Справа № 22ц-148 8/06              Головуючий у першій інстанції ХАНДОГА В.М.

Категорія - цивільна                                                          Доповідач - ГУБАР B.C.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2006 року                                                                          місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:  ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР B.C.

при секретарі: ПАЦ Т.М.

за участю:  ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків по кредитній угоді та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, в якому просила перевести на неї всі права та обов'язки по кредитній угоді НОМЕР_1, укладеній між нею та Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву про надання прямого адресного (цільового) кредиту на суму 3925 грн. для купівлі квартири АДРЕСА_1, шляхом визнання за нею виключно всіх прав та обов'язків по виконанню даної угоди; стягнути з неї 1660 грн. коштів, сплачених відповідачем в рахунок виконання зобов'язання по кредитній угоді НОМЕР_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 4 березня 2002 р. між нею та Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву була укладена кредитна угода НОМЕР_1 про надання сімейного цільового кредиту в сумі 36694 грн. терміном повернення 30 років з дня укладення кредитної угоди. Кредит надавався на будівництво житла загальною площею 51,22 м згідно з проектом. Отриманні позивачкою гроші вкладені в будівництво і 13 серпня 2002 р. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а 6 вересня був укладений договір застави зазначеної квартири під кредитну угоду НОМЕР_1. У березні 2005 року шлюб між нею та відповідачем розірваний, вона продовжує поточні внески по кредитній угоді; відповідач участі в поверненні кредиту не приймає. На день розірвання шлюбу вони спільними коштами погасили кредит в сумі 7850 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення судом було винесене з порушенням норм матеріального права та без з'ясування всіх фактичних даних справи. Зокрема, судом не з'ясована можливість спільного проживання її з відповідачем; не надано належної оцінки тій обставині, що відповідач не позбавлений можливості виконувати права та обов'язки по кредитній угоді, хоча не є фактично членом сім'ї позивачки. Апелянт стверджує, що судом порушено її право вимагати сплати грошової компенсації власнику житла в разі неможливості виділу йому в натурі частини житлової площі. На думку апелянта суд безпідставно не звернув уваги на те, що у відповідача є де проживати.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню зі слідуючих підстав.

По справі встановлено, що 4 березня 2002 року укладена кредитна угода НОМЕР_1, за умовами якої Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву надано ОСОБА_3 прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 36694 грн. терміном повернення ЗО років з дати укладення кредитної угоди для купівлі квартири АДРЕСА_1. Згідно свідоцтву про право власності (а.с.39) квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, проте право розпоряджатися житлом до позивачки, відповідно п.п. 4.4.6 Кредитної угоди, переходить після повного виконання зобов'язань за кредитною угодою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитна угода укладена з позивачкою, її ніхто не позбавляє прав та зобов'язань продовжувати сплачувати поточні внески і переведення прав і обов'язків з неї на неї є не можливим, незважаючи на розірвання шлюбу; розділ кредитних зобов'язань між бувшим подружжям кредитною угодою не передбачений. Позивачка вправі вимагати сплати грошової компенсації власнику житла в разі неможливості виділу колишньому чоловікові в натурі частини житлової площі, або в разі його згоди отримувати таку компенсацію, але на даний час відповідач компенсацію не згоден отримувати, і не вправі вимагати розділу квартири до повного повернення кредиту.

Даний висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та на вимогах матеріального закону.

З кредитної угоди вбачається, що будь-які цивільно-правові взаємовідносини між ОСОБА_2 та Чернігівським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву відсутні; ОСОБА_2 не є стороною кредитної угоди і не може бути позбавлений обов'язків, яких у нього щодо погашення кредиту не існувало і не існує. Відповідальність за виконання та в разі невиконання кредитної угоди несе тільки позивачка і після виконання угоди правові наслідки наступатимуть тільки щодо ОСОБА_3.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд не врахував неможливість спільного проживання колишнього подружжя та те, що відповідач має де проживати, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони не стосуються предмета спору.  Доводи апеляційної скарги не спростовують     правильності висновків суду про необґрунтованість позовних вимог і не містять передбачених законом підстав для скасування рішення суду.

Враховуючи наведене, реляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з підстав передбачених ст.. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.