ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/175/25

2/0187/188/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

учасників справи

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Щербини М.В.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки адвоката Попова В.А.,

розглянувши в селищі Петриківка у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради

про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якій позивач просить суд: позбавити батьківських прав відповідачку щодо дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позовна заява подана адвокатом Щербина Максимом Володимировичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002717 від 15.12.2020), який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АР №1213975 від 03.02.2025.

Позовна заява обґрунтована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого народилося п`ятеро дітей. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з матір`ю, однак позивач продовжував підтримувати з ними зв`язок та надавав матеріальну допомогу безпосередньо кожній дитині. Починаючи з 2021 року, відповідачка не мала постійного місця роботи, припинила належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, не бере участі у вихованні та утриманні дітей. Протягом останніх кількох років вона почала зловживати алкогольними напоями, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності, у тому числі за ухилення від виконання батьківських обов`язків, вчинення домашнього насильства, а також керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. У зв`язку з цим, для повного забезпечення прав та законних інтересів дітей, виникла необхідність у вирішенні питання щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.

Ухвалою суду від 17.02.2025 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

04.03.2025 відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню, оскільки доводи, наведені позивачем, не мають жодного фактичного підґрунтя. Вона стверджує, що надані позивачем характеристики є застарілими, оскільки на теперішній час діти не навчаються у відповідному навчальному закладі. Натомість відповідачка надала актуальні характеристики з навчального закладу, в якому діти навчаються наразі, згідно з якими вона належним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей. На противагу цьому, за твердженням відповідачки, позивач ухиляється від виконання своїх обов`язків, зокрема – не сплачує аліменти, що підтверджується довідкою виконавчої служби про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 400 229,17 грн станом на 28.02.2025. Посилання позивача на те, що відповідачка зловживає алкогольними чи наркотичними засобами, відповідачка вважає безпідставними та такими, що не підтверджені жодними доказами.

21.03.2025 до канцелярії суду надійшов висновок органу опіки та піклування Петриківської селищної ради про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідачки щодо неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_7

04.04.2025 до суду надійшли заперечення позивача на висновок органу опіки та піклування, в яких зазначено, що органом було проігноровано факти притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності, а також враховано характеристики дітей, сформовані на підставі спостережень лише протягом чотирьох місяців.

09.04.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.05.2025 позов про позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач та її представник навпаки просили відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12.08.2005 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

У шлюбі в них народилося п`ятеро дітей:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі є повнолітнім;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

До матеріалів справи долучено відповідні свідоцтва про народження.

Судовим наказом Петриківського районного суду від 23.08.2018 з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання п`ятьох дітей з 15.08.2018.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, боржник – позивач, станом на 31.03.2025 має заборгованість в розмірі 426 589,28 грн.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 у справі № 187/1102/18 шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з відповідачкою, що підтверджується довідкою Петриківської селищної ради № 922 від 05.10.2021.

На час розгляду справи, з матір`ю проживає ОСОБА_5 ; у бабусі – ОСОБА_8 , де проживає також позивач - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . ОСОБА_4 навчається в Кам`янському вищому професійному училищі на першому курсі денного відділення та проживає також у бабусі.

Як вказала свідок ОСОБА_8 , діти проживають в неї після того як було подано позов у цій справі, тобто після 07.02.2025.

Згідно з висновком експерта з питань судово-медичної експертизи №96 від 05.08.2021 ОСОБА_4 , були спричинені легкі тілесні ушкодження, які, за його словами, він отримав 04.08.2021 приблизно о 21:00-21:30 годині. Він пояснив, що мати штовхнула його, внаслідок чого він ударився головою об кут дверей, після чого почав тікати й вдарився спиною об двері.

