Справа № 1-15/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року                                                                                          м. Кузнецовськ

          Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання - Ломази С.О.,

- прокурора - Теслюка В.І.,

- малолітнього потерпілого - ОСОБА_1,

- законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_2,

- підсудних - ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

- захисника підсудного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кузнецовськ кримінальну справу по обвинуваченню: - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого,  раніше несудимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4; - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженого, непрацюючого,  раніше судимого Кузнецовським міським судом Рівненської області 11 червня 2008 року за ч.1 ст.190 КК України з призначенням покарання у виді 40 (сорок) годин громадських робіт (судимість погашена), проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2009 року приблизно о 21 годині 00 хвилини ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4 поблизу дитячого садка №4 по мікрорайону Будівельників м.Кузнецовськ Рівненської області умисно, відкрито, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, у присутності ОСОБА_6 і ОСОБА_7 викрали у малолітнього ОСОБА_1 мобільний телефон, марки «Nokia 3110», вартістю з урахуванням його зносу 750 грн. 00 коп., з карткою пам'яті, вартістю 40 грн. 00 коп., спричинивши малолітньому потерпілому майнову шкоду на загальну суму 790 грн. 00 коп.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у скоєнні даного злочину та щиро розкаявся у вчиненому. Із показань, наданих суду ОСОБА_3, слідує, що випадково зіштовхнувшись на вулиці із малолітнім ОСОБА_1 увечері 11 листопада 2009 року  поблизу дитячого садка №4 по мікрорайону Будівельників м.Кузнецовськ Рівненської області підсудні вирішили провчити останнього за образи, висловлені при цьому в їх адрес. З цією метою, як зазначив ОСОБА_3, на його пропозицію він спільно із ОСОБА_4, попередньо домовившись з останнім, повернулися назад і, наздогнавши малолітнього ОСОБА_1 приблизно о 21 годині 00 хвилин поблизу дитячого садка №4 по мікрорайону Будівельників м.Кузнецовськ Рівненської області забрали в нього мобільний телефон, марки «Nokia 3110», у присутності малолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Підсудний ОСОБА_3 пояснив, що він запитав у ОСОБА_1 чи є в нього мобільний телефон, на що отримав заперечливу відповідь. Після цього він, погрожуючи побиттям, обшукав одяг ОСОБА_1 та забрав у нього мобільний телефон, марки «Nokia 3110», оскільки малолітній потерпілий добровільно не бажав його віддавати. А ОСОБА_4 при цьому оглянув мобільний телефон ОСОБА_1 та теж погрожував побиттям.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні цього злочину і, щиро розкаявшись, надав показання про фактичні обставини, аналогічні показанням підсудного ОСОБА_3 З показань, наданих підсудним ОСОБА_4, слідує, що він погодився із пропозицією ОСОБА_3 викрасти у малолітнього потерпілого ОСОБА_1 мобільний телефон в разі його наявності, через те й повернувся з ним назад до малолітнього потерпілого. Підсудний ОСОБА_4 підтвердив, що малолітній потерпілий ОСОБА_1 не хотів віддавати мобільний телефон добровільно, через те підсудні погрожували йому побиттям і проти його волі забрали  мобільний телефон, марки «Nokia 3110».

Матеріали кримінальної справи свідчать, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 під час досудового слідства вказували на фактичні обставини вчинення ними за попередньою змовою грабежу, поєднаного з погрозою нанесення малолітньому потерпілому ОСОБА_1 побоїв. З протоколу явки з повинною ОСОБА_3 від 05 січня 2010 року /а.с.11/ вбачається, що ОСОБА_3 зазначив, що він забрав у потерпілого проти його волі мобільний телефон, витягнув з нього сім-карту і повернув її потерпілому. З протоколу явки з повинною ОСОБА_4 від 05 січня 2010 року /а.с.10/ слідує, що ОСОБА_4 вказав, що спочатку він вимагав у потерпілого мобільний телефон, на що отримав відмову, і після цього ОСОБА_3 забрав у потерпілого мобільний телефон. Про наявність попередньої домовленості між підсудними на вчинення даного злочину, спільність їх дій та про погрози нанесення побоїв малолітньому ОСОБА_1 при заволодінні його майном також свідчать їх показання, зафіксовані в протоколах допиту підозрюваного від 05 січня 2010 року /а.с.26, 32/, в протоколах відтворення обстановки і обставин події від 06 січня 2010 року /а.с.33-36/ та в протоколі допиту обвинувачених від 15 січня 2010 року /а.с.69, 76/. Зокрема: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в ході досудового слідства пояснювали, що спільно вирішивши провчити малолітнього потерпілого вони разом наздогнали його біля кута дитячого садка №4 з будинком №24 по мікрорайону Будівельників м.Кузнецовськ Рівненської області і разом запитали в нього про наявність мобільного телефону, після чого сказали, що обшукають і як знайдуть мобільний телефон, то заберуть його, а потерпілого поб’ють.

