ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
29.11.2007 | Справа №2-15/5420.1-2006 |
За позовом Приватного підприємства «Нортезі», (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 170/89)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський», (Сімферопольський район, с. Первомайське, вул. Д’яченка, 5)
Про стягнення 245821,11 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача – Воробйов В.В., довіреність № 898 від 20.09.2005 р., у справі
Обставини справи: Приватне підприємство «Нортезі» звернулося з позовом до Господарського суду АР Крим до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» про стягнення 245821,11 грн. за договором купівлі-продажу № 52 від 30.06.2004 р., у тому числі: 225839,02 грн. основного боргу, 15858,22 грн. пені, 2543,00 грн. річних, 1580,87 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленого позивачем товару за договором № 52 від 30.06.2004 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 225839,02 грн., що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Нортезі» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1580,87 грн. а також 2543,00 грн. річних за прострочення виконання зобов’язання, а також пеню у розмірі 15858,22 грн.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 21.02.2006 р. по справі № 2-11/5420-2006 позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Завод Первомайський» на користь ПП «Нортезі» 225839,02 грн. основного боргу, 15858,22 грн. пені, 2543,00 грн. 3 % річних, 1580,87 грн. індексу інфляції задоволені в повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 р. скарга ТОВ «Завод Первомайський» залишена без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 21.02.2006 р. по справі № 2-11/5420-2006 залишено без змін, а справа направлена до Господарського суду АР Крим. 06.06.2006 р. Господарським судом АР Крим були видані накази на примусове виконання рішення.
Постановою Вищого Господарського суду України від 16.08.2006 р. по справі № 2-11/5420-2006 скарга ТОВ «Завод Первомайський» була задоволена. Рішення Господарського суду АР Крим від 21.02.2006 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2006 р. були скасовані, а справа направлена до Господарського суду АР Крим на новий розгляд.
Резолюцією голови Господарського суду АР Крим розгляд даної справи доручено судді Іщенко І.А., справі привласнений № 2-15/5420.1-2006.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.09.06р. справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.10.06р. було відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 16.08.06р. №2-11/5420-2006, справу направлено до Господарського суду АР Крим. Справа призначена до розгляду.
Розглянувши пояснення сторін, враховуючи вказівки Вищого Господарського суду України, викладені у постанові ВГСУ від 16.08.2006 р. по справі № 2-11/5420-2006, приймаючи до уваги, що для вирішення спору по суті, суд має з’ясувати вищенаведені питання, ухвалою господарського суду від 07.02.2007 р. провадження у справі було зупинено, призначена по справі судово-почеркознавча експертиза.
Після повернення матеріалів справи ухвалою господарського суду Ар Крим від 03.09.2007 р. провадження у справі було поновлено.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Представник відповідача представив суду у якості доказу рішення Господарського суду АР Крим від 02.07.2007 р. у справі № 2-29/8408-2006, яким був визнаний недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2004 р. № 52, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод “Первомайський” (АР Крим, с. Первомайське, вул. Дьяченко,5, код в ЄДРПО України 32080768) та Приватним підприємством “Нортезі”(АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 170/89, код в ЄДРПО України 31937131).
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву а також у письмових поясненнях з урахуванням вказівок, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 16.08.2006 р. по справі № 2-11/5420-2006.
Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд
ВСТАНОВИВ :
30.06.2004 р. між Приватним підприємством “Нортезі”(Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод “Первомайський” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 52 (а.с. 10 Т.1).
Згідно з пунктом 1.1 договору Покупець здійснює оплату, а Продавець відпускає продукцію на умовах договору. (ПММ, бутила, етикетка, будівельні матеріали, та інше)
Сума відпущеного товару визначається накладними, та складає 1000000,00 грн. (пункт 1.2 Договору)
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що продукція відвантажується Покупцю, тільки після надходження коштів на рахунок Продавця, або за згодою сторін - продукцією. Продукція що поставлена оплачується на протязі 12 місяців.
Прийом продукції по кількості здійснюється згідно накладної.
Позивач посилається на те, що ним на виконання умов договору № 52 від 30.06.2004 р. відповідачу була поставлена продукція на суму 858153,41 грн., що підтверджує наданими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 12 –57; а.с.126 –141Т. 1).
