ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 211

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.11.2007

Справа №2-8/5987-2007А

За позовом – Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь До відповідача – Фонд державного майна України, м. Київ

Третя особа – Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, м. Севастополь

Про визнання недійсним наказу.

Колегія суддів:

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Суддя Чонгова С.І.

Суддя Жукова А.І.

Секретар Ярилова О.С.  

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Голубєва Н.А., пред-к за дов. №01/3634 від 28.12.2006 року.

Від відповідача – Косарєв О.М., пред-к за дов. №63/02-15 від 11.10.2007 року.

Третя особа - Косарєв О.М., пред-к за дов. №62/02-15 від 26.09.2007 року.

Сутність спору: позивач, Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського Суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відповідача Фонду державного майна України, за участю третьої особи  Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим, просить визнати недійсним Наказ №1092 Фонду державного майна України «На виконання наказу №933 Фонду державного майна України від 15.06.2006 року» від 12.07.2006 року.

Представник відповідача представив заперечення на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2007 року по даній справі провадження зупинено до розгляду Господарським Судом Автономної Республіки Крим пов’язаної з нею іншої справи №2-11/4607-2007А за позовом Фонду майна АР Крим до Фонду державного майна України про визнання нечинним наказу Фонду державного майна України від 28.02.2007 року №38-р «Про орган приватизації в АР Крим».

Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 02.10.2007 року по даній справі провадження поновлено.

Справа слуханням відкладалась та зупинялась, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.ст. 150, 156 Кодексу Адміністративного Судочинства України.

 Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.07.2006 року Наказом №1092 Фонду Державного майна України «На виконання наказу Фонду державного майна України від 15.06.2006 року №933» наказано внести зміни до раніше затверджених наказів Фонду державного майна України про включення об’єктів груп А та Д до переліку об’єктів які внесені в додатки 1, 2 даного наказу: слова «Автономна Республіка Крим» замінити на слова
«м. Севастополь».Також доручено Фонду майна Автономної Республіки Крим у двотижневий термін з моменту отримання цього наказу передати, а Регіональному відділенню ФДМУ по м. Севастополю прийняти за актом приймання – передачі приватизаційні справи об’єктів групи А та Д, які включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, і не продані на момент виходу цього наказу (згідно з додатками 1, 2 цього наказу).

Позивач вважає, що даний наказ протиречить чинному законодавству, а також посилається на те, що Фонд державного майна України при виданні даного наказу вийшов за межі своїх повноважень.

Суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню за наступними підставами.

15.06.2006 року Наказом №933 Фонду Державного майна України «Щодо надання Регіональному відділенню Фонду держаного майна України по м. Севастополю повноважень щодо здійснення приватизації об’єктів групи А та незавершеного будівництва державної власності, які розташовані на території АРК» наказано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Севастополю здійснити приватизацію об’єктів групи А та незавершеного будівництва державної власності, що розташовані на території Автономної Республіки Крим, а також скасовано дію наказу Фонду державного майна України від 07.04.1997 року №423 «Щодо надання Фонду майна Автономної Республіки Крим повноважень по здійсненню приватизації об’єктів групи А та об’єктів незавершеного будівництва, які перебувають в державній власності України».

12.07.2006 року Наказом №1092 Фонду Державного майна України «На виконання наказу Фонду державного майна України від 15.06.2006 року №933» наказано внести зміни до раніше затверджених наказів Фонду державного майна України про включення об’єктів груп А та Д до переліку об’єктів які внесені в додатки 1, 2 даного наказу: слова «Автономна Республіка Крим» замінити на слова «м. Севастополь».

Пунктом 2 даного наказу доручено Фонду майна Автономної Республіки Крим у двотижневий термін з моменту отримання цього наказу передати, а Регіональному відділенню ФДМУ по м. Севастополю прийняти за актом приймання – передачі приватизаційні справи об’єктів групи А та Д, які включені до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, і не продані на момент виходу цього наказу (згідно з додатками 1, 2 цього наказу).

07.11.2006 року Рішення Господарського Суду Автономної Республіки Крим по справі №2-10/13004-2006А за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до Фонду державного майна України за участю третьої особи Верховної Ради Автономної Республіки Крим, про визнання нечинним наказу, вирішено у позові відмовити.

