Справа НОМЕР_32- 611 - 2006 p. Головуючий у 1-й інст. - Сидорук Є.І.
Доповідач - Оніпко О.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2006 р. м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді - Діонісьєва М.П.
Суддів - Оніпко О.В., Пашкевича О.О.
При секретарі - Сеньків Т.Б.
З участю представників - адвокатів ОСОБА_1,
ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, старшого помічника прокурора м. Рівне Карпінця В.Ю. на рішення Рівненського міського суду від 17 березня 2006 р, в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей до ЖКП "Центральне", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання господарської будівлі самочинно збудованої, знесення незаконно збудованого гаража та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів .-
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 17 березня 2006 р. в позові ОСОБА_3, ОСОБА_7 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, на його незаконність, оскільки воно постановлено з порушенням матеріального та процесуального права. Безпідставно суд послався у рішенні на ухвалу суду від 29.12.2003 р. в порядку ч. З ст. 61 ЦПК України, оскільки в даній справі питання про законність будівництва гаража не було предметом розгляду і вона не брала участь в даній справі як сторона. Разом з тим, у суду було достатньо доказів щодо незаконного будівництва гаража, однак їх до уваги не взято. Не враховано, що в порушення вимог діючого законодавства, ЖЕК НОМЕР_3 (ЖКП "Центральне") всупереч наданих законом функцій, без дозволу міської влади 26.08.97 р. звернувся до департаменту архітектури про отримання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 та добудову господарського приміщення на місці існуючого сараю. 27.08.1997 р. останнім було надано такий дозвіл, хоча з таким запитом міг звернутись лише ОСОБА_8 -- основний квартиронаймач після відведення земельної ділянки і в порядку, передбаченому розділом 3 Правил забудови м. Рівне "Садибна забудова". Забудовником порушено ст. 5 Закону України " Про основи містобудування", згідно якої при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути враховані інтереси та вимога власників або користувачів земельних ділянок, що оточують місце будівництва. Порушено п.3.13 державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме, не додержало передбачені між житловими будинками та господарськими приміщеннями відстані . Відповідачі, яким передано права на будівництво об"єкта, до цих пір не отримали дозвіл на будівництво та на виконання будівельних робіт, не перереєстрували його, однак, продовжують будівництво. У зв"зку з наведеним, вказане будівництво є самочинним, оскільки земельна ділянка для цього не відводилась, будівництво проводиться без належного дозволу та затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Посилання на пропуск позивачами строку позовної давності є незаконним, оскільки спірне будівництво не завершено, відповідачі не набули на нього права власності. Окрім того, вказаними порушеннями з боку відповідачів завдано і значної моральної шкоди, яку вони зобов'язані відшкодувати згідно ст. 1167 ЦК України. Просила рішення скасувати. ухвалити нове по суті позовних вимог.
В поданій апеляційній скарзі ст. помічника прокурора м. Рівне Карпінця В.Ю. зазначається про незаконність рішення суду, оскільки не дано оцінки наданим матеріалам перевірки НОМЕР_1 по факту службової недбалості при виконанні будівельних робіт по АДРЕСА_1, якою встановлено ряд порушень діючого законодавства. Визнавши дозволи на будівництво такими, що відповідають нормам закону, суд не навів у рішенні жодного нормативного акту. Самовільне будівництво проведено і з порушеннями будівельних норм, оскільки відстань від вікон позивачів до двоповерхового гаражу замість 10м є 4,6 м. Другий поверх затіняє вікна будинку, автомобілі проїжджають у безпосередній близькості перед входом у квартиру позивачки, що несе загрозу мешканцям будинку, в т.ч. і неповнолітнім дітям, підвищена загазованість, шум. Суд у даному рішенні розглядає питання, які є предметом розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_3 щодо визначення меж користування земельною ділянкою. Ухвалою суду від 29.12.2003 р. було затверджено мирову угоду між ЖКП "Центральне" та ОСОБА_8 щодо відсутності заперечень з боку ЖКП про переведення прав та обов'язків замовника реконструкції господарської будівлі (сарай-гараж) від ОСОБА_8 на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з подальшою перереєстрацією будівлі у власність останніх після прийняття її в експлуатацію. Такої реєстрації відповідачі не провели. Вказана будівля є об"єктом незавершеного будівництва. Отже, з моменту постановлення вказаної ухвали суду, виникли правовідносини між Жовтобрух та ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Окрім того, згідно ст. 263 ЦК України, в разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. Оскільки позов пред"явлений і в Інтересах неповнолітніх дітей, посилання суду на пропуск строку позовної давності є незаконним. Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони є власниками квартир НОМЕР_2 ( позивачі) та НОМЕР_3 ( відповідачі ) у будинку АДРЕСА_1.
Будівництво господарської будівлі, за яку йде спір, було розпочато попереднім власником квартири НОМЕР_3 - ОСОБА_9.
Згідно матеріалів справи, дозвіл на будівництво вказаної будівлі було надано у 1997 р., в порушення вимог діючого законодавства , ЖЕКу НОМЕР_3 ( а.с. 72). а не попередньому власнику квартири НОМЕР_3 і забудовнику ОСОБА_9. Окрім того, строк його дії збіг у 1998 р.
Ухвалою Рівненського міського суду від 29.12.2003 р. затверджено мирову угоду між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, ОСОБА_8, ЖКП " Центральне" про переведення прав та обов'язків " забудовника" господарської будівлі ( сарай-гараж) на ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
В подальшому нові власники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не звертались у встановленому порядку за наданням такого дозволу для продовження проведення будівництва гаражу, передбаченого Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт від 25.12.2000 р. Однак, вони і не продовжували з 1998 р. вказаного будівництва.
Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При розгляді справи позивачами не надано доказів щодо порушення їх прав відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які виразились у проведенні останніми самочинного будівництва спірної господарської будівлі на загальній прибудинковій території та створенні їм перешкод цим будівництвом.
Посилання ст. помічника прокурора м. Рівне Карпінця В.Ю, на порушення відповідачами санітарних норм і правил внаслідок спорудження останніми приміщення господарської будівлі, чим, в свою чергу, порушуються права позивачів, також не заслуговують на увагу, оскільки спірна будівля, як зазначено вище, була споруджена ОСОБА_8 у 1998 р. і стан її готовності на гой час становив 90%.
Що стосується позовних вимог про знесення самочинного будівництва, то згідно вимог закону, з такими вимогами до особи, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети , має право звернутись лише власник (користувач) земельної ділянки (ч. 4 ст. 376 ЦК України), (тобто, Рівненська міська рада ), якщо він заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за цією особою. За таких обставин, жоден з позивачів не є такою особою, яка має право вимоги щодо цього.
Доводи, зазначені в апеляційних скаргах не спростовують вищенаведеного та не є доказами підставності пред"явлених позивачами позовних вимог щодо проведення відповідачами самочинного будівництва господарської будівлі, порушення останніми їхніх прав шляхом спричинення перешкод зазначеними діями , а, відповідно, і завданню позивачам у зв"зку з цим моральної шкоди.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та старшого помічника прокурора м. Рівне Карпінця В.Ю. - відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 17 березня 2006 р. залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.