Справа №22-1035                 Головуючий у 1 інст.Боймиструк С.В.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів  Оніпко О.В.,   Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю сторін та представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Екорембуд" ЛТД про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 15 червня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

У поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність та необґрунтованість.

Судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню та невірно витлумачено закон, який суд застосував.

Суд в рішенні послався на ст. 173-1 КЗпП України, яка була чинною на час нещасного випадку з ним, вказуючи, що редакція цієї статті не давала йому можливості відшкодування моральної шкоди.

Проте, на вказану норму закону він не посилався, а послався на ст. 12 Закону України "Про охорону праці".

Правовідносини по відшкодуванню завданої йому моральної шкоди виникли на час чинності ЦК 1963 року і продовжують існувати після набрання чинності ЦК України 2003 року.

Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення на його користь з відповідача 15000 гривень морального відшкодування.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

Представники відповідача в своїх запереченнях просили апеляційну скаргу відхилити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 посилався, як у позовній заяві так і в своїх поясненнях на те, що він під час виконання трудових обов'язків монтажника у ТзОВ фірмі "Екорембуд" ЛТД 10 жовтня 1996 року отримав виробничу травму.

Комісією з розслідування нещасного випадку на виробництві складено акт форми Н-1, в якому зазначено, що нещасний випадок стався з вини, як потерпілого так і внаслідок недоліків в організації робочого місця (а.с.4,5).

Ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 не визначався.

Відповідно до ст. 268 ЦК України на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, позовна давність не поширюється.

Але винятком із цього правила є правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної працівникові у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя -застосовується тримісячний строк позовної давності встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 10 жовтня 1996 року, а з вимогою про відшкодування моральної шкоди потерпілий звернувся до суду у січні 2005 року.

Поважності причин пропуску встановленого строку позивач суду не навів, не встановлено їх і судом.

За таких обставин, апеляційна скарга не може бути задоволена.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 15 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.