Відповідно до довідки наданої ВП №3 ДРУП № 2 головного управління національної поліції в Дніпропетровській області № 50.4/Щ-над. від 28.01.2025 встановлено, що мати позивача ОСОБА_8 у період часу з 01.01.2021 по 28.01.2025 двічі зверталася до поліції, а саме 13.03.2021 та 10.12.2024 з заявами про неналежне виконання обов`язків по догляду за дитиною, при розгляді даних матеріалів було встановлено, що заяви ОСОБА_8 підлягають розгляду та прийняття рішення, на підставі ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» та «Положеннями про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі внутрішніх справ України» затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 № 930, або ж в порядку, визначеному Розділом IV» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначив позивач, та це не заперечувалося відповідачкою, стосовно неї прийнято:

1) Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.03.2021 у справі №187/346/21, якою відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 184 КУпАП, а саме ухилення від виконання батьківських обов`язків;

2) Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 у справі №187/1336/21, якою відповідачку звільнено від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та обмежившись усним зауваженням. Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.1ст.173-2 КУпАП, а саме вчинення насильства в сім`ї закрито;

3) Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області у справі №187/1545/24, якою відповідачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських засобів;

4) Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №187/1971/24, якою відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст. 184 КУпАП, а саме ухилення від виконання батьківських обов`язків.

З квітня 2023 року позивач перебуває на військовій службі.

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.11.2024 у справі №187/1303/22 позивача визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України (Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей).

Згідно довідками Комунального некомерційного підприємства «Петриківська центральна лікарні» Петриківської селищної ради від 04.03.2025 відповідачка на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

За висновком Органу опіки та піклування Петриківської селищної ради від 18.03.2025 є недоцільним позбавлення батьківських прав відповідачки щодо неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Так органом опіки та піклування встановлено, що спільне життя у подружжя не склалося, шлюб було розірвано. Після розлучення діти залишилися проживати з матір`ю. Згідно довідок-характеристик учбового закладу, де навчаються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мати належним чином займається вихованням дітей. ОСОБА_4 навчається в Кам`янському вищому професійному училищі на першому курсі денного відділення. Відповідачка з червня 2023 року працює у ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ « ОСОБА_9 », відповідно до характеристики з місця роботи від 05.03.2025 відповідачка зарекомендувала себе, як старанна, працелюбна, відповідальна працівниця. Спиртними напоями не зловживає. На обліку у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває. Має постійний дохід. В результаті виїзду за її місцем мешкання встановлено, мати створила належні умови для проживання, утримання та навчання своїх дітей. У будинку чисто, тепло, світло. Постільна білизна чиста, достатній запас їжі в наявності. У дітей є окремі ліжка, куточок для навчання, шафа для одягу та взуття. Також встановлено, що батько дітей з 13.04.2023 проходить військову службу. За вироком суду від 04.11.2024 у справі №187/1303/22 позивача визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі. Станом на 28.02.2025 він має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 400 229,17 грн. 17.03.2025 службою у справах дітей здійснено виїзд, де проживає позивач. Під час огляду місця помешкання встановлено, що батько створив задовільні умови для проживання, утримання та навчання дітей. Для дітей виділено дві кімнати, в яких є чотири ліжка. Куточку для навчання та шафи для одягу немає. У кімнаті на стелі великі отвори, які заклеєні плівкою.

Як вбачається з характеристик учнів Іванівського ліцею Петриківської селищної ради стосовно ОСОБА_5 (навчається з 2024 року), ОСОБА_6 (навчається з 08.11.2024), ОСОБА_7 (навчається з 08.11.2024) мати належно займається їх вихованням, діти завжди охайні та не пропускають школу без поважних причин.

Суд бере до уваги надскладний сучасний період, у той же час звертає увагу, що захист інтересів дитини має знаходитися в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне – за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважає на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13.04.2020 у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд вважає, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.

Суд наголошує, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно, і кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у її вихованні.

Як встановлено судом, з боку матері малися певні недоліки у вихованні дітей, але це були поодинокі та не системні випадки, зокрема, й через неналежне виконання своїх обов`язків по утриманні з боку батька дітей.

Відповідач має постійне місце роботи та дохід, що підтверджується відповідними довідками Пенсійного фонду України, які долучені до матеріалів справи.

