Справа № 11 а-408/2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції
Категорія: ч.З ст.307 КК України Павловський В.К.
Доповідач: Шпинта М.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Омельяненка В.І.
Суддів Квятковського А.С, Шпинти М.Д.
За участю прокурора Горбань О.В.
Засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне 26 вересня 2006 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Корецького районного суду Рівненської області від 14 червня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_1 українець, гр. .України, з неповною середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий 15 січня 2004 року Корецьким районним судом Рівненської області за ч.2 ст. 188 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців,-
Засуджений за ч.З ст.307 КК України із застосуванням ст..69 КК України на 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст..71 КК України частково приєднано невідбуту міру покарання за попереднім вироком Корецького районного суду від 15.01.2004 р. і остаточне покарання визначено п'ять років шість місяців позбавлення волі.
ОСОБА_2, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_1 українець, гр..України, з середньою освітою, непрацюючий, одружений, на утриманні має троє неповнолітніх дітей, раніше не судимий,-
засуджений за ч.З ст.307 КК України із застосуванням ст..69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст..75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на три роки. Судом покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися до них для реєстрації.
Судом стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області 1082 грн. 76 коп. судових витрат за проведення фізико-хімічної експертизи та вирішено питання з речовими доказами по справі.
За вироком суду ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винні в тому, що 20 серпня 2005 року ОСОБА_2 в своєму господарстві з присадибної ділянки, що в ІНФОРМАЦІЯ_1, зрізав коробочки маку, які є наркотичним засобом, і переніс їх на просушування на горище будинку, виділивши з них насіння, отримавши при цьому 5 кг 700 г сухих коробочок , які зберігав з метою збуту. 14 березня 2006 року, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_1, разом перевезли солому маку вагою 5 кг 700 г на територію колишньої цегельні поблизу с.Бивень Корецького району з метою збуту. Під час оперативної закупки вони продали ОСОБА_3 1 кг 120 г наркотичного засобу, отримавши за це гроші в сумі 150 грн.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженим покарання, а саме його м'якості, та постановити новий, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначити покарання за ч.З ст.307 КК України по 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна кожному. Зазначає, що, застосувавши до засуджених ст..69 КК України, суд не врахував ступінь тяжкості вчинення злочину та його суспільну небезпечність, що вчинений ними злочин відноситься до категорії особливо тяжких. Такі обставини, що ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітніх дітей, доглядає престарілу жінку, що ОСОБА_1 хворіє, можуть бути враховані судом при призначенні міри покарання у виді позбавлення волі, а не призначення більш м'якого покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляції, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб грунтується на сукупності зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, що всебічно , об'єктивно й правильно оцінені судом. Дії засуджених за ч.З ст.307 КК України кваліфіковані відповідно до встановлених у справі фактичних обставин злочину, що не оспорюється й у апеляції прокурора.
Посилання прокурора на неправильне застосування до засуджених ст.69 КК України не грунтується на законі та матеріалах справи.
Згідно ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання, суд знайшов достатньо підстав для застосування щодо нього ст.69 КК, а саме, що обставинами, які пом'якшують його покарання є: позитивна характеристика по місцю проживання, знаходження на його утриманні троє неповнолітніх дітей, одне з яких часто хворіє і перебуває на диспансерному обліку, його догляд за престарілою громадянкою, тяжкий матеріальний стан його сім'ї, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_1. суд визнав обставини, які пом'якшують його покарання: його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, його хронічну хворобу ключиці, проживання з матір'ю, яка потребує сторонньої допомоги і прийшов до висновку, що щодо нього також є підстави для застосування ст.69 КК.
До того ж, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, суд не знайшов.
Вказані обставини в апеляції прокурора не спростовані
Як роз'яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 року №18) згідно зі ст.69 КК призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, може мати місце лише за наявності кількох ( не менше двох ) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.
З урахуванням всіх обставин, які пом'якшують покарання, та з урахуванням особи винних, суд знайшов за можливе звільнити засудженого ОСОБА_2, від відбування покарання, а ОСОБА_1. призначив покарання з відбуванням його у виправно-трудовій колонії.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляції прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст..365,366 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Вирок Корецького районного суду Рівненської області від 14 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.