Під час судового розгляду справи малолітній потерпілий ОСОБА_1 повністю підтвердив показання, надані ним на стадії досудового слідства, що зазначені в протоколі допиту малолітнього потерпілого від 04 грудня 2009 року /а.с.16/. З вказаних показань, а також показань малолітнього потерпілого ОСОБА_1, наданих ним в судовому засіданні, слідує, що увечері 11 листопада 2009 року він гуляв на вулиці разом зі своїми друзями ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і поблизу дитячого садка №4 по мікрорайону Будівельників м.Кузнецовськ Рівненської області, будучи повернутим спиною, випадково зіштовхнувся із підсудними, від поштовху яких впав на землю. Після цього один із підсудних вдарив малолітнього потерпілого долонею руки по обличчю, а інший наніс несильний удар кулаком руки в живіт. Через деякий час підсудні повернулися назад та вимагали в нього мобільний телефон, погрожуючи побиттям. ОСОБА_1 не бажав віддавати підсудним свій мобільний телефон, після чого ОСОБА_3, який був в одязі із сірим капюшоном, обшукав його одяг і забрав з кишені курточки мобільний телефон, марки «Nokia 3110», та передав його для огляду іншому підсудному. В подальшому ОСОБА_3 наказав малолітньому потерпілому вийняти з вказаного мобільного телефону сім-карту, після чого забрав цей телефон з рук ОСОБА_1 проти його волі.

Про правдивість цих показань малолітнього потерпілого ОСОБА_1 свідчить їх послідовність і незмінність, як на стадії досудового слідства, так і під час судового розгляду справи. Окрім цього, законний представник малолітнього потерпілого - ОСОБА_2 підтвердив суду, що саме про такі обставини події злочину йому розповідав ОСОБА_1 увечері 11 листопада 2009 року, повернувшись додому.

Малолітній потерпілий ОСОБА_1 та його законний представник –ОСОБА_2 просили суд суворо не карати підсудних, враховуючи їх молодий вік та відсутність до них претензій матеріального і морального характеру.

Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_6 надав показання про обставини злочину, аналогічні показанням малолітнього потерпілого ОСОБА_1, підтвердивши, що увечері 11 листопада 2009 року приблизно о 21 годині 00 хвилини біля дитячого садка №4 по мікрорайону Будівельників м.Кузнецовськ Рівненської області підсудний ОСОБА_3, який був в одязі із сірим капюшоном, забрав у ОСОБА_1, обшуковуючи його одяг, мобільний телефон, марки «Nokia 3110». Малолітній свідок ОСОБА_6 ствердив, що ОСОБА_1 не віддавав мобільний телефон підсудним і на їх запитання про наявність в нього мобільного телефону відповів заперечливо. Із показань малолітнього свідка ОСОБА_6 також слідує, що підсудні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 діяли спільно, заздалегідь домовившись про свої дії. Так, малолітній свідок ОСОБА_6 зазначив, що через деякий час після першої зустрічі із підсудними увечері 11 листопада 2009 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 наздогнали його, ОСОБА_1 і ОСОБА_7, після чого цікавились чи є в ОСОБА_1 мобільний телефон, обшуковували їх одяг (ОСОБА_3 –у ОСОБА_1, а ОСОБА_4 –у нього і в ОСОБА_7С.), погрожували нанесенням побоїв та після виявлення в малолітнього потерпілого мобільного телефону, марки «Nokia 3110», разом оглядали його. Такі ж показання малолітній свідок ОСОБА_6 надавав і під час допиту органом досудового слідства, про що свідчить протокол допиту свідка від 23 листопада 2009 року /а.с.20/.

Малолітній свідок ОСОБА_7, даючи показання суду, повністю підтвердив свої показання, що надані ним на стадії досудового слідства і зафіксовані в протоколі допиту свідка від 23 листопада 2009 року /а.с.19/, зазначивши, що на теперішній час в зв’язку із давністю та перенесеною травмою він детально не пам’ятає події, що мала місце 11 листопада 2009 року. При цьому малолітній свідок ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_1 не віддавав мобільний телефон підсудним на їх вимогу, а цей телефон був забраний в потерпілого проти його волі з погрозою застосування насильства –нанесення побоїв.