Відповідач частково виконав свої зобов’язання згідно умов договору, сплативши 469954,00 грн.
Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Первомайський” за договором купівлі-продажу № 52 від 30.06.2004 р. згідно представленого розрахунку позивача складає 388 199,41 грн.
Разом із тим, позивач зазначає, що 23.03.2004 р. між Підприємством „Конда” (Кредитор) та Приватним підприємством „Нортезі”, ((Новий кредитор) був укладений договір відступлення вимоги, згідно якого Кредитор поступається, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов’язання по договору № 4 від 10.01.2003 р., укладеному між Підприємством „Конда” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод Первомайський”. (а.с. 9 Т.1)
Згідно умовам цього договору Новий кредитор отримує право вимоги від боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Первомайський”, належного виконання зобов’язань по сплаті 2160,00 грн. на користь Нового кредитора.
Крім того, позивач зазначає, що він мав заборгованість перед відповідачем у розмірі 164 520,39 грн. За двобічною згодою сторони провели зарахування зустрічних вимог, що знайшло своє відображення в акті звірки взаємних розрахунків, підписаному між позивачем та відповідачем 25.05.2005 р., згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем склала 225 839,02 грн. (а.с. 8).
Проте, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Первомайський” згідно представленого розрахунку складає 225 839,02 грн., 15 858,22 грн. пені, 2543 грн. 3 % річних, 1580,87 грн. індекса інфляції, що і послужило підставою для звернення Приватного підприємства «Нортезі» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Однак, в той же час, позивач в порушення норм чинного законодавства, не представив суду жодного доказу виконання свого зобов’язання за договором щодо поставки Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» відповідного товару, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Основною підставою позовних вимог а також доказом виконання позивачем зобов’язання за договором щодо поставки відповідачу товару є договір купівлі-продажу № 52 від 30.06.2004 р.
Рішенням Господарського суду АР Крим від 02.07.2007 р. у справі № 2-29/8408-2006 вказаний договір купівлі-продажу від 30.06.2004 р. № 52, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод “Первомайський” (АР Крим, с. Первомайське, вул. Дьяченко,5, код в ЄДРПО України 32080768) та Приватним підприємством “Нортезі”(АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 170/89, код в ЄДРПО України 31937131), був визнаний недійсним.
Вказане рішення у встановленому законом порядку сторонами не оскаржено, а отже, є таким, що набрало законної сили.
Вказаний факт має преюдиціальний характер, оскільки згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, перестали існувати. Відсутня підстава позову.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили, що кількість та терміни поставки кожної партії визначаються за погодженням сторін.
Позивачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено доказів такого погодження кількості та термінів постачання товару за Договором № 52 від 30.06.2004 р., в той час, як вказані відомості є суттєвими умовами договору згідно з положеннями чинного законодавства.
Позивач у якості доказів фактичної поставки продукції і виконання своїх зобов’язань за Договором представив видаткові накладні і довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Однак вказані накладні та довіреності не можуть бути прийняті судом до уваги у якості належного виконання позивачем зобов’язання за договором № 52 від 30.06.2004 р., а отже і як підстава існування заборгованості у відповідача за вказаним договором.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в числі інших обов'язковий реквізит - зміст господарської операції.
Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, також встановлено, що в первинних документах повинен відображуватися зміст господарської операції.
Пунктом 2.7. вказаного Положення передбачено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України.
Міністерство статистики України наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-11 накладна-вимога на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів», визначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.
Таким чином, діючими нормативно-правовими актами встановлений перелік обов’язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ - накладна на відпустку товару.
Типова форма первинного документа «Довіреність» (форма № М-2) затверджена Наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. № 192 «Про затвердження типової форми первинного обліку».
Порядок обігу первинного документа «Довіреність» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей».
Так, пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Бланки довіреностей є документами суворої звітності, їх виготовлення повинно бути з друкарською нумерацією відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. N 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. N 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 р. N 740.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
У разі, коли довірена особа повинна одержувати потрібні цінності в одному місці (з одного складу), але за декількома нарядами, рахунками та іншими документами, що їх замінюють, їй може бути видана одна довіреність із зазначенням у ній номерів і дат видачі усіх нарядів, рахунків та інших аналогічних документів або декілька довіреностей, якщо цінності мають бути одержані на різних складах.