Між тим Постановою Севастопольського Апеляційного Господарського Суду від 23.01.2007 року по справі №2-10/13004-2006А за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до Фонду державного майна України за участю третьої особи Верховної Ради Автономної Республіки Крим, про визнання нечинним наказу, вирішено Постанову Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2006 року у справі №2-10/13004-2006А скасувати. Прийняти нове рішення. Визнати нечинним Наказ Фонду державного майна України від 15.06.2006 року №933 «Щодо надання Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Севастополю повноважень по здійсненню приватизації об’єктів групи А та незавершеного будівництва державної власності, які розташовані на території Автономної Республіки Крим».

Однак 28.02.2007 року Наказом №38-р Фонду Державного Майна України «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» наказано перейменувати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю в Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 01.03.2007 року. Надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходяться на території Автономної Республіки Крим та належать до державної власності.

13.06.2007 року Постановою Господарського Суду Автономної Республіки Крим по справі №2-11/4607-2007А за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до відповідача Фонду державного майна України за участю третіх осіб Регіонального відділення Фонду держаного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання недійсним наказу, вирішено визнати нечинним наказ Фонду державного майна України від 28.02.2007 року №38-р «Про орган приватизації в Автономній республіці Крим».

17.09.2007 року Постановою Севастопольського Апеляційного Господарського Суду по справі №2-11/4607-2007А за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до відповідача Фонду державного майна України за участю третіх осіб Регіонального відділення Фонду держаного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання недійсним наказу, вирішено Постанову Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2007 року у справі №2-11/4607-2007А скасувати. У задоволенні позову відмовити.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідно до п.1. Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-ХІІ фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в  сфері  приватизації  державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-ХІІ, в  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення. У разі необхідності Фонд  має право  створювати  представництва  в інших містах, а також районах України.

Згідно з п.5. Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України» затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року №2558-ХІІ,   одним із завдань Фонду державного майна України є продаж майна, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об’єктів незавершеного будівництва.

В свою чергу Відповідно до п.2. Положення про Фонд майна Автономної Республіки Крим, Фонд майна Автономної Республіки Крим в своїй діяльності керується Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, законами України, Постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, указами та розпорядження Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Фонду майна України, постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим по відношенню та приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим по відношенню до комунального майна Автономної Республіки Крим.

Отже Фонд державного майна України вправі наділяти повноваженнями державні органи приватизації щодо здійснення приватизації майна, яке перебуває у загальнодержавній власності. В свою чергу, ці органі мають діяти тільки в межах наданих їм повноважень.

Більш того, відповідно до Наказу №159 Фонду Державного майна України «Про визнання орендодавця на території Автономної Республіки Крим» від 30.01.2007 року, право здавати в оренду державне майно, яке розташоване на території Автономної Республіки Крим, надано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Севастополю.  

Перелік викладеного свідчить про те, що Наказ №1092 Державного майна України «На виконання наказу Фонду державного майна України від 15.06.2006 року №933» від 12.07.2006 року виданий Фондом державного майна України з дотриманням вимог діючого законодавства та в межах наданих повноважень.

Крім того, враховуючи дію Наказу №38-р Фонду Державного Майна України «Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим» від 28.02.2007 року, щодо перейменування Регіонального відділення Фонду державного майна України по
м. Севастополю в Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а також надання Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повноваження по здісненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходяться на території Автономної Республіці Крим та належить до державної власності суд не вбачає підстав для визнання недійсним наказу №1092 Фонду Державного майна України «На виконання наказу Фонду державного майна України від 15.06.2006 року №933».

Згідно до ч.1 ст. 71 Кодексу Адміністративного Судочинства України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що заявлене клопотання позивача щодо зупинення провадження по даній справі до розгляду Вищим Адміністративним судом України справи №2-11/4607-2007А не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що відповідно до листа №БП-3996 від 12.11.2007 року Вищого Адміністративного Суду України, касаційна скарга на Постанову Господарського Суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2007 по справі №2-11/4607-2007 та Постанову Севастопольського Апеляційного Господарського суду від 17.09.2007 року по справі №2-11/4607-2007 ще навіть не прийнята до провадження суддею.  

     Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так за загальним правилом, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства   чи   організації  -  позивача  у  справі.

     В судовому засіданні 21.11.2007 року оголошена вступна та резолютивна частині постанови.

     Повний текст постанови підписано 26.11.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  керуючись 158, 159, 161, 162, 163,  ст.ст. Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.