Також суд враховує, що подані позивачем докази стосуються лише окремих дітей, а тому не можуть бути розцінені як свідчення аналогічного ставлення до інших дітей.

Так, не може бути взято до уваги як підстава позбавлення батьківських прав – жорстоке поводження з дитиною. В підтвердження цієї обставини позивач надав висновок експерта з питань судово-медичної експертизи №96 від 05.08.2021. По-перше, згідно вказаного висновку обставини спричинення тілесних ушкоджень викладені зі слів дитини - ОСОБА_4 . По-друге, ці події є значно віддаленими від сьогодення. Посилання позивача на постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачки не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки самі судові рішення суду не надавалися, а тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку та тим обставинам, які в них встановлені. Як встановлено судом фактів жорстокого поводження з дітьми за останній час з боку відповідачки не встановлено.

Надані позивачем характеристики із закладів освіти, де перебували діти ( ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ), хоч і містять відомості, що матір приділяє неналежну увагу вихованню, самі по собі не можуть свідчити про невиконання батьківських обов`язків відповідачки. Враховуючи характеристики щодо цих дітей з іншого навчального закладу, де діти навчають зараз, вбачаються позитивні зміни в поведінці матері щодо виховання дітей. Також суд враховує, що у вказаних характеристиках наданих позивачем не вказується про участь батька дитини у шкільному житті дітей, які ним вчиняються заходи щодо належного виховання дітей тощо, лише вказується, що діти виховуються в неповній сім`ї. При цьому перебування позивача в лавах Збройних Сил України не може свідчити про преференції не приймати участі у вихованні дітей.

Також суд враховує, що позивач перебуває в лавах Збройних Сил України, тому позбавлення батьківських прав відповідачки у цьому разі може призвести до непоправних наслідків, які вплинуть на виховання та інтереси дітей.

Перебування дітей у бабусі, з огляду на обов`язок баби, діда утримувати внуків встановлений ст. 265 СК України, також не може свідчити про невиконання обов`язків з боку матері.

Суд не встановив винної поведінки матері, що свідчила б про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав, про що неодноразово зазначала під час розгляду справи.

Також суд не знайшов підтвердження обставинам, що відповідачка є хронічним алкоголіком або наркоманом.

Згідно медичних довідок відповідачка на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. Саме по собі притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) не може свідчити про алкоголізм чи наркотичну залежність особи. Як зазначено вище, посилання позивача на постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачки за вказаною статтею не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки це судове рішення суду не надавалося, а тому суд позбавлений можливості надати йому оцінку та тим обставинам, які в них встановлені.

Так само в цьому контексті не можуть бути прийняти до уваги показання свідків щодо перебування відповідачки в стані алкогольного сп`яніння.

Загалом свідчення свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які викликалися з боку позивача та які доводяться йому ріднею та добрими знайомими, зводяться до фактичних обставин, які встановлені судом та яким надана оцінка вище.

Щодо позиції дітей, які були опитані під час судового розгляду. Судом ставилися різноманітні запитання щодо умов їх побуту та дозвілля. Діти відповідали на них, однак стисло та не завжди охоче, що свідчило про небажання перебувати в залі судового засідання. Відповіді на запитання щодо того, з ким із батьків вони хотіли б проживати, залежали від місця їх фактичного проживання – з матір`ю або в родині батька. Проте на уточнювальні запитання, які передбачали повну відсутність у їх житті когось з батьків, діти висловлювали бажання бачитися й спілкуватися з кожним із них.

Таким чином, з огляду на отримані відповіді, суд не встановив обставин, які б безумовно свідчили про категоричне небажання дітей залишатися під опікою матері.

За наслідком дослідження доказів в цій справі, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дітей.

Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, і в даному випадку її необхідність та пропорційність не доведено.

Враховуючи викладене в задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки в позові відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування Петриківської селищної ради, місцезнаходження: пр. Петра Калнишевського 69, селище Петриківка, Дніпровський район, Дніпропетровської області, 51800.

Повне судове рішення складено та підписано 08.05.2025.

Суддя                                                                І.М. Соловйов