяки. Вона викликала швидку допомогу, коли спитала, що сталося, він відповів „біта". Від ОСОБА_10 вона дізналася, що чоловіка побив ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_2, виїжджаючи з пляжу зупинився біля ОСОБА_4 і розмовляв з тим.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що 27 червня 2005 року він разом з донькою поїхали на пляж ловити рибу. Дочка почула лайку і сказала йому. Він вийшов і побачив, як ОСОБА_2 б'є ОСОБА_3 палкою. Він знаходився метрів за 50 від них і бачив все чітко. Десь за ЗО метрів від засудженого та потерпілого стояла машина ОСОБА_2. Початок бійки він не бачив, але ОСОБА_2 бив багато разів зверху вниз. ОСОБА_3, захищаючись, відмахувався. Палка була дерев'яного кольору, такого як з дерева знімають кору. Під час бійки вони нецензурно висловлювалися. Потерпілий від ударівне падав. Коли бійка закінчилася, то ОСОБА_3 пішов геть, а ОСОБА_2 пішов до машини з палкою, яку поклав до багажника. Він бачив, що ОСОБА_3 ледь йшов і в нього була кров на обличчі та голові.
З рапорту начальника СВ Менського райвідділу міліції вбачається, що він брав пояснення у ОСОБА_19 і той пояснив, що ще до того як побили ОСОБА_3 він бачив у ОСОБА_2 бейсбольну біту (а.с.84).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що святкував День народження жінки ОСОБА_2 на березі річки Мена, самої бійки він не бачив, плавав на човні. ОСОБА_2 при ньому вживав спиртні напої, він випивав теж. Він дійсно відбирав пояснення в лікарні у ОСОБА_3, так як він працює в органах дізнання, його попросив це зробити дільничний інспектор ОСОБА_20.Прийшовши до ОСОБА_3 він не знав, що це саме та особа, яка отримала пошкодження, тому і не говорив, що ОСОБА_2 його кум. (а.с.288-289).
Допитаний на досудовому слідстві ОСОБА_20 пояснив, що коли він одержав рапорт чергового, що в Менську лікарню поступив на лікування ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями, то в матеріалах перевірки були вже пояснення ОСОБА_3 та його заява, де вказано, що тілесні ушкодження він одержав з необережності. Особисто він вказівки ОСОБА_15 взяти пояснення у ОСОБА_3 не давав, а чому він це зробив йому не відомо. Потім, коли він вже сам брав пояснення у потерпілого, то той повідомив, що його побив ОСОБА_2 бітою і висловив своє невдоволення в адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15, який відбирав у нього пояснення та заяву, сказав, що він сам розбереться з ОСОБА_2 (а.с.51, 85-86).
Вина засудженого в інкримінованому йому в вину злочині підтверджується і іншими матеріалами справи.
З протоколу огляду місця події - пляжу біля р.Мена вбачається, що покриття зазначеної місцевості трав'яне. Обставини скоєння злочину узгоджуються з протоколом огляду місця події та фототаблицями до них (а.с.60-63).
Згідно висновку судово-медичної експертизи, додаткової судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_3 маються тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, перелому склепіння черепу в правій скроневій ділянці, епідуральної гематоми. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Крім того, у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді рваної рани на слизовій лівої щоки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та забою м'яких тканин в ділянці правої та лівої щоки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень Всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого предмету в час та при обставинах вказаних в постанові.
Тілесні ушкодження могли утворитися від ударів по голові дерв"яною бітою чи палкою. Для утворення вищевказаних тілесних ушкоджень необхідно нанести не менше 3 ударів, ці тілесні ушкодження не могли утворитися при падінні потерпілого на ґрунтову поверхню без виступів покриту трав'яним покривом з висоти власного зросту. З урахуванням відтворення обстановки та обставин події найбільш ймовірно утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 відповідно до його показів (а.с. 130-132,136-138).
Допитаний в судовому засіданні експерт Олійник підтвердив висновки експертиз, та зазначив, що одержати такі тілесні ушкодження, які є в потерпілого від падіння з висоти власного зросту неможливо, в даному випадку мається вдавлений перелом предметом. Такі ушкодження нанесені тупим предметом, а саме бітою чи палкою, нанесено не менше трьох ударів. Дата нанесення тілесних ушкоджень відповідає зазначеній даті в постанові. Вони не могли утворитися від падіння на каністру чи драбину.
Викладені вище висновки експертиз суд правильно визнав як докази, оскільки вони науково обґрунтовані і будь-яких сумнівів у правильності їх не має. Висновки зазначених експертиз спростовують показання самого засудженого та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_2,ОСОБА_19, ОСОБА_8., на свідчення яких і посилається апелянт, як на докази його не винуватості.
Дані висновки, навпаки, підтверджують, тяжкість нанесених потерпілому тілесних ушкоджень і показання засудженого, як в частині нанесення потерпілому ударів тільки по нозі та туловищу та мотиву їх нанесення, в сукупності з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні не можуть свідчити про те, що засуджений був у стані необхідної оборони. Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що він захищався від ОСОБА_3 із застосуванням палки, не є переконливими, суперечать зібраним доказам і спростовуються даними висновків судово-медичних експертиз відносно потерпілого та відсутності тілесних ушкоджень у засудженого. Докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2. знаходився в стані необхідної оборони чи в стані сильного душевного хвилювання відсутні як в матеріалах кримінальної справи, так і не добуті в період судового слідства. Навпаки, докази по справі свідчать про ціленаправленість та контрольованість дій засудженого.
Суд прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 і висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну оцінку. Тому, дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ст. 121 ч.І КК України.
Покарання, яке призначене судом засудженому ОСОБА_2 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних, що характеризують особу. Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і є справедливим.
Позов потерпілого складається з декількох самостійних позовних вимог, по кожній з яких суд може робити відповідні висновки.
Суд обґрунтовано стягнув матеріальні та моральні збитки в зазначеному в вироку розмірі, оскільки це підтверджується доказами по справі.
Щодо позовної вимоги, заявленої потерпілим - про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та ушкодження здоров"я суд правильно залишив її без розгляду, так як дані позовні вимоги повинні вирішуватися поза межами КПК України, для розгляду яких потребується багато часу, з призначенням експертиз, одержанням висновків спеціалістів і т.д. Але мотиви залишення даних позовних вимог без розгляду „ не надання будь-яких доказів про отримання каліцтва на виробництві,, підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку, так як представлені суду докази позивачем будуть досліджуватися при розгляді їх в цивільно-правовому провадженні і вже потім буде надаватися їм відповідна оцінка.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2006 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на мотиви „ненадання позивачем доказів в отриманні каліцтва на виробництві та ступеню втрати працездатності" при залишенні без розгляду позовних вимог про відшкодування шкоди потерпілому в зв'язку з каліцтвом.