Справа № 22ц-1437/2006 p. Головуючий у першій інстанції
Бечко Є.М.
Категорія - цивільна Доповідач - Шемець Н.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
26 вересня 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Іваненко Л.В.,
суддів: Шемець Н.В., Губар B.C.,
при секретарі: Пац Т.М.,
з участю: представника відповідача Ширіна В.P., адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року про часткове скасування забезпечення позову та на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 07 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ „Будівельна компанія „Укренергобуд" про розірвання договору, стягнення пайових внесків та моральної шкоди - в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, -
встановив: В квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15.06.2005 року був укладений договір НОМЕР_1 між нею та колективним будівельно-монтажним підприємством „Укренергобуд" /нині ЗАТ „Будівельна компанія „Укренергобуд"/ про пайову участь в будівництві. Предметом цього договору була трьохкімнатна квартира у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 94, 65 кв.м, житловою - 45,76 кв.м., вартістю 187407 грн. Проте в подальшому відбулись зміни в плануванні квартири, була зменшена загальна площа квартири та її вартість до 165409 грн. 20коп. Терміни введення в експлуатацію житлового будинку також переносились. Поскільки позивачка умови договору виконала, а відповідач порушував свої зобов'язання, вона 17.01.2006 року звернулась до відповідача з вимогою розірвати договір та повернути сплачені кошти в сумі 165409 грн. 20 коп. На її заяву було надано розпорядження від 25.01.2006 року про повернення в лютому 2006 року пайового внеску. Оскільки це розпорядження не було виконано, позивачка 09.03.2006 року надіслала відповідачу претензію, в якій вимагала повернути внесок, проте відповіді не отримала. Вважає, що такими діями відповідач порушив її права, а саме не ввів в експлуатацію житловий будинок у строк, передбачений Договором, знехтував вимогу розірвати договір та повернути внесок. Внаслідок цього, позивачка зазнала моральних страждань, оскільки кошти на внесення пайового внеску вона взяла в борг, а позикодавець вимагає їх повернення. Моральну шкоду оцінила в розмірі 5000 грн. Просила суд розірвати Договір НОМЕР_1 від 15.06.2005 року, стягнути з ЗАТ „Будівельна компанія „Укренергобуд" на свою користь пайовий внесок в сумі 165409 грн. 20 коп. та 847 грн. 04 коп. за послуги банку при сплаті пайових внесків, стягнути на свою користь з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, 10000 грн. понесених витрат на оплату послуг адвоката.
Додатково позивачка подала заяву про забезпечення позову і просила накласти заборону ЗАТ „Будівельної компанії „Укренергобуд" укладати угоди на пайову участь на об"єкт пайової участі за договором НОМЕР_1, а саме спірну квартиру, і накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача на суму, сплаченого нею внеску в розмірі 165409 грн. 20 коп. Ухвалою суду від 31.05.2006 року така заява позивачки була задоволена.
26.06.2006 року відповідач звернувся з заявою про скасування заходів забезпечення позову, оскільки ним повернуто позивачці суму пайового внеску. Ухвалою Деснянського райсуду від 06 липня 2006 року заява відповідача була задоволена частково, скасовано забезпечення позову у вигляді накладення заборони ЗАТ „Будівельна компанія „Укренергобуд" укладати угоди про пайову участь щодо квартири та частково скасовано забезпечення позову у вигляді арешту на розрахунковий рахунок на суму 165409 грн. 20 коп., а залишено накладеним арешт на розрахунковий рахунок відповідача, накладений ухвалою суду від 31.05.2006 року, на суму 15000 грн.
В зв"язку з частковою відмовою ОСОБА_2 від позовних вимог про стягнення на її користь з відповідача 165409 грн. 20 коп. пайових внесків, провадження в цій частині ухвалою Деснянського райсуду м. Чернігова від 07.07.2006 року було закрито.
Рішенням Деснянського районного суду М.Чернігова від 07 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, розірваний Договір НОМЕР_1 від 15.06.2006 року про пайову участь в будівництві, стягнуто на її користь з відповідача 847 грн. 04 коп. витрат на послуги банку, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Суд прийшов до висновку про те, що відповідачем були порушені права позивачки як споживача з надання оплаченої послуги, а саме не була передана у власність продана квартира у строк, передбачений договором НОМЕР_1 і тому договір має бути розірваний. При сплаті пайового внеску позивачка була змушена оплатити послуги банку, а тому, задовольняючи її вимоги про розірвання договору, ця сума підлягає стягненню з відповідача. Моральну шкоду суд стягнув в сумі 2000 грн., оскільки вважав заявлену суму завищеною. Щодо відшкодування витрат на послуги адвоката, то суд відмовив у задоволенні цієї вимоги позивачки, оскільки вважав, що надана нею квитанція не містить доказів внесення та прийняття оплати за надані послуги.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 просить його змінити в частині відмови їй у відшкодування витрат за допомогу адвоката, задовольнивши ці вимоги в повному обсязі. Вважає, що висновок суду про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру не містить доказів внесення та прийняття оплати за надані послуги, є незаконним, оскільки, позивачка надала належний доказ їх сплати, а саме квитанцію, згідно якої адвокат дійсно отримав кошти в сумі 10000 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить також скасувати ухвалу Деснянського райсуду М.Чернігова від 06.07.2006 року, та посилається на те, що суд безпідставно скасував забезпечення позову в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача на суму 165409 грн. 20 коп., оскільки останній не відшкодував позивачці моральної шкоди в повному обсязі та витрат на допомогу адвоката, та вважає, що часткове скасування забезпечення позову судом унеможливить в подальшому стягнення 15000 грн. з відповідача.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на ухвалу суду підлягає відхиленню, на рішення суду - частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, в процесі судового розгляду відповідачем подана заява про скасування забезпечення позову і оскаржуваною ухвалою дана заява була частково задоволена, скасовано забезпечення позову у вигляді накладення заборони відповідачу укладати угоди про пайову участь на об"єкт пайової участі за Договором НОМЕР_1 та частково скасовано забезпечення позову у вигляді арешту на розрахунковий рахунок відповідача на суму 165409 грн. 20 коп., що був накладений ухвалою суду від 31.05.2006 року, і залишений арешт на розрахунковий рахунок на суму 15000 грн.
З цим погоджується апеляційний суд, і вважає, що дана ухвала є законною та такою, що прийнята без порушень норм процесуального права, оскільки позивачка частково відмовилась від позовних вимог про стягнення на її користь 165409 грн. 20 коп., а залишились її вимоги про стягнення моральної шкоди і відшкодування витрат на правову допомогу в загальній сумі 15000 грн.. На цю суму залишився накладеним арешт і вона є сумою, достатньою для забезпечення частини позовних вимог позивачки. Тобто, доводи апелянта в цій частині щодо скасування ухвали суду є необгрунтованими та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Щодо відмови стягнення витрат за правову допомогу адвоката в сумі 10 тис. грн. ,то апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ст.89 ч.1 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
По справі встановлено, що з позовом до суду ОСОБА_2 звернулась 10.04.2006 року, відповідач повернув позивачці суму сплаченого пайового внеску окремими сумами 30.05. і 22.06.2006 року, тобто, після подачі позову, і, відповідно, позивачка має право на відшкодування понесених нею витрат.
Розмір компенсації судових витрат визначений постановою КМ України №590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" і згідно Додатку граничний розмір витрат, пов"язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Представником інтересів ОСОБА_2 є адвокат ОСОБА_1, який згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 10 квітня 2006 року прийняв від неї за допомогу в цивільній справі 10 тис. грн. а.с.4.Апеляційний суд розцінює цей документ як належний доказ про сплату позивачкою адвокату коштів за надану їй правову допомогу, отримання цієї суми адвокатом ОСОБА_1 підтверджується довідкою ДПІ у М.Чернігові на а.с.94 та витягом з книги доходів і витрат підприємця, що надає послуги на а.с. 95.Тому висновок суду 1 інстанції про неналежність доказу - квитанції про сплату коштів адвокату позивачкою є невірним.
Проте відшкодуванню підлягає 600 грн., що обраховано таким чином: оскільки адвокатом ОСОБА_1 апеляційному суду не представлено доказів затраченого ним робочого часу на дану справу, суд враховує докази, наявні у матеріалах справи / участь у судових засіданнях а.с.56,72-75, складання адвокатського запиту а.с. 39, підготовка позовної заяви а.с.5-7/ / 150 грн. за годину роботи х 4 год = 600грн./.
Керуючись ст.ст.84,89, 303, 307, 309 ч.Іп.З , 312 ч.1 п. 1,313 -314,316,317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року - відхилити, ухвалу суду -залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 липня 2006 року -задовольнити частково, рішення суду в частині відмови у відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката -скасувати і вимоги ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з ЗАТ „Будівельна компанія „Укренергобуд" на користь ОСОБА_2 600 грн. на відшкодування витрат за правову допомогу адвоката, відмовивши в іншій частині цієї вимоги.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.