При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Згідно до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності зокрема у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; закінчення строку дії довіреності.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей. (пункт 15 Інструкції).
Таким чином, чинним законодавством встановлено, що товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям виключно за довіреністю одержувача. Довіреність повинна містити у числі обов'язкових реквізитів підставу її видачі - номер наряду, рахунку, договору або замовлення.
Підприємство-постачальник має право відпускати матеріальні цінності виключно на підставі оформленої належним чином довіреності одержувача.
Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпустки за довіреністю цінностей покладається виключно на посадовців підприємства-постачальника.
Отже, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на Наказ відповідача № 4 від 31.03.2004 р. «Про надання повноважень», яким було затверджено головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» Бунчук І.В. у якості особи, яка має право підписувати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Первомайський» відповідні документи та надавати відповідні дозволи, як на підставу отримання товару без належним чином оформленої довіреності. (в той час, як довіреність виписана на зовсім іншого представника).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, матеріальні цінності вартістю на суму 9787,16 грн. були відпущені позивачем за наявності недійсної довіреності, строк дії якої вже минув. Зокрема, довіреність ЯИК № 145933 від 01.12.2004 р. зі строком дії до 11.12.2004 р. стала підставою для отримання товару за накладною № 297 від 14.12.2004 р., а також за накладною № 298 від 20.12.2004 р. (а.с. 49, 55 Т.1)
Також, у матеріалах справи відсутні довіреності, на підставі яких був відпущений товар зокрема за накладними № 352 від 25.12.2003 р., № 87 від 31.03.2004 р., № 205 від 29.09.2004 р., № 246 від 18.11.2004 р., № 257 від 30.11.2004 р., № 271 від 10.12.2004 р., № 279 від 15.12.2004 р.
Жодна з представлених накладних і довіреностей, представлених Позивачем як доказ того, що товар був переданий Відповідачеві за Договором, не містять посилання на Договір купівлі-продажу № 52 від 30.06.2004 р., як на підставу здійснення господарської операції, а отже відсутній причинно-наслідковий зв'язок між ними і Договором, по якому Позивачем стягується заборгованість з дійсної справи.
Таким чином, оскільки цінності по накладним на суму відпущені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства, то вказані накладні не можуть бути належним доказом того, що товарно-матеріальні цінності були передані Відповідачеві на підставі Договору № 52 від 30.06.2004 р.
Посилання позивача на часткове виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 52 від 30.06.2004 р. також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в жодному з представлених суду платіжних документах відповідача в графі «призначення платежу» немає посилання на Договір купівлі-продажу № 52 від 30.06.2004 р. (а.с. 58-74 Т.1).
Суд не може погодитися з позивачем в частині посилання на акт звіряння розрахунків від 25.05.2005 р., як на підставу позовних вимог, оскільки статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення – первинний документ (договори, накладні, рахунки, тощо).
Тобто наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується лише первинними документами.
Акт звіряння – це бухгалтерський документ, що лише фіксує тотожність відображення первинних господарських операцій у обліку сторін. Натомість, представлений позивачем акт звіряння взаємних розрахунків не містить посилання на первинні документи, на підставі яких були здійснені господарські операції, на підставі яких виникла заборгованість. (а.с. 8 Т.1).
Також, суд звертає увагу на те, що рішенням господарського суду АР Крим від 02.07.2007 р. у справі № 2-29/8408-2006 встановлено, що згідно обліку надходження вантажів на територію ТОВ “Завод “Первомайське” вантаж від Приватного підприємства «Нортезі» за договором № 52 від 30.06.2004 р. не надходив, товарно - транспортні накладні в документах бухгалтерського обліку відсутні.
Крім того, позивачем не представлено документально обґрунтованого розрахунку стягуваної заборгованості з вказівкою підстав та періодів утворення заборгованості.
Отже, позивачем в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представлено суду необхідних та достатніх доказів в обґрунтування позовних вимог, доказів виконання ним своїх зобов’язань за договором перед відповідачем а отже і існування заборгованості відповідача.
За таких обставин, судом не вбачається достатніх обґрунтованих правових підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 35, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.