Правдивість показань малолітнього потерпілого ОСОБА_1 та малолітніх свідків: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтвердили їх законні представники – ОСОБА_2, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також присутні при їх допиті педагоги: ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, в яких відсутні будь-які заперечення щодо порядку допиту цих малолітніх осіб.   

Окрім вказаних показань підсудних, малолітнього потерпілого ОСОБА_1 і малолітніх свідків: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які досліджені та перевірені в судовому засіданні, факт вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, доводиться письмовими доказами справи: зокрема: протоколом усної заяви (повідомлення) ОСОБА_2 від 14 листопада 2009 року про злочин –про відкрите заволодіння двома невідомими хлопцями у його малолітнього сина ОСОБА_1 мобільним телефоном, марки «Nokia 3110», 11 листопада 2009 року приблизно о 21 годині 00 хвилин біля дитячого садка №4 /а.с.4/; довідкою підприємця ОСОБА_13 про те, що вартість мобільного телефону, марки «Nokia 3110», станом на 11 листопада 2009 року з урахуванням його технічного зносу становить 750 грн. 00 коп. /а.с.9/; гарантійним талоном на мобільний телефон, марки «Nokia 3110», придбаний у приватного підприємця ОСОБА_14 20 червня 2009 року /а.с.18/; протоколом огляду та добровільної видачі від 09 січня 2010 року, з якого слідує, що при добровільній видачі мобільного телефону, марки «Nokia 3110», з флеш-карткою, марки «Mikro SD 1 GB», працівникам міліції ОСОБА_3 вказав, що він викрав цей телефон, відібравши його з своїм знайомим ОСОБА_4 у незнайомого їм малолітнього хлопця поблизу дитсадка №4 по мікрорайону Будівельників приблизно 11 листопада 2009 року /а.с.37, 38/.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що винність підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у судовому засіданні доведена повністю. Суд вважає, що кваліфікація дій підсудних проведена органом досудового слідства за ч.2 ст.186 КК України, є правильною.

Призначаючи покарання підсудним ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який є тяжким, особи підсудних та обставини, що пом’якшують і обтяжують їх покарання.

Зокрема, обставинами, що пом’якшують покарання підсудних є з’явлення із зізнанням та щире їх каяття у вчиненому ними злочинному діянні під час судового слідства.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вчинений ними злочин, що передбачений ч.2 ст.186 КК України, є вчинення даного злочину щодо малолітнього.

Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 червня 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України і призначено покарання у виді громадських робіт строком 40 (сорок) годин. З повідомлення Кузнецовського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області №19/15/17-756 від 27 серпня 2008 року слідує, що дане покарання ОСОБА_4 повністю відбув 22 серпня 2008 року. Отже, оскільки протягом року з дня відбуття цього покарання ОСОБА_4 не вчинив нового злочину, що підтверджується довідкою ОСК УМВС України в Рівненській області від 20 січня 2010 року /а.с.54/, відповідно до п.5 ст.89 КК України він визнається таким, що не має судимості.

Суд також врахував, що підсудні не мають негативних відгуків сусідів чи адміністрації ЖЕД №4 Кузнецовського міського комунального підприємства з приводу їх поведінки в побуті за місцем проживання, про що свідчать їх характеристики /а.с.49, 59/.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності та вимоги ст.ст.75, 76 КК України, суд вважає, що виправлення підсудних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за вчинений ними злочин можливе без відбування ними покарання у виді позбавлення волі, призначеного в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, з встановленням підсудним випробування та покладенням на них обов’язків протягом іспитового строку терміном –один рік не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.50, 63, 65-67, 75, 76, 89, ч.2 ст.186 КК України, ст.ст.81, 323, 324, 330, 332-335, 349 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, встановивши йому випробування і іспитовий строк тривалістю –один рік, протягом якого зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, встановивши йому випробування і іспитовий строк тривалістю –один рік, протягом якого зобов’язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон, марки «Nokia 3110», з флеш-карткою, марки «Mikro SD 1 GB», повернути його законному володільцеві – малолітньому потерпілому ОСОБА_1.

Запобіжні заходи, обрані ОСОБА_3 і ОСОБА_4,  до вступу вироку в законну силу залишити попередні у вигляді  підписок про невиїзд.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддя                                                                       О.І.Горегляд