Справа 22а-530 /2006р. Головуючий у першій інстанції
Саволій Є.Г..
Категорія - адміністративна Доповідач: ГУБАР B.C.
УХВАЛА
Іменем України
20 вересня 2006 року Місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого - судді: Іваненко Л.В.
суддів: Губар B.C., Шемець Н.В.
При секретарі: ПАЦ Т. М.
З участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корюківської райдержадміністрації та Корюківської райдержадміністрації про визнання дій посадових осіб неправомірними, стягнення моральної шкоди та заборгованості по компенсаційним виплатам, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на час Чорнобильської катастрофи у 1986 році він проживав у м.Прип"яті, звідки з сім"єю був відселений у м.Київ, де отримали житло. У 1986 році позивачеві був наданий статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а в 1991 було видане відповідне посвідчення. У 1995 році позивач переїхав на постійне місце проживання у село Верхолісся, Корюківського району, Чернігівської області. У 1996 році розпочалась видача чорнобильських посвідчень українського зразка, для отримання якого позивач надав до Чорнобильського відділу Корюківської райдержадміністрації оригінали всіх необхідних документів, але посвідчення йому видане не було. Замість виписаного посвідчення, яке позивач не отримав, йому був наданий дублікат зовсім іншого посвідчення, яке було передано до сільської ради за місцем проживання позивача, та якого він, за його твердженням, навіть не бачив, але по цьому посвідченню позивачеві виплачували компенсаційні виплати на харчування, іншими пільгами він не користувався. Як стверджує позивач, він та його родичі неодноразово намагались отримати виписане посвідчення, але працівники чорнобильського відділу Корюківської райдержадміністрації говорили, що це питання все ще вирішується.
У 1997 році відбулась перереєстрація чорнобильських посвідчень і позивач звернувся до чорнобильського відділу райдержадміністрації, де від нього стали вимагати надати підтверджуючі документи учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач пояснив, що всі необхідні документи ним вже надані раніше і це підтверджується записами у спеціальному журналі. Спеціаліст відділу пообіцяла в усьому розібратись. Позивач продовжував звертатись до відділу за отриманням посвідчення, але йому відмовляли та пояснювали, що питання вирішується і просили почекати.
Оскільки посвідчення не перереєстровувалось, то позивач з 1996 року по 1998 рік був позбавлений права користуватись пільгами, передбаченими Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 1999 року по 2004 рік позивач перебував у місцях позбавлення волі. За цей час його тітка неодноразово зверталась до чорнобильського відділу Корюківської райдержадміністраціїї з вимогою видати йому посвідчення, але посвідчення видане не було. Після відбуття покарання він сам знову звертався до чорнобильського відділу для отримання посвідчення, де йому роз"яснили, що питаннями видачі посвідчень вони вже не займаються і рекомендували звертатися до управління соціального захисту населення. Після тривалих звернень до різних інстанцій, за рішенням комісії облдержадміністрації від 17 березня 2005 року позивачеві було видане посвідчення ліквідатора , а з квітня 2005 року відновлено компенсаційні виплати та пільги.
За твердженням позивача, своєчасна перереєстрація чорнобильського посвідчення йому не була проведена внаслідок халатності працівників чорнобильського відділу райдержадміністрації і саме через їх бездіяльність він не отримував компенсаційних виплат та не користувався пільгами. Добровільно виплатити кошти за минулий період відповідачі відмовляються, тому ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність посадових осіб Корюківської райдержадміністрації по невидачі йому посвідчення, по ненаданню документів для перереєстрації його посвідчення та відмову у виплаті заборгованих компенсаційних виплат - неправомірною, та стягнути з відповідачів на його користь компенсаційні виплати як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за період з серпня 1998 року по березень 2005 року. Також просив стягнути з відповідачів індексацію за несвоєчасну виплату компенсаційних коштів; 50000 гривень на відшкодування моральної шкоди і поновити йому строк для оскарження дій посадових осіб як такий, що пропущений ним з поважних причин.
Постановою Корюківського районного суду від 17 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за пропуском строку звернення до суду. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні його вимог, суд виходив з того, що про порушення своїх прав позивачеві стало відомо вже в 1996 році, з 1998 року він не отримував компенсаційних виплат, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте до суду своєчасно не звернувся і не навів причин, котрі б не давали йому змоги протягом 9 років звернутись до суду та які б могли бути визнані судом поважними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Корюківського районного суду від 17 липня 2006 року та задовольнити його позов, оскільки вважає, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин. Апелянт стверджує, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, суд безпідставно не взяв до уваги довідку про його засудження у 1999 році, яка наявна у справі та не зважив на те, що він звертався до відповідних органів і чекав, що посвідчення йому врешті-решт буде видане, але не отримав його через бездіяльність посадових осіб Корюківської райдержадміністрації.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, наглядове провадження прокуратури Корюківського району НОМЕР_1 за скаргами ОСОБА_1, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ст.65 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", учасникам ліквідації наслідків аврії на Чорнобільській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, які є документами, що підтверджують відповідний статус громадян та надають їм право користування пільгами та компенсаційними виплатами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, державними адміністраціями областей за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до глави 31-А Цивільно-процесуального кодексу України (в її редакції згідно Закону від 31.10.95. №403/95-ВР) громадянам або їх представникам було надано право на зверенння із скаргою до суду, якщо вони вважали, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу або службової особи порушені їхні права чи свободи. Скарга до суду могла бути подана у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянинові стало відомо або повинно було стати відомо про порушення його прав чи свобод та у місячний строк з дня одержання письмової відповіді або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.
Як вбачається з матеріалів справи та із скарги позивача, ОСОБА_1 про порушення його прав було відомо ще в 1996 році, а з 1998 року він, за відсутності посвідчення ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи, не отримував компенсаційні виплати, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте до суду за захистом своїх прав ОСОБА_1 не звернувся.
Доказів наявності поважних причин, які б перешкоджали позивачеві протягом 1996-1998 років та до засудження - до липня 1999 року звернутись до суду, - ОСОБА_1 не надано суду і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Твердження апелянта про те, що про порушення його прав йому стало відомо лише у 2005 році апеляційний суд визнає безпідставними як такі, що спростовуються матеріалами справи та наявними у справі доказами. Очікування вирішення його питань, на яке посилається позивач, не було перешкодою для звернення до суду і поважною причиною визнано бути не може.
Відповідно до ст.63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Відбуваючи покарання за вироками суду, позивач був вправі самостійно або через свого представника захищати свої інтереси у суді, тому його аргументи про те, що відбування покарання є поважною причиною пропуску строку звернення до суду - апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Як встановлено судом, з серпня 1998 року позивачеві, який до березня 2005 року не мав посвідчення на підтвердження статусу ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи, були припинені компенсаційні виплати, передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але до суду у визначений законом строк позивач не звернувся, поважні причини для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні, тому вимоги позивача про стягнення компенсаційних виплат за період з серпня 1998 року по березень 2005 року та про відшкодування моральної шкоди задоволені бути не можуть.
Вказані обставини давали суду першої інстанції право дійти висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд оскаржувану постанову суду від 17.07.06. визнає такою, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про відмову у позові у зв"язку з пропущеним строком зверення до суду та про відсутність поважних причин для його поновлення.
Апеляційним судом не встановлено таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору між сторонами, або таких, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення.
Керуючись статтями: 195 , 198 , 200 , 205 , 206 КАС України ,- апеляційний
суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в касаційному порядку протягом одного місяця після набрання ухвалою